Роки з чотири тому публікацією "Ужгородські затори: обєктивнвсть чи рукотворне лихо?" ("ФЕСТ" №34 від 28 вересня 2006 року) ми звернули увагу Ужгородської міської влади на те, що перехрестя біля готелю Закарпаття є затісним для автомобільного потоку і щоб зробити правий поворот у бік залізничного вокзалу автівки не раз заїздять на вузький пішохідний прохід, яким ті й так не користуються. Міська влада могла б трішки розширити дорогу, а водії були б їй за те вдячні.
Якою була реакція на публікацію міських чиновників – здогадатися не важко. Спочатку вони зробили вигляд, що ніби й не читали статтю, потім вустами тодішнього першого заступника міського голови Володимира Бобкова висловили гнів та обурення, як це, мовляв, якийсь там журналіст насмілився зауважувати їх величності, де і які дороги в Ужгороді мають бути. ФЕСТ ще двічі поспіль вертався до тієї теми. І ви знаєте – спрацювало! За якийсь час це перехрестя розширили, додали ще одну полосу, встановили двосекційний світлофор і тепер там ось уже кілька літ поспіль - жодних корків. Нині можна тільки подякувати міській владі за те, що тоді дослухалася доречної поради і зробила конкретну справу для зручності городян.
Чому я згадав історію кількалітньої давності? Та тому, що днями вона повторилася майже на 100 відсотків. Два тижні тому ФЕСТ зауважив посадовцям, які мали б дбати за грамотну організацію автомобільного руху у місті, що корок біля залізничного вокзалу, який виникає по кілька разів на день і часом його розміри сягають від того ж вокзалу і аж до готелю „Закарпаття”, є наслідком того, що таксисти перетворили одну з полос дороги на парковку, застопоривши тим самим рух. Так, їм теж треба місце для очікування пасажирів, але ж його є достатньо біля самого вокзалу, а проїжджу частину площі Кирпи треба б звільнити для безперешкодного проїзду автотранспорту, який рухається у бік вулиць Анкудінова та Гагаріна.
Зрештою, міські чиновники й самі, без усяких газетних акцентів, мали б звернути увагу на цю проблему. Але часи Еміла Поповича, коли чиновники ходили містом не щоб себе показати, а міські проблеми побачити на власні очі та відчути ситуацію з середини – давно минули. Бо який зиск С.Ратушняку чи його заступникам (дорогу, наразі, ще не можна продати під забудову), а користь городянам з того, що вони потраплять у корок, чи їхній автомобіль в’їде у відкритий люк чи вибоїну посеред дороги? Усі й так уже звикли, що жити треба так, як це дозволяє влада: міська, обласна, столична. Кому щось не подобається – удушать. Як булгаковський Шариков душив котів.
Словом, після публікації статті у газеті пішов сарака журналіст по інстанціях. У ДАІ проблему визнали і що можуть – зроблять. А можуть вони лише одно – встановити знак, який забороняє у цьому місці зупинку. Це вирішить проблему тільки на половину, бо таксистам таки треба десь мати місце для очікування. Верховним арбітром у цій ситуації мала б бути мерія, адже вона повинна дбати про гармонійне поєднання інтересів усіх зацікавлених сторін. Що з цього приводу думає міська влада журналіст ФЕСТу подався поговорити із заступником міського голови Миколою Адамовським. Та ба, чиновницька держиморда настільки знахабніла, що спілкуватися з журналістом не забажала взагалі. У цивілізованій країні такий поступок чиновника спричинив би потужний суспільний резонанс та призвів до його неминучої відставки, бо мова йде не про інтереси однієї людини, а міської громади, та й закон на боці журналіста. Але яку вагу у нас має закон, коли кожна чиновницька попка знає, вона у цій країні є персоною нон-грата, а суспільний загал ладен загрібати сміття виключно чужими руками? І так буде доти, доки не перестанемо бути сліпими кошенятами, які бездумно і приречено голосують за шарикових, бобикових, рексів та інших тарків, а потім дивуються, що місто-сад перетворилося на пессю буду.
Як там у Павла Чучки-молодшого:
"Закарпаття рідний край,
Європейський Уругвай.
Скільки’ сь дав блудних синох,
Медвідьох, начальникох.
Сільки їх сидить в конторах
нам на ганьбу й нашим горам?
Скільки здримбали людий, як свиний. Гий!"
То ипен про наше славне місто у центрі Європи.
Коментарі
А що ви особисто зробили, щоб сліпі кошенята не прийшли? Маючи інформаційний ресурс, газету? Хоча, що казати, вашу газету читає продажна інтелегенція, яка не здатна усвідомлювати дії, рішення. От і маємо 3 опозиційні уряди.Хоча не тільки ваша газета нецікава, на Закарпатті взагалі нема цікавих газет, та журналістів.
моя думка
Зі зміною виконавчої влади в регіоні, очевидно розпочнуться і зміни в інших структурах та установах. Як стало відомо декан стоматологічного факультету Переста Ю.Ю. не може вгамувати своїх амбіцій і не знаходить інших варіантів для здобуття посади ректора, як через вимолювання в черговий раз від губернатора Ледиди О.О. головної посади УжНУ. Ще вчора він неодноразово просив про це у сімї Балог, ще вчора активний член «Єдиного центру», вимагаючи компенсації за батька, випросив у «сімї Балог» посаду декана стоматфакультету.
Поки Переста Ю.Ю не отримав посаду декана він не виходив з кабінету ректора Вегеша М.М. обливаючи брудом своїх вчителів і наставників проф.Русина В.І. та проф.Болдижара О.О..
Власне, декан Переста настільки «привязався» до ректора Вегеша, що навіть безкоштовно відпочинок організував для жінки ректора за кордоном.
Але, сьогодні для нього Вегеш М.М.- це ворог № 1, адже посада не дає йому спати спокійно. Небезпечна людина!!! Для цього він розпочав внутрішні фронтові дії, залучаючи на свій бік всілякими правдами і неправдами нову обласну владу, представників судових та правоохоронних органів, в той же час забуваючи повідомити губернатора про:
1. свою відданість клану Балог;
2. своє членство в «Єдиному центрі»;
3. свою людську непорядність до викладачів УжНУ;
4. свою здатність заради влади йти через трупи;
5. свій цинізм і брехливість.
Власне, якщо нова влада і прагне змін в УжНУ, то єдиний хто може претендувати на законне повернення на посаду ректора, то це очевидно - професор Русин В.І., який був знятий з посади тільки за те що був довіреною особою діючого Президента Януковича В.Ф. Адже навіть ті викладачі, хто вимагав 5 років тому зняти Русина В.І. з посади, сьогодні вважають це великою помилкою, оскільки вуз втратив дійсно менеджера-організатора. Саме Русин В.І. за короткий час свого ректорства довів що в університеті можна вирішувати найскладніші завдання та проблеми.
Є всі сподівання, що губернатор Ледида О.О. вислухає не тільки не тільки «друга Балог» Пересту Ю.Ю., а й інших авторитетних професорів Закарпаття.