Те, що не влазить в депозитарій...

...Могилу, звичайно, простіше розрити,

та хтось її мусить спершу відшукати...

(І. Ребрик. Могили українського бароко)

За увесь час після знищення родиного поховання Кандиб 
на Ольшанському цвинтарі в Празі з українських офіційних джерел
ні слова не сказано про долю меморіальної могили Олега Ольжича. 
Що сказала щодо неї чеська влада? І чи хтось її питав?

*     *     *

Отже, я теж причетний

до кричущого акту вандалізму

на Ольшанському цвинтарі

у Празі.

Це ж при мені зруйнували могилу Ольжича,

вбитого нацистами.

Треба рушати в Заксенгавзен.

Шукати. Шукати. І віднайти.

Олеже, як мені це зробити?

Покличу фейсбучну спільноту до помочі –

може хтось знає,

де кінці нещасної долі

Олега Ольжича,

сина Олександра і Віри Кандиб,

народженого в Російській імперії,

приреченого на чужинну Чехію,

українського поета-націоналіста,

оунівця, мельниківця, пластуна,

професійного археолога –

розкопувача історичних тайн.

Почну, отже, копати.

Спершу розкопаю Заксенгавзен.

До камінчика, до піщинки,

до найменшої кісточки, попелинки.

Он Рудько теребиться в смітті –

візьму з собою і його.

Порошенко дав собі раду з прахом.

Ми ж відшукаємо Дух,

той, що покоївся на Ольшанському цвинтарі

і якого викопали й викинули в космос…

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Олеже, я цього не зможу зробити.

Боюся, що ні…

Не гнівайся дуже, друже…

Може, хтось інший подужає…

15.01.2017

Теги:

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати