Жовта печаль (ВІДЕО)
Про те, який сьогодні день, я згадала запізно… Лише під вечір… І знайшла цей сюжет. Бо він справді передає те, як я сприймаю перше листопада… Та й, врешті, цей працівник цвинтаря… Я не знаю його імені, але буває, що й досі згадую, як напередодні 1 листопада 2007 року він підмітав жовте листя на ужгородській Кальварії…
01 листопада 2010р. · 6 коментар(ів)
Теги:
1 листопада
День пам’яті
цвинтар
Кальварія
Тиса-1
Коментарі
пані алло, ви нагадали мені мого старенького вірша... у вас – ужгород, а в мене:
НЕКРОЛОГ СТОЛИЦІ
Київ тихо, мов жовта печаль,
Затаївся в труні між горбами.
Того міста нікому не жаль,
Що до смерті забили киями.
Ні душі коло тіла нема.
Тлінь самотньо на кручі гибіє,
Тільки осінь безжурно-німа
Раз повз раз сіроманцем завиє.
Київ вмер! Прокидається день...
Дуже гарний сюжет.
Респект і уважуха.
Дуже зворушливо.
Авторці - низький уклін.
Щойно прийшла з Кальварії у шоковому стані. Цього вечора тут не спромоглися увімкнути освітлення! Люди йдуть до могил по суцільній темряві, прикрашеній тільки мерехтінням свічок! Хтось підсвічує телефоном, хтось запальничкою... Усі повільно пересувають навпомацки, аби не впасти у якусь яму... Вибори виборами,але до людей. хоч у цей день, треба ставитися з повагою ...
Гарно...