Львів: У головних ролях – Любка та Мідянка

Відбувши мандрівку за маршрутом: Будапешт-Відень-Зальцбург-Мюнхен- Дармштадт-Люксембург-Париж-Венеція-Любляна-«підніжжя засніженого Монтбланта», виступивши у компанії з Юрком Андруховичем на літературному вечорі у Дармштадтській академій красного письменства, яка є відділенням світового пен-клубу, Михайло Рошко та поет Андрій Любка завітали до Львова. У кав'ярні-книгарні «Кабінет» вони презентували друге видання літературного альманаху сучасної закарпатської літератури «Джинсове покоління: Корзо».

350 сторінкова збірка, яка є свого роду дзеркалом літературного процесу Закарпаття, умовно складається з двох частин - представників «Джинсового покоління» та «Комп'ютерного покоління». Свої твори тут презентують понад 25 авторів. Упорядником альманаху традиційно є його засновник - «гуру джинсового покоління» Михайло Рошко.   

- Ідеєю альманаху «Джинсове покоління» було зібрати  друзів-літераторів-однолітків, - розповідав Михайло Рошко. - Ми, народжені у 1960-ті роки,  відчували, що відрізняємося від попередників. Довго думали над назвою. Один із письменників запропонував, мовляв, ми вже почали творити після радянської цензури, тож ми - це «пагін волі». Така назва книжки нас не дуже задовольняла, хотілося актуальнішого. Так виникло «Джинсове покоління», яке спершу дуже критикували. Поряд з нами, вибухнули зовсім нові таланти. Зокрема Андрій Любка і ціла група навколо нього. Тож, видаючи себе, вирішили допомогти на початках і молодим. Перше видання «Джинсового покоління» вийшло невеликим накладом - 500 примірників, наробило шуму на Закарпатті, і миттю  продалося. Що ж до «Джинсового покоління - 2», яке ми назвали «Корзо», як головна вулиця Ужгорода, то серед представлених авторів найстаршим представником і лідером, найпотужнішим закарпатським поетом є Петро Мідянка. Також опубліковані твори афориста Мирослава Дочинця, за теорією якого уся російська література вийшла з «Шинелі» Гоголя, так  уся молода талановита закарпатська література вийшла із «джинсів» Рошка. Є тут і відома Оксана Луцишина, яка зараз працює в Америці, і поетеса Таня Ліхтей, а також Василь Кузан - ліричний поет та професор Сергій Федака - сивобородий вчений-дивак, журналіст і політолог. Серед молодих авторів найяскравішою постаттю у книжці є Андрій Любка. Поряд нього студентка журналістики - Ірина Надворна. 

Окрім альманаху, на вечорі літератори презентували ще й авторські свої книжки: Андрій Любка другу за ліком збірку «Тероризм», а Михайло Рошко - книжку  «Ревнощі з того світу», до якої увійшли однойменний психологічний трилер та містичні оповідання-жахалки. 

- В дитинстві ми любили зустрічатися з друзями і розповідати одне одному страшні історії, які в Закарпатті називаються «страшки», - розповідав Михайло Рошко. -  А коли наступала ніч, волосся ставало дибки, бігли налякані додому. Пригадуючи ті часи, зрозумів, що не лише Стівен Кінг може писати страшні історії. Зрештою згадаймо Гоголя... У нас є своя українська містика. Тож на базі тих давніх страшків, осучаснених фольклорних мотивів виникла ідея написати свої страшні оповідки. Що ж до психологічно-містичної повісті то її головною героїнею стала тележурналістка, яка не розуміла чи то містика навколо неї твориться, чи вона просто шизіє від того, що бачить лише вона. Це була спроба залізти у свідомість і підсвідомість напівбожеволіючої жінки...

-  Збірка "Тероризм" носить назву одного з віршів у книжці, який присвячений літераторці Оксані Луцишиній, - розповідав Любка. - У ньому йдеться про літак, що вибухає. Про надрив, саможертовність, коли припиняєш життя задля якоїсь мети. Зрештою, поезія теж є незрозумілою субстанцією, яка тебе припиняє і переводить в іншу сферу, інше життя.... У порівнянні з першою збіркою "8 місяців шизофренії", яка була більш закрита у метафорах, текстах, тканині віршів, «Тероризм» - орієнтована більше на читача, ніж на мене.

Подібні новини:

 « на головну