Гра на бідності

Місцеві вибори 2015 року яскраво проілюстрували тенденції українського суспільства до практики проведення виборів періоду Віктора Януковича. На тлі масштабного зубожіння основної маси населення післямайданівський ідеалізм з його вірою у високі ідеали європейськості, процвітання України, встановлення справедливості, заможності витіснилися грубим практицизмом з його основними рисами виживання, неперебірливістю, лукавством, зрадою, шахрайством.

На виборах у населення масово купувалися голоси. Про це розповідають ЗМІ, соціальні мережі та реалії виборчого процесу в моєму рідному селі Богдан і довколишніх селах.

Застосовувалися удосконалені схеми підкупу виборців. Виявилася висока готовність суспільства до нього. Політичні та ідеологічні платформи, програми партій, кандидатів, їх ділові та моральні якості не відігравали головної ролі у виборі виборців. Цінність отримання одноразової винагороди у формі безкоштовних картоплі, зерна, гумових чобіт, горілки, грошей для великої кількості виборців стала переважаючим чинником у визначенні того, де треба поставити у бюлетені галочку. Більше того, частина виборцівнавіть не знала прізвищ кандидатів та назви політичних партій. Вони голосували просто за відповідні номери у виборчих бюлетенях. Такі шпаргалки вони отримали разом із винагородою від «добрих агітаторів». Так, виборець із вулиці Вайди в селі Богдан повідомив,  що він має проголосувати за число 13 у  бюлетені до обласної ради, число 1 до районної ради, число 2 на посаду сільського голови та також число 2 у бюлетені кандидата на сільського депутата, а прізвищ їх він не знає.

У Богдані, наприклад, організація підкупу виборців проводилась дуже добре спланованою, продуманою, адресною, заздалегідь до виборів, безшумно, тобто без значного інформаційного розголосу. Застосовувався наскрізний метод, а саме – за одну винагороду «агітували» за весь перелік виборчих бюлетенів, як уже було зазначено з приводу виборця з вул. Вайди.

Така діяльність «агітаторів» суттєво вплинула на результати виборів.
Вищезазначена практика проведення виборів деморалізує суспільство, становить небезпеку. І породжена вона не якоюсь лише злою волею влади, а більше соціальним чинником. І винити людей у тому, що вони піддаються на підкуп, є не завжди доцільним. Справедливі і чесні вибори, як правило, відбуваються у заможних суспільствах, де дрібні гроші, подачки практично неможливі. Тому у 2006-2010 роках при помаранчевих урядах практика підкупу виборців була на градус нижчою, позаяк  значно вищим був тоді рівень життя населення. А сьогодні для багатьох людей отримати на виборах 100-200, або і 500 гривень, пару кілограмів картоплі стало суттєвим надходженням до сімейного бюджету. Тому підкуп виборців – це, в основному, гра на бідності людей. Місцеві вибори 2015 року в Україні є класичними для країн третього світу з низьким рівнем життя. І боротися з підкупом виборців, який є основним чинником, що спотворює результат виборів, треба не так шляхом хапання за руку (бо за всім не вгледиш), а реальною соціально-економічною політикою зростання рівня життя народу.

Але цей виклик більш адресований органам центральної виконавчої влади.