Великі Ужгородці. Рошковичі в історії Ужгорода

Старожили Ужгорода в минулому часто згадували одну з найімпозантніших набережних Ужа – набережну, яка на карті міста 1928 р. була позначена як набережна Рошковича. Нині це набережна Незалежності. Вона простягається від Ужгородської лінгвістичної гімназії ім. Т. Г. Шевченка (колишня СШ № 1), будівлі 1912 р., до будинку Національного банку.

 

Ця набережна Ужгорода формувалася на початку 20-х років ХХ ст., коли Закарпаття – Підкарпатська Русь увійшло до складу Чехословаччини. Тоді проводилася регуляція Ужа, який часто розливався повенями, тож цей район був дуже заболочений, до самої вулиці Собранецької. Ріку було «заковано» в кам’яні береги з обох боків, забудовувався її правий берег, де виросли красиві приватні будинки, була посаджена найдовша у Європі липова алея. Цей район отримав назву «Галагов», а нову набережну (якої на карті Ужгорода 1906 р. ще не значилося) назвали набережною Рошковича. То хто ж був Рошкович, який удостоївся такої честі?

Ігнац Рошкович старший

Він народився у м. Токай (Австрійська імперія – Угорщина) 11 липня 1822 р. Гімназійні студії опанував в Ужгороді, а філософію студіював у Будапешті. Мріяв стати священиком, але далі вивчав правознавство в Егері та Великому Варадині (тепер Румунія). І тільки в 1843 р. став семінаристом Ужгородської богословської семінарії. Теологічну освіту здобув у Будапешті.

Після одруження у 1848 р. він був посвячений єпископом Василієм Поповичем на священика, виконував душпастирські обов’язки у тогочасних парафіях Мукачівської греко-католицької єпархії – с. Салок (Славковце), Коросі, Гайдубосормені, Нірпіліші. У 1866 р. Ігнац Рошкович стає титулярним каноніком єпархії і єпископ Стефан Панкович (1867–1874) призначає його спіритуалом (духівником) Ужгородської богословської семінарії. У 1877 р. єпископом Іваном Пастелі (1875–1891) отець Ігнац був призначений протоієреєм Ужгородського кафедрального собору. У той же час він виконує обов’язки професора теології семінарії та шкільного інспектора єпархії. У 1892 р. новий єпископ Мукачівської єпархії владика Юлій Фірцак (1891–1912)  удостоює його звання титулованого намісника та Консисторіального радника єпархії. Ігнац Рошкович активно трудиться на педагогічній ниві, публікує в окремих виданнях та місцевій газеті «Світ» праці теологічного характеру, щодо катехизації в Мукачівській єпархії, Греко-Католицькій Церкві; видає Молитовник для греко-католицьких вірників; пише статті про початки християнського віровчення, укладає Малий греко-католицький Катехизм для І–ІІ класів народних шкіл. Видав у 1877 р. в Ужгороді підручник для семінаристів «Моральна теологія», а в 1887 р. – в Будапешті «Изборник». У 1886 р. в Ужгороді вийшла його літургійна праця «Толкование  Вечерни, Утрени  Службы Божой». Разом із римо-католицьким священиком доктором Шандором Фігібером він організували збір пожертвувань на встановлення меморіальної дошки в будинку Ужгородської гімназії (нині хімічний факультет УжНУ). Її встановили в 1896 р. з лівого боку від головного входу, де було золотими літерами викарбувано текст: «У цій будівлі розміщена католицька головна гімназія, заснована в Гуменному гуменянським графом Дєрдєм Другетом і в Ужгород перенесена гуменянським графом Яношем Другетом, державним суддею, у 1646 р.».

15 лютого 1895 р., на 74 році земного життя та 47 році священства, Ігнац Рошкович помер в Ужгороді і, мабуть, був похований на замковому греко-католицькому кладовищі в Ужгороді.

Цей достойник Мукачівської єпархії виховав двох синів, які не тільки продовжили, а й примножили розпочату батьком духовно-педагогічну, а також мистецьку діяльність, зробивши і свій внесок в історію краю, рідного Ужгорода.

Еммануїл Рошкович

У сім’ї Ігнаца Рошковича було п’ятеро дітей, і одним з них був Еммануїл. Він народився 26 вересня 1850 р. у с. Салок (Славковце Земплинського комітату), де батько був настоятелем місцевого греко-католицького приходу. Початкову освіту здобув у рідному селі, у церковно-парафіяльній школі. Приватно закінчив гімназійні студії. Боже Провидіння привело його до Ужгородської богословської семінарії, чому сприяло духовно-релігійне виховання, отримане від батька, в сім’ї. Ось як про це писав у 1903 р. «Місяцеслов» (під редакцією о. А. Волошина): «Сей добрий і благочестивий отець (Ігнац – Л. Ф.) скоро, уже в молодости глубоко заскіпил в серці сина своєго Еммануїла тую горячую любов ко Богу, ко отечеству, ко Церкви Христовой, ко нашому прекрасному восточному обряду і ко нашому бідному народу». Після закінченняУжгородської семінарії та одруження з Марією Бокшай, у 1877 р. (у 100-літній ювілей заснування Капітули Мукачівської єпархії) Еммануїл був возведений єпископом Іваном Пастелі в духовний сан. Отримав призначення з 1 вересня 1877 р. і до 1887 р. викладав руську мову в Ужгородській гімназії. З 1887-го до 1905 р. був професором теології в Ужгородській семінарії та викладачем Ужгородської дівочої школи. Разом з тим, у 1882 р. – професор Ужгородської півцевчительської семінарії, викладач Закону Божого, а в 1883 р. Еммануїл Рошкович отримав призначення управителя Алумнея, де виховувалися священичі сини, що готувались до вступу в богословську семінарію. З 1888-го по 1890 р. він – управитель Конвікту – сиротинця для хлопчиків зі священичих сімей. У 1897 р. став Консисторіальним радником єпархії, а в 1889 р. возведений у сан титулярного намісника. У 1904 р. – титулярний канонік Мукачівської єпархії. Отець Єммануїл був одним із засновників та керівників Акційного товариства «Уніо» в Ужгороді. Друкарня цього Общества Василія Великого (пізніше – «Уніо») у 1899 р. була розташована в Ужгородському замку. У 1902 р. в Акційному товаристві «Уніо» був надрукований його Молитовник «Ангел Господний». Еммануїл Рошкович активно сприяв здійсненню бажання греко-католицьких вірників, серед яких було багато наших земляків, зорганізованих у громаду в VІІ районі Будапешта, – будівництву свого храму (до цього вони молилися в римо-католицькій церкві). Він підготував текст «Меморандуму» від імені цієї  громади Будапешта, який через кардинала Вазарі було вручено самому імператору Францу-Йосифу І. Невдовзі у VІІ районі столиці Угорщини, на місці будинку бідняків, був збудований новий греко-католицький храм. Принагідно зауважимо, що той «Меморандум» художньо оформив брат Еммануїла, Ігнац, який і розписав новий храм.

Отець Еммануїл був покровителем бідних і знедолених, милосердним до тих, котрі потребували не тільки духовної, а й матеріальної підтримки. Напередодні Воскресіння Христового біля будинку Еммануїла Рошковича (№ 14 по сучасній вулиці Капітульній) збиралися бідняки – тут їм роздавали пасочки та ще дещо необхідне до них, аби й ці люди відчули радість свята. Про милосердя отця Еммануїла свідчать спогади, що один свій тижневий доходок він роздавав біднякам.

У 1904 р. важка хвороба прикувала Еммануїла Рошковича до ліжка. Він мужньо переносив невимовні болі, весь час молячись до Господа і готуючись до відходу з цього світу. 30 жовтня 1905 р. тихо, в молитві до Господа, упокоївся в Бозі. Через день в Ужгородському кафедральному соборі відбувся священичий похорон. У пресі тоді з’явився некролог, були надруковані спомини про отця Еммануїла, теплі висловлювання про нього: «Із глубини серця просиме і молиме всемилостиваго Бога: дай нам, Боже, многих таких ревних священиков, як наш милий Еммануїл».

Еммануїла Рошковича поховали на кладовищі біля замку в Ужгороді. На жаль, його могила не збереглася, бо під час встановлення біля замку об’єктів Закарпатського музею народної архітектури та побуту кладовище було знищене.

Ігнац Рошкович молодший

Він був другим сином Ігнаца Рошковича старшого. Народився 28 вересня 1854 р. у тому самому селі Салок (Славковце Земплинського комітату). Після закінчення початкової школи два роки вчився в Ужгородській гімназії, однак, захворівши на тиф, не зміг продовжити навчання. Через погіршення слуху далі навчався в домашніх умовах. Змалку Ігнац захоплювався малюванням; за сприяння батька першим його наставником з малювання став Фердинанд Видра (1815–1879). Пізніше Ігнац познайомився ще з одним знаним митцем того часу – Ференцом Гевердле (1841–1910). У 1875 р. майбутній художник навчається в Будапештській школі взірцевого малювання, а згодом, захопившись сакральним мистецтвом, удосконалює свою майстерність у художніх академіях Будапешта, Мюнхена, Парижа, а також Італії. З 1885-го по 1915 р. він проживав у Будапешті, де творив у різних жанрах. Але славу Ігнацу Рошковичу молодшому принесли розписи інтер’єрів храмів у Снині, Левочі, Пряшеві, Медзилабірцях (Словаччина), Кечкеметі, соборі Св. Стефана, церкві Йожефвароша в Будапешті. Створена ним галерея образів святих Церкви Христової в майоліці прикрасила один із залів Будинського замку. Ним повністю художньо оформлений греко-католицький храм у VІІ районі Будапешта на площі Троянд. Відомі його розписи у королівському палаці в Буді: «Св. Стефан утверджує віру Христову і засновує Секешфегерварську церкву». Аби виконати замовлення – виготовити цілий ряд ілюстрацій на біблійні сюжети для м. Коложвар (Румунія), Ігнац відвідав Святу Землю. Та ці роботи залишилися в ескізах. У 1912 р. на прохання єпископа Пряшівської єпархії владики Івана Валія Рошкович виготовив копію ікони «Клокочовська Божа Мати» (одна з цих копій перебуває в Ужгородському кафедральному соборі). Ним була намальована ікона Божої Матері, яка зберігається в Кошице.

Вагомий творчий доробок митця залишився і на Закарпатті – у вигляді розписів храмів, іконостасів та окремих художніх робіт. Йому належать розписи іконостасів в Успенському храмі Мукачева, у Преображенському храмі в Ужгороді, храмі у Великій Копані Виноградівського району. Для Ужгородського, а також Пряшівського кафедральних соборів він виготовив «Плащаниці». У Закарпатському художньому музеї зберігаються робота Ігнаца Рошковича «Святі Кирило і Мефодій», портрет графа Йожефа Терека, наджупана Ужанського комітату.

Ігнац Рошкович був високопрофесійним різножанровим художником, який залишив по собі прекрасні твори сакрального мистецтва, і не тільки. У 1918 р. в Будапештській картинній галереї була організована виставка його творчості. Про безмежну любов до рідного краю свідчать його ілюстрації до солідного видання – енциклопедії  «Австро-Угорщина в описах і образах» (5-й том). Тут вміщено його графічні малюнки Ужгородського замку, Перечина, Ужоцького перевалу, русинів у народному одязі та ін. Про його творчість тепло відгукнувся великий російський художник Ілля Рєпін, якому Ігнац  послав свої малюнки в Петербурзьку академію мистецтв. У 1914 р. Ігнаца Рошковича відвідав Йосип Бокшай, котрий у той час навчався в Будапешті. Відомі публікації статей Рошковича в тогочасних угорських друкованих виданнях: стаття про Мігая Мункачі в «Мagyar  szemle» («Угорський огляд»), 1894 р; про фрески в церкві Йожефвароша, в залі Св. Стефана, про Бетлегем та ін. – у «Vasárnapi Ujság» («Недільна газета» ) у 1895-му, 1897-му і 1900-му роках. У 1895 р. в «Недільній газеті» був опублікований його автопортрет.

Уже в 1885 р. прийшло визнання його високопрофесійного мистецтва. Рошкович був нагороджений Великим дипломом Угорського товариства образотворчого мистецтва. Згодом, у 1900 р., він був відзначений Малою золотою медаллю Угорщини, а в 1902 р. отримав премію угорського художника Кароля Лотца (1833–1904).

Останні десять років (1905–1915) були важкими в житті митця. Він швидко втрачав зір, хворіючи на катаракту. Зроблена операція тільки на незначний термін трохи покращила його зір, але це дало йому можливість виконати розпис іконостасу греко-католицької церкви на площі Троянд у Будапешті. Проте низку великих робіт не вдалося виконати. Художник мужньо переносив втрату можливості творити, залишаючись життєрадісним і дружелюбним.

29 листопада 1915 р. закінчилося земне життя Ігнаца Рошковича, він пережив на 10 років свого брата Еммануїла. У некролозі, опублікованому в «Недільній газеті», теплими словами згадується життя і творчість, людяність і висока інтелігентність нашого земляка.

На жаль, на сьогодні не знайшлося можливості увічнити пам’ять Рошковичів у назві однієї з нових вулиць Ужгорода. У неприглядному стані перебуває будинок Рошковичів на вул. Капітульній, 14, хоч це – історична частина міста, яку споглядають численні туристи, прямуючи до Ужгородського замку. Ще досить мало подається об’єктивних відомостей про тих наших земляків, прізвища та діяльність яких замовчувалися в радянські часи, – чомусь і тепер молоде покоління про них майже нічого не знає. А серед них є такі, що зробили чималий внесок у загальноєвропейську цивілізацію.

Людвіг Філіп, краєзнавець

 

Церква на площі Троянд у Будапешті

17 серпня 2012р.

Теги: Рошкович

Коментарі

Йожеф 2023-01-28 / 22:52:00
Де можна дізнатись більше інформації про родину Рошковіч?

студент Ользі 2013-02-07 / 17:33:15
Пані Ольго, шукайте ЛІТЕРАТУРУ про освіту на ЗАКАРПАТТІ з 1300 р. ОСВІТА ,була завжди ,але церковникам не всім це подобалось.Під чорними мантіями творились чорні діла !!! Це точнно, вони дуже любили людське майно!!

студент 2013-02-07 / 17:23:58
ПАНОВЕ ,а про ЄЗУЇТСЬКУ ШКОЛУ І ЄЗУЇТСЬКУ ЦЕРКВУ ви не бажаєте знати???БЕЛЬГІЯ,ФРАНЦІЯ.ІТАЛІЯ,ВІЛЬНЮС,ВОЛИНЬ,ЛЬВІВ ,ВСЮДИ після відходу єзуїтів створювались УНІВЕРСИТЕТИ, Карловий у Празі а у нас релігія на релігії МОЛОДЦІ!!!

Ольга 2012-09-20 / 13:24:09
Ця рубрика-надзвичайно гарна справа. ВЕЛИКЕ СПАСИБІ всім хто долучився до цієї ідеї. Наші діти повинні знати які люди виросли з Ужгороду,адже радянська влада вчила,що до Союзу тут була глуш неосвідчена..А знати правду треба щоб пишатись своїм містом,своїм корінням, примножувати велич його...ще раз дякую

Читатель 2012-08-20 / 21:39:16
Жду с нетерпением еще таких хороших и нужных статей!

Русин 2012-08-17 / 22:44:15
Знімаю калап черговий раз перед невтомним тружеником нашої Срібної Землі Людвігом Філіпом і з мене пиво при наступній зустрічі.

володимир 2012-08-17 / 20:56:22
Дійсно дякую за таку статті більше не можу, що сказати.Я не можу наситись такими статями про такі періоди,адже мій батько був в курсі цих всіх подій,але при советах не зміг мені то все передати,щоб я зміг передати своім дітям із-за чого я своіх дітей не ви ховував в тому дусі,хоча вони престойні моі наслідники самі до того доходять як-то було!!

Hungi 2012-08-17 / 16:57:18
Дуже приємно читати такі цікаві статті про наших земляків! Дякую!


Ужгород
Публікації:
/ 1Справа професора Івана Запісочного живе. До 95-річчя від дня народження вченого
Від 29 травня в Ужгороді діятимуть пришкільні літні табори та мовні школи
Еволюція української освіти: від комсомольських організацій до демократії
Одяг із "других рук" цієї зими буде зігрівати багатьох ужгородів. Чому зростає популярність "секонд-хендів"
"Я тут знайшов себе", – казав про свою участь в АТО почесний громадянин Ужгорода посмертно Василь Варга
/ 1Лев Луцкер: "У моєму серці Ужгород завжди залишається казковим"
/ 6Для повноцінної реконструкції всієї системи водопостачання Ужгорода потрібно 360 млн євро
/ 2"Дорогі" школярі: сезон розпочато
Ужгород за рівнем забруднення атмосфери перебуває у другій десятці українських міст
Понад 16,5 млн грн субвенції з держбюджету в Ужгороді спрямують на ремонти доріг і фасадів та реконструкцію водогону
Ужгородці боргують за обслуговування ліфтів 3,5 млн грн
Мінеральну воду на території дитячої лікарні в Ужгороді знайшли випадково, коли бурили свердловину
Ужгород із німецьким Дармштадтом обмінюватимуться учнями й учителями
У липні рівень забруднення повітря в Ужгороді традиційно сягне найвищого піку
60 років спільного життя: подружжя ужгородців відсвяткувало діамантове весілля
/ 1Випускний за ціною відпустки за кордоном чи міні-весілля: скільки коштує шкільне свято в Ужгороді?
Безпритульні тварини – результат безвідповідального ставлення до них
Німецьку мову в Ужгороді вивчають понад 4 тисячі учнів
У трьох школах та угорській гімназії Ужгорода планують добудувати ще два поверхи
/ 3Керівництво Ужгорода налаштоване системно протидіяти стихійній торгівлі
До 35-річчя "Електродвигуна". Нині левову частку своєї продукції підприємство постачає до держав Євросоюзу
Триває підготовка до зміни тарифів на обслуговування багатоповерхівок Ужгорода
Ужгород на 90% готовий до зими
/ 1В Ужгороді дітям дали імена Золушка і Наці
Притулок для тварин в Ужгороді відкриють на початку серпня
» Всі записи