Перший: створення громадської організації із «брендовою» назвою, яку згодом буде трансформовано у ще одну політичну партію (за прикладом «Фронту змін», «Народної самооборони» тощо).
Другий: намагання підпорядкувати організацію одній із політичних партій.
Ризик третій: Спроба використати створювану організацію для здобуття окремими особистостями власного політичного капіталу.
У разі спроб реалізації названих ризиків, ідея зазнає катастрофічного провалу, що потягне за собою і нищівну поразку революції. Адже величезна маса майданівців втратить весь свій ентузіазм, позаяк не захоче бути пішаками у таких іграх.
Чим же має бути НО «Майдан»? Гадаю, що нічого нового і не варто вигадувати, просто слід скористатися історичним досвідом, минулою історичною практикою. Вони свідчать, що коли у якійсь тоталітарній державі відбувається спалах активності громадян, народ масово піднімається на боротьбу за повалення режиму, шанс перемогти він має у лише у тому разі, якщо створює широку громадсько-політичну організацію народнофронтівського типу. Саме такі виникали та діяли наприкінці 1980-х – на початку 1990-х років в країнах Балтії («Саюдіс» у Литві, Народні фронти — у Латвії та Естонії, ін. республіках СРСР), а також у соціалістичних державах Центральної Європи (мали назву громадянські чи демократичні форуми тощо), а першою була польська «Солідарність», яка виникла ще раніше. В Україні подібна організація була створена у вересні 1989 р., отримавши назву Народний Рух України за перебудову.
У Народні фронти об’єднується широкий загал людей різних, іноді навіть протилежних ідеологічних уподобань. Що ж є об’єднавчим чинником для людей, груп, товариств і організацій, партій із часто різними, у т. ч. політичними, уподобаннями? Чітке розуміння — перемогти таку потужну машину, як тоталітарна система, можна лише спільно. Достатньо чітко про це було сказано при відкритті Установчого з’їзду НРУ О. Гончаром: «Ми – різні люди, ми не однакові, але мета наша спільна – побудова правової держави…» У цьому була їх сила, бо згуртовувались мільйони громадян, але, водночас, у цьому була і слабкість організацій народнофронтівського типу. Вони були аморфними стосовно членства, недостатньо структурованими. Можна навіть сказати, що це були не стільки організації, а порив, рух народу.
Після зникнення об’єднавчого чинника, відбувається дезінтеграція Народних фронтів. Адже політично активною більшість громадян будь-якого суспільства є тільки в екстремальних, виняткових випадках. Надалі такими залишаються лише кілька відсотків населення, себто актив. Але й він розходиться по партіях, де об’єднавчим чинником є більш вужча (партійна) ідеологія, котрі на її основі розпочинають між собою конкурентне змагання за виборців.
Сьогодні ми перебуваємо саме у такій ситуації. Мільйони людей просто додовбав існуючий в країні політичний режим, Але повалити його ми можемо лише у разі, коли об’єднаємося. Тож маємо об’єктивне соціальне замовлення на створення в Україні масової громадсько-політичної організації народнофронтівського типу. Саме такою повинно стати Народне об’єднання «Майдан». Його програмною метою, яка, на мій погляд, змогла би об’єднати в організації мільйони громадян – різних – від націоналістів до лібералів, від студентів до пенсіонерів, афганців, науковців, підприємців, чорнобильців митців, журналістів, ветеранів збройних сил представників різних національностей, конфесій, партій організацій тощо:
Повалення режиму Януковича;
Прихід до влади висуванців НО «Майдан», з метою:
Здійснення структурних реформ, злам корупційної системи, здійснення демократизації управління, проведення люстрації в органах всіх гілок влади (включно із судовою), правоохоронних тощо
Укладення Україною Угоди про асоціацію з Євросоюзом.
Виконавши свою програмну мету, НО «Майдан» вірогідно, що припинить існування, як це сталося із аналогічними організаціями на початку дев’яностих ХХ ст. Однак, якщо він її виконає – це матиме величезне значення для майбутнього України.
Маю надію, що саме цим шляхом – шляхом заснування широкої громадсько-політичної організації народнофронтівського типу і піде створення НО «Майдан». Бо головне, щоб у ньому було місце для всіх, хто усвідомлює: нині ми маємо достатньо унікальний шанс нарешті повалити режим та закласти основи для розбудови України як європейської за цінностями, демократичної, правової та соціальної держави, а також бажає докласти для цього особисті зусилля. І шанс цей не можна втратити.
Статут народного об’єднання і повинен відповідати суті організації народнофронтівського типу. Вона повинна бути позапартійною, але водночас включати партійців та об’єднувати партії, громадські організації, товариства, спілки, позапартійних громадян. Тож, гадаю, що варто скористатися досвідом, і не лише позитивним, але і негативним, щоб не повторювати помилки, який був накопичений при розробці статуту НРУ за перебудову (цікавими і для НО Майдану можуть бути такі структури, як «Велика рада», «Рада представників», «Рада колегій» та самі колегії, кожна із яких мала свої завдання та компетенцію, також – колективне членство партій організацій, національно-культурних товариств, творчих спілок тощо). Вартим уваги є досвід НРУ за перебудову з організації масових заходів, звернення до найрізноманітніших категорій населення (до речі чому б зараз не ухвалити звернення від «Майдану», приміром, до мешканців Півдня і Сходу України чи працівників Міністерства внутрішніх справ тощо).
Коментарі
Що ж, будемо сподіватися, що в керівному органі НО "Майдан" п. Піпаш буде ділитися більше позитивним досвідом аніж негативним і не буде "використати створювану організацію для здобуття .... власного політичного капіталу".
Успіхів!
п. Піпаш душе писючий. Міг би він хоч одним рядком дати аналіз змісту угоди про асоціацію між Україною та ЄС?
п.Піпаш увійшов в керівний орган "Майдану".
Яка радість - тепер люди на Майдані будуть знати що і як далі робити і "не втратять шанс".
Яка прикрість - п. В.Піпаш не увійшов у керівний орган "Майдану" і широкий загал не зможе "скористатися досвідом, і не лише позитивним, але і негативним..."