Українська мова у шкільництві на Закарпатті австро-угорського періоду (ДОКУМЕНТ)

Наводячи порядок у домашньому родинному архіві, знайшов цікавий документ, який дає підстави для висновків про шкільну освіту краю того періоду, а найперше – про застосування мови у шкільному навчанні дітей. Цим документом є знайдений мною шкільний зошит мого діда Ференца Івана Грицевого (Григоровича) за другий клас 1894 року (фотографії додаються). Раніше я віднайшов ще два зошити, написані угорською мовою, за 3 клас 1895 року.

Тексти зошита дають матеріал для певних суджень. Насамперед, відсутність у зошиті виправлень, плям, забруднень свідчить про високу акуратність учня. По-друге, великий обсяг текстів як для учнів другого класу. Очевидно, це якісь диктанти. Вік учня на той час становив 10 років (1884 р.н.). Навчання у школі починалося, мабуть, з 8-9 років. Отож і фізична здатність дітей до навчання була більшою, позаяк воно починалося у старшому віці.

Та головний ексклюзив документу полягає у виявленні мови навчання дітей. Тексти свідчать про застосування української лексики з його варіаціями закарпатських говорів, української абетки, зокрема літер «й», «і», м’якого знаку; багато елементів українського правопису. Застосовано також для написання слів і твердий звук «и», застосовуючи для цього сьогоднішню літеру «російської абетки – «ы». Застосовано у текстах зошиту, широко вживаного на Гуцульщині  звуку «и» замість «і» і, відповідно літери для його позначення, наприклад: не Іван, а Иван. Але краще про ці філологічні аспекти хай скажуть філологи. Головне, документ розвінчує міф про застосування на Закарпатті у навчанні того часу староболгарщини (церковно-слов’янської мови). Українська ідея, українська мова, український правопис, українська абетка поступово утверджуються у закарпатському краї, не дивлячись на розділеність українських земель кордонами, політику мадяризації та ізоляції, зокрема від сусідньої Галичини, яку тоді проводило Угорське Королівство.        

^{Ференц Іван Гриців (Григорович)}