Довелося вчора побувати в судовому засіданні в Апеляційному Суді міста Києва,

У коридорі аншлаг. Всі є учасниками судових спорів, які повинна сьогодні розглянути Колегія суддів. Справи призначені до розгляду через кожні десять хвилин. А в приміщенні навіть немає де присісти, близько двадцяти людей різного віку чекають…

Нарешті після обідньої перерви, спізнюючись на годину приходить «людина в чорному» – Суддя.

Довгі години очікування поки настане наша черга заходити до зали судового засідання.

Нарешті починається слухання справи.  Ви не можете собі уявити що там було…

 А було там таке: сидять троє суддів і одна з них намагається щось зрозуміти вивчаючи матеріали справи, але в неї щось не виходить – мабуть, їй ліньки читати. Тоді Вона, щоб не читати, починає на нас підвищувати голос (на всіх учасників процесу з різних незрозумілих причин). Повірте, висловити свою правову позицію важко, коли тебе спочатку запитують, а потім не дають можливості відповісти. Дивуюсь…Але звик, в минулому засіданні було те саме. Інша Суддя вивчає якусь другу справу, і її зовсім не цікавить, що тут відбувається… а її сусідка справа балакає по мобільному…

Ось тобі яка справа… ось справедливий і гуманний суд. Ось тобі принципи цивільного процесу, ось тобі елементарна повага до громадянина України, а точніше – до громадян, до всіх, хто очікує в коридорі, хто заходить до зали суду, до всіх, хто чекає правосуддя.

Мені здавалося, що ми знаходились десь в театрі драми та комедії, а не Суді…

Отака історія, дорогі колеги…

м.Київ

19.07.2012 р.

І.Магей

www.magey.info