30 квітня 2007 року він відійшов від нас несподівано і несправедливо, заскоро і безповоротно. Світла пам`ять!
Молода і бентежна
Україно моя,
якщо ти незалежна,
незалежний і я…
Я не маю заміни,
я – не грізна гроза,
я не зброя Вкраїни,
я – вкраїнська сльоза…
Я імперську руїну,
наче гріх свій, ношу,
Та синам Україну
назавжди залишу.
...
Безпросвіття
моєї нації –
три століття
реанімації.
Гнала, гнала – й загнала коня
під Москвою козацька січ.
і нема українського дня,
є лише українська ніч…
Ми – ізгої
своєї нації,
як не воєн,
то радіації.
Ти це знаєш і знаєш те,
що не дуже надійний мир.
де повія-історія жде,
а за нею – і час-рекетир.
Та чи суджено знати нам,
що дається в останній раз
Україна своїм синам:
і Карпати, й Дніпро, й Тарас?..
Петро Скунць
Джерело
Коментарі
Дякую, Андрію, що надіслав промінчик світлої енергії пана Петра. Аж на душі потепліло.
Най земля йому буде пухом і Царство Небесне...
2Іванна 2012-05-01 / 10:14:18
Звісно, що так.
А ще тут і данина пам'яті Петра Миколайовича Скунця, без якого ми вже 5 років.
Це блог ребрика?