«Після Тячева я більше не хочу народжувати!»

Я трьох дітей народила в Усть-Чорній в пологовому відділенні. А тепер його закрили й четверту дитину родила в Тячеві. Не розумію, чого ми маємо йти кудись? У Нересниці мене не хотіли прийняти, і в Дубовому. Ледве доїхала, по дорозі на тих ямах мало не родила. Хоч я легко народжую, і дитинка ця була невелика. Не знаю, як дальше буде, але поки в Тячеві не народжувала, завжди казала, як то мож не хотіти дітей, коли то ж діти. А ще й держава за це платить. Но вже після Тячева я не хочу родити! Кажу, як є! Чого я маю думати не як буду родити, а про дорогу та й гроші? Вдома діти, чоловік на заробітках, до мене нема кому прийти, їсти принести. Чого там маю бути як бомжиха, сама?» – обуренню молодої жінки Ганни з Усть-Чорної Тячівського району, яка нещодавно народила четверту дитину, немає меж. 

 

Такий же відгук усіх, кого ми зустріли недільного дня в селах тячівської глибинки – Лопухові, Усть-Чорній, Руській Мокрій з присілком Комсомольськом. Попри те, що з цього закутка до райцентру майже сто кілометрів, ще й бездоріжжям, а часто ці села просто відрізані від сполучення, у грудні минулого року чиновники «реорганізували» й «оптимізували» тут надання медичної допомоги – закрили в лікарні Усть-Чорної пологове відділення на 5 ліжок. 

 

Чимало жінок народжують... по дорозі

 

У Лопухові ми «зачепили» питанням про усть-чорнянське пологове жінку, яка виходила з церкви. Вона, хоч має вже старших дітей, відповідає не менш емоційно: «Я дуже проти, що закрили. Жінок наших тепер у Тячево возять. Дві години щонайменше їхати, доводиться деяким  родити і в машині. Не всі мають гроші, а коли наймати машину, треба 300-400 гривень тільки на раз, а ще ж забирати потім жону з дитиною. Ми всі писали, казали, що проти, на сільраді рішали, а все одно закрили». 

 

Чоловік, що чує розмову, сільський депутат Лопухова Іван долучається: «Ми на сесії вирішували, щоб працювало пологове. Писали звернення навіть прямо до Президента Януковича, відповіді ніякої нема. Дорога дуже погана тут, зимою дуже великі сніги падуть. У мене самого були випадки: не встигав довезти, родили в машині». Таку ж «пригоду» досі з мурашками по спині згадує і його колега по депутатству в селі Михайло, який теж якось віз куму, і вона народила просто в автівці.

 

Лопухівка Галина теж бідкається: «Я народила трьох дітей в Усть-Чорній, дуже би’м хотіла щоб там відновили відділення, бо в Тячеві на підтримці лежала двічі і взагалі не задоволена: доїжджати треба, нервуєшся, бо далеко від дому, а там же діти старші лишаються. У Тячеві ніхто й не дивиться, доки не дати гроші. Я двічі лежала. Спочатку дала 100 гривень, то казали: її нема що лікувати, бо там нема грошей. Їжу возили з дому, всі коло мене намучилися. Усть-Чорна для нас –  як дома, всі по-людськи ставляться, грошей не чекають. Я народжувала у трьох різних акушерок, не те що в якоїсь однієї знайомої. Тепер у мене четвертий місяць... Думаю, може, доти відновлять. Бо інакше не знаю – прийдеться в Тячеві... або дома. Вже були випадки, що не доїхали: «тихо» народила жінка в Усть-Чорній у коридорі». 

 

Її тезка, теж мама трьох дітей, каже, що першу дитину народила в Тячеві, а з другою її ледве довезли за 8 км до Усть-Чорної: «Роди у мене були дуже стрімкі, сильно боліло, я по ямах руками живіт тримала. Якби треба було їхати до Тячева, точно вмерла б у дорозі. То катастрофа, а не дорога, хай її спочатку зроблять, а вже тоді лікарню закривають. Умови в пологовому – що в Тячеві, що в Усть-Чорній – однакові, стерильність така сама. Тут хоч більш приязно ставляться, доглядають, бо люди свої».

