Про те потрібно знати та слід пам’ятати, щоб ця трагедія не повторилася знову для нашого народу, потрібно прищеплювати цю пам’ять з найменших поколінь українців, з самого їхнього дитинства.
Прикро, що сьогодні, ідучи надвечірнім Києвом з батьком київських закарпатців Миколою Бідзілею та братами Орестом і Мирославом Климпушами та своїм чотирьохрічним сином Юрком, й озираючись на київські багатоповерхівки, тільки де-не-де бачу вогник свічки у вікні, що засвідчувала б ушанування пам‘яті невинно убієнних.
Хочеться вірити, що з кожним роком українці усвідомлюватимуть своє призначення у Європі та й в усьому світі.
24.11.2012 р.
Київ
Коментарі
й озираючись на київські багатоповерхівки, тільки де-не-де бачу вогник свічки у вікні, що засвідчувала б ушанування пам‘яті невинно убієнних.
пане іване, щоб запалити свічку, треба мати чисту душу, а не кендюх проскур у голові... на жаль!..
Дай Боже, щоби цей хлопчик зі свічкою в руках жив уже у Великій і Могутній Незалежній Україні, але аби ніколи не забував про геноцид українського народу, організований і проведений кагановичами-троцькими-бланками та всією іншою нечистою силою...
Україна молода держава, і в неї велике майбутнє, єдність та трудолюбивість Українського народу, повага своєї історії зроблять прогрес в перед. Українці в Україні та за її межами поважаймо один одного та єднаймося і побудуємо могутню державу.
Болить мене за 32-33 ріки душа...
недаймо ніколи такому більше повторитися.