НО «Майдан» повинно діяти за зразком організацій народнофронтівського типу

Перший: створення громадської організації із «брендовою» назвою, яку згодом буде трансформовано у ще одну політичну партію (за прикладом «Фронту змін», «Народної самооборони» тощо).

Другий: намагання підпорядкувати організацію одній із політичних партій.

Ризик третій: Спроба використати створювану організацію для здобуття окремими особистостями власного політичного капіталу.

У разі спроб реалізації названих ризиків, ідея зазнає катастрофічного провалу, що потягне за собою і нищівну поразку революції. Адже величезна маса майданівців втратить весь свій ентузіазм, позаяк не захоче бути пішаками у таких іграх.

Чим же має бути НО «Майдан»? Гадаю, що нічого нового і не варто вигадувати, просто слід скористатися історичним досвідом, минулою історичною практикою. Вони свідчать, що коли у якійсь тоталітарній державі відбувається спалах активності громадян, народ масово піднімається на боротьбу за повалення режиму, шанс перемогти він має у лише у тому разі, якщо створює широку громадсько-політичну організацію народнофронтівського типу. Саме такі виникали та діяли наприкінці 1980-х – на початку 1990-х років в країнах Балтії («Саюдіс» у Литві, Народні фронти — у Латвії та Естонії, ін. республіках СРСР), а також у соціалістичних державах Центральної Європи (мали назву громадянські чи демократичні форуми тощо), а першою була польська «Солідарність», яка виникла ще раніше. В Україні подібна організація була створена у вересні 1989 р., отримавши назву Народний Рух України за перебудову.

У Народні фронти об’єднується широкий загал людей різних, іноді навіть протилежних ідеологічних уподобань. Що ж є об’єднавчим чинником для людей, груп, товариств і організацій, партій із часто різними, у т. ч. політичними, уподобаннями? Чітке розуміння — перемогти таку потужну машину, як тоталітарна система, можна лише спільно. Достатньо чітко про це було сказано при відкритті Установчого з’їзду НРУ О. Гончаром: «Ми – різні люди, ми не однакові, але мета наша спільна – побудова правової держави…» У цьому була їх сила, бо згуртовувались мільйони громадян, але, водночас, у цьому була і слабкість організацій народнофронтівського типу. Вони були аморфними стосовно членства, недостатньо структурованими. Можна навіть сказати, що це були не стільки організації, а порив, рух народу.

Після зникнення об’єднавчого чинника, відбувається дезінтеграція Народних фронтів. Адже політично активною більшість громадян будь-якого суспільства є тільки в екстремальних, виняткових випадках. Надалі такими залишаються  лише кілька відсотків населення, себто актив. Але й він розходиться по партіях, де об’єднавчим чинником є більш вужча (партійна) ідеологія, котрі на її основі розпочинають між собою конкурентне змагання за виборців.

Сьогодні ми перебуваємо саме у такій ситуації. Мільйони людей просто додовбав існуючий в країні політичний режим, Але повалити його ми можемо лише у разі, коли об’єднаємося. Тож маємо об’єктивне соціальне замовлення на створення в Україні масової громадсько-політичної організації народнофронтівського типу. Саме такою повинно стати Народне об’єднання «Майдан». Його програмною метою, яка, на мій погляд, змогла би об’єднати в організації мільйони громадян – різних – від націоналістів до лібералів, від студентів до пенсіонерів, афганців, науковців, підприємців, чорнобильців митців, журналістів, ветеранів збройних сил представників різних національностей, конфесій, партій організацій тощо:

Повалення режиму Януковича;

Прихід до влади висуванців НО «Майдан», з метою:

Здійснення структурних реформ, злам корупційної системи, здійснення демократизації управління,  проведення люстрації в органах всіх гілок влади (включно із судовою), правоохоронних тощо

Укладення Україною Угоди про асоціацію з Євросоюзом.

Виконавши свою програмну мету, НО «Майдан» вірогідно, що припинить існування, як це сталося із аналогічними організаціями на початку дев’яностих ХХ ст. Однак, якщо він її виконає – це матиме величезне значення для майбутнього України.

Маю надію, що саме цим шляхом – шляхом заснування широкої громадсько-політичної організації народнофронтівського типу і піде створення НО «Майдан». Бо головне, щоб у ньому було місце для всіх, хто усвідомлює: нині ми маємо достатньо унікальний шанс нарешті повалити режим та закласти основи для розбудови України як європейської за цінностями, демократичної, правової та соціальної держави, а також бажає докласти для цього особисті зусилля. І шанс цей не можна втратити.

Статут народного об’єднання і повинен відповідати суті організації народнофронтівського типу. Вона повинна бути позапартійною, але водночас включати партійців та об’єднувати партії, громадські організації, товариства, спілки, позапартійних громадян. Тож, гадаю, що варто скористатися досвідом, і не лише позитивним, але і негативним, щоб не повторювати помилки, який був накопичений при розробці статуту НРУ за перебудову (цікавими і для НО Майдану можуть бути такі структури, як «Велика рада», «Рада представників», «Рада колегій» та самі колегії, кожна із яких мала свої завдання та компетенцію, також – колективне членство партій організацій, національно-культурних товариств, творчих спілок тощо). Вартим уваги є досвід НРУ за перебудову з організації  масових заходів, звернення до найрізноманітніших категорій населення (до речі чому б зараз не ухвалити звернення від «Майдану», приміром, до мешканців Півдня і Сходу України чи працівників Міністерства внутрішніх справ тощо).