 

Більш ніж добре знає, що таке діставатися до Тячева, й молода мама з Руської Мокрої Мар’яна. Їй доводилося впродовж двох вагітностей, через проблеми зі здоров’ям, щомісяця їздити в райцентр. Нарікає: взимку автобуси взагалі не їздять, а в інший час – то повінь, то зсув, то сніг дорогу перекриють.  

 

Марія Павлюк 16 років завідувала в Лопухові ФАПом, 10 літ працювала в Усть-Чорній медсестрою. Розповідає, за більш ніж чверть віку вдома довелося прийняти 12 чи 15 пологів. «Дуже віддалені ми від райцентру, дороги майже немає, навіть до Усть-Чорної. Дуже ризиковано, бо, як почнуться перейми у жінки, а чоловік у лісі на роботі, дітей удома багато, треба машину, «швидка» в селі є, але може бути десь на виклику. Що-що, а пологовий не можна було закривати. У нас багато народжують, чи не в кожної третьої навіть двійнята. Кажуть, Христос махнув рукою на наші Бруструри, але вже коли свої люди, влада так... То лиш доти, доки не станеться, хай не приказується, якоїсь біди, смерті, що діточки залишаться сиротами...» 

 

Оптимізація=закриття

 

У Лопухові розказують, що у 1965-му й десь до 1972-го навіть у їхньому селі було пологове, хоч людей налічувалося близько 3 тисяч. Тепер же без допомоги залишилися в 4 населених пунктах на більш ніж 7 тисяч народу. Крім того, немає й педіатра. Нещодавно, як почався спалах кору, кажуть, усе село було «у великому страху». А як їздити за тридесять земель із немовлям на огляди щомісяця?  Депутати Тячівської райради також розповідають, що «оптимізували» очільники району і педіатрів у румунськомовних селах, які володіли, як тепер, згідно з новим мовним законом, можна сказати, «регіональною мовою». А в тих селах чимало батьків їдуть на заробітки й залишають дітей на бабусь, дуже мало з яких знають ще якусь, крім рідної румунської, відтак навіть не можуть пояснити лікарю, що ж трапилося з малям.   

 

Тетяна Калинич, акушерка, яка в усть-чорнянському пологовому пропрацювала 21 рік, каже, що там були 4 досвідчені акушерки. Нині кого на пенсію відправили, кого прилаштували десь на півставки. «У нас було багато ускладнень, кровотечі, і ми з ними давали раду. Тепер жінки дуже переживають», – ділиться спеціаліст. 

 

Акушерка Оксана Бочек в Усть-Чорній працювала з 1973 року й до закриття, розповідає: «Спочатку казали, що недоцільно закривати. Але коли в район прийшов новий начальник, стали говорити, що економічно не вигідно. Але на машини їм усім вигідно і не пече, що в когось нічого нема. Я добре знаю, які тут люди бідні. Дуже ризиковано породіллю везти такими дорогами, як у нас. А ще ж дуже часто зсуви, сніг, повінь. У 98-му, коли з Лопухова не можна було доїхати, один розумний чиновник казав, мовляв, ви вагітну лебідкою через воду перетягніть! З Бистрика (присілок Лопухова. – Авт.) до Усть-Чорної 14 км, а з Комсомольська – 15. А ще звідси 51 км до Тячева. Жінки уже, хто може, домовляються родити в Хусті, Мукачеві. Близько 100 пологів тепер тут на рік, а в Діброві лише 40, і там не закрили відділення, хоча до Тячева лише 20 км – і трасою, а не бездоріжжям. Ми ж не винні, що немає акушера-гінеколога, а вони, замість його прислати, закрили відділення». 

Вчителька пані Галина, яка приїхала в Усть-Чорну за розподілом ще 45 років тому, дивується: «Ще в ті складні часи у пристосованому приміщенні в селі було пологове, а тепер, коли така гарна типова лікарня, чого було закривати? Якщо вже так потрібен тут лікар, то можна на екстрені випадки раз на кілька місяців його сюди доправити. Але й тут був би спеціаліст, якби йому щось запропонували, – житло, наприклад. Ось поряд з лікарнею 2-поверховий корпус – приміщення колишньої аптеки. Невеликий ремонт – і цілком було б 2–3 квартири». 

