Хай живе закарпатський "Хюндай"!

...На горизонті з’явилась електричка із Сянок, яка їде до Мукачева. Заходимо в перед­останній вагон. Підлога рясно вкрита лушпайками соняшникового насіння, обгортками від цукерок, іншим сміттям. На лавицях, на поличках, наче в полі лелеки, гордо височать порожні пляшки, інші весело дзвенять, катаючись підлогою. Таке враження, ніби електропоїзд востаннє прибирали у ХХ ст. до нашої ери. Знайомий Михайло вигукує: «Хай живе закарпатський «Хюндай»!

До 27 травня цього року розклад руху приміських електричок за останні 15 років пасажирів ужгородського, чопсько-мукачівського напрямків, городи яких знаходяться у селах Минай, Струмківка, Цеглівка, зупинки «Дачна», більш-менш влаштовував. Зранку можна було поїхати на ту «дачу», а  в обід повернутись додому.

Але після введення  корейського «Хюндаю»  у країні з розкладу руху зникли не тільки потяги міжміського, а й приміського сполучення, тобто – електрички. З 27 травня ужгородські залізничники зняли з маршруту електричку  «Мукачево–Ужгород», яка прибувала в обласний центр о 14 год.06 хв., або, як звали її пасажири, «обідня». Нині з Чопа, зупинки «Дачна» та  інших населених пунктів до Ужгорода можна дістатись електричками, які прибувають о 10 год.41 хв. та о 17 год.41 хв. Поїхавши вранці на городи, «дачі», сотні людей змушені весь день у спеку і холод знаходитись у полі. Добре, у кого є дах над головою. А у кого немає? Позбавлені зручностей і пасажири, мешканці згаданих сіл, які користувались цією «обід­ньою» електричкою.

За словами колишнього працівника  Ужгородського відділення  Львівської залізниці, вкрай незадоволені відміною цієї електрички і мешканці сіл Червоне, Демичево, Петрівка, Свобода, Батьо­во, Вузлове, Страбичово, Баркасово, Ключарки, Мінеральне, Есень, Саловка, Яворово, Горонда, які користувались її послугами.

Зрозуміло, що серед пасажирів колишньої «обідньої» електрички багато і пенсіонерів, яких залізничники перевозять безкоштовно. Та якщо старенькі мешканці Європи у муках – на якому б морі ще побувати, то наші – крім всіх інших – як би не віддати Богу душу на тій задрипаній «дачі». Правда, не всі. Наприклад, їдучи електричкою «Ужгород–Мукачево», не доїжджаючи зупинки «Дачна» з лівого боку височить двоповерховий каштіль, а стовпи огорожі з рейок. Електричний струм до будівлі проведено від контактної мережі залізної дороги. Якщо в  багатьох  будиночках-контейнерах струму немає, то там він є цілодобово і, кажуть, безкоштовно, бо його власник – колишній головний інженер Ужгородського відділення залізниці.

На запитання пасажирів, чому від­мінено «обідню» електричку «Мукачево–Ужгород» пани-залізничники, певно, і відповідь мають: «А тому, що вона економічно збиткова!» Мабуть, частково воно і так. Але на моє глибоке переконання, гріш ціна тій державі, котра кидає своїх громадян у вир мук та страждань.

Ось тому пасажири приміських електричок ужгородсько-мукачівського напрямків жартують: «Нині у нас, як учора в СРСР:  все в ім’я людини, все для блага людини. Я була в Москві, бачила ту людину!» Та вони  не тільки жартують, але й лають не тільки, може, і не винний ні в чому «Хюндай», але й керівництво Ужгородського відділення.

Чи є вихід із цієї ситуації? Є! Якщо залізничники повернуть людям «обі­дню» електричку, якої ті гостро потребують. Он для своїх робітників змогли  біля «П’яного» базару облаштувати і ввести зупинку «260 км», що за кількасот метрів від вокзалу. Є другий шлях. Ні, поки що ніхто не страйкуватиме. Але ініціативна група, яка боротиметься за повернення «обідньої» електрички, уже створена.

Є і третій  шлях – страйк. Про нього люди вже говорять.  Є і четвертий, але більш глобальний. На цьогорічних парламентських виборах не продавати свої голоси за кілограм гречки. Політологи вже прогнозують, що й цього разу Партія регіонів знову намагатиметься отримати більшість мандатів у Верховну Раду, а отримавши її, чинитиме беззаконня.

...Того дня була неймовірна спека і близько обіду піт у прямому сенсі слова заливав очі, на городі працював до 14-ї години. Потім, як багато інших «дачників»-невдах, три години чекав на закарпатський «Хюндай», внутрішні двері якого часто-густо зламані і не зачиняються, а зовнішні, як і вікна, не відчиняються. Він приїхав з тим сміттям і пляшками, які бачив ранком. У вагоні духота, наче в пеклі. Жваво працюють «кондиціонери» у вигляді газет, журналів, платків тощо. Подумалось: «От сюди б керівника залізничників! Але, на жаль, цього ніколи не станеться».

У зв’язку з відміною «обідньої» електрички окремі пенсіонери вже покинули свої городи, які приносили їм мізерний прибуток до жебрачої пенсії. Вже давно подейкують, що залізничники вкупі з базаровими готують «папіря» про збитковість приміських електричок та з метою економії (?) державних коштів хочуть позбавити пенсіонерів безкоштовного проїзду. Якщо таке станеться – прощавайте, городи!

В Ужгород прибув  о 17 год.41 хв. Що почувався зле, замовив таксі служби «Експрес-таксі 1502». Дівчина-диспетчер не повідомила про колір автівки, яка повинна приїхати, то й спитав її про це. У відповідь почув:  «За 5–6 хвилин приїде зелений «Жигуль» червоного кольору! Що тут незрозуміло?» Після 20-хвилинного очікування біля мене зупинилась «Хонда» срібного кольору. Боляче жартують не тільки заліз­ничники.

Їдучи у таксі повз вокзал, подумав і про таке. Хай живе і «Хонда», і «Хюндай», якщо людям дарують добро і радість. Коли ж вони штампують смуток і страждання – такої «Хонди», такого «Хюндаю» ні корейського, а тим паче «закарпатського» виробника я не вітаю. І не тільки я один.

Володимир Товтин, член Національної спілки письменників України,на прохання численних груп пасажирів приміських електричок.

Теги: електричка, дача

7 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати