ДЯКУЙМО СОНЦЮ!

Як мило, що власне українці-арійці зберегли від Дону до Дунаю Великдень у слові та помислах як празник найдавніший зо всіх свят на планеті. Любо і радісно мені, що власне в серці білої раси ще жевріє первісний вогник арійського пломеню, жевріє часточка кожного з нас, що леліє сю знеболену Землю.

Той, який прийшов на сей прах і ступає по праху з лону материнського, має повсякчас пам'ятати, що знову Його чекає немовби забуття... Та око Боже кмітить усе за нами... Великдень іде... Коровай нам несе... Й повернемося знову сюди... А душі наші світитимуться тим же пломінчиком Сонця.
Сонце в прузі! Усіх добрих і злих краян вітаю з арійським щирим Сонцем... Ідімо за ним...

Раз, два...

І не робімо зайвих кроків!

Дякуймо любому Сонцю...