 

Мільйони на здоров’ї?

 

Лікарня в Усть-Чорній, справді, вигідно відрізняється навіть від багатьох районних – простора, чистенька. Тільки пологове відділення тепер на замку. Спочатку чиновники вважали недоцільним закривати його. Про це є лист за підписом заступника начальника обласного управління охорони здоров’я Володимира Брича. Однак за кілька місяців з’явився інший документ, підписаний головою РДА Михайлом Шелевером, на основі якого й прирекли сотні місцевих жінок. Причини: ставка лікаря акушер-гінеколога не зайнята, пологи приймають тільки акушерки, у педіатра, який обслуговує новонароджених, немає спеціалізації з неонатології, операційна не може бути розгорнута через технічні умови, бракує реанімаційної допомоги новонародженим. Та головне – має бути проведена оптимізація акушерських стаціонарів з потужністю менше 300 пологів, мало зайняті працівники, ліжка простоюють. Від скорочення відділення очікується економія коштів 17 991 грн щомісяця, на рік – 215 900 грн. Виходить, ці гроші мають знайти у своїх кишенях місцеві родини... 

 

Не на диктофон мешканці Тячівської «окраїни» додають, що з райцентру з пологового мало не кожну дитину забирають зі стафілококовою інфекцією, а крім того, що треба гроші, аби туди довезти жінку, забрати, привезти їжу, – чимало грошей слід дати лікарям. В Усть-Чорній були «свої» медики, котрі допомагали незалежно від того, чи сподівалися на віддяку. «Тут давали, хто був удячний і скільки міг, а в Тячеві – такса», – така формула нинішньої місцевої пологової комерції. А ще кажуть: хто з лікарів на місцях приніс більше чиновникам у Тячеві, там відділення й фахівці і залишилися – без огляду на географію.

Докладніше про це «Замку» розповів народний депутат України Василь Петьовка:– Я маю багато зустрічей з виборцями Тячівщини. І майже на кожній люди нарікають на так звану «медичну реформу», і всі доходять висновку, що вона тільки погіршила якість медичного обслуговування населення й ускладнила роботу лікарям. Але ж «реформування», «оптимізація» – це вироблення ефективної, у тому числі й економічної,  моделі, проте аж ніяк не скорочення, закриття закладів, як це зробили тячівські чиновники. 

 

Майже на кожній зустрічі люди порушують і питання роботи пологового відділення Тячівської ЦРЛ та його завідувачки Ольги Цубери, яка одночасно є й головою партійного осередку Партії регіонів у місті Тячеві, і заступником голови районної організації  цієї партії.

 

Як розказують жителі  Тячівщини, в пологовому відділенні встановлені тарифи. Так, аби народити природним шляхом, треба заплатити 500 доларів,  кесарів розтин коштує 1000 доларів. Якщо в когось немає грошей на момент пологів, «підказують», що треба розрахуватися після отримання державної допомоги на народження  дитини, але вже з відсотками! «Гарна» виходить арифметика: щороку в пологовому відділенні народжується  близько 2,5 тисяч малюків, із яких майже 300 за допомогою кесаревого розтину, отож за найскромнішими підрахунками це 1 мільйон 400 тисяч доларів або 11 мільйонів 200 тисяч гривень! Піраміда збору коштів замикається на завідувачці пологового відділення. Очевидно, це один зі шляхів збирання грошей на передвиборчу кампанію «губернатора Тячівщини», як він себе позиціонує, Михайла Шелевера. Зрозуміло, що люди бояться звертатися до  правоохоронних органів, бо кожна мама думає насамперед, де ж тоді і як вона народжуватиме. Тому я звертаюся до УМВС, Служби безпеки, прокуратури області: опитайте мам Тячівщини, які народжували принаймні останні півроку, і з’ясуйте, кого і в яких обсягах таким ганебним корупційним чином профінансовано. Сподіваюся, в разі підтвердження фактів, винні будуть покарані.