Угорщина і національні меншини нинішнього Закарпаття у 1939–1944 роках

В останній день цьогорічної зими у Закарпатському угорському педагогічному інституті (м. Берегово) відбулася презентація книги заступника голови Товариства угорської культури Закарпаття, депутата обласної ради, історика Василя Брензовича «Політика щодо національних меншин на возз’єднаному Підкарпатті 1939–1944». На акції, окрім викладачів і студентів інституту, були присутні також представники різних громадських організацій, краєзнавці, медійники, друзі і знайомі автора книги. Модератором презентації виступив Генеральний консул Угорщини у м.Берегово Іштван Товт.

Угорщина і національні меншини нинішнього Закарпаття у 1939–1944 роках

Після виступу Василя Брензовича і рецензентів відбулося жваве обговорення цього видання, котре, безперечно, є надзвичайно важливим не тільки для угорського, але й українського читача. Нижче ми спробуємо дати читачам деяку уяву про зміст цієї праці.

«Sine ire et studio»

Книга Василя Брензовича – це відредагований варіант його дисертації, що була захищена автором у Будапештському університеті імені Етвеша Лоранда. Мова йде про суто наукове видання з відповідною структурою і науковим апаратом. У роботі багато ілюстрацій, частина з яких, що належить колекціонеру Івану Шепі, публікується, мабуть, вперше. У вступній частині автор книги вказав на мотиви, які спонукали його до вивчення цієї теми. Серед останніх є як романтичні (наприклад, робота в історичній будівлі нинішньої обласної ради та облдержадміністрації), так і суто прагматичні, полі­тичні (відповідь на антиугорські виступи щодо політики Угорщини 1939–44 рр.). Важливо наголосити, що дослідник писав свою роботу не тільки на базі існуючих публікацій, а й використовував архівні матеріали Угорщини. На сьогоднішній день, очевидно, він є найліпше обізнаним закарпатським істориком що стосується угорських архівних джерел часів Другої світової війни. Які матеріали історик використав для написання своєї роботи – видно з тексту книги, а які залишилися поза ним – ми не знаємо. Що стосується використаної літератури, то слід зауважити, що частина важливих праць із цієї проблематики, зокрема польських і словацьких вчених, випала з поля зору автора книги. А між тим без врахування цих досліджень важко обійтися при дослідженні теми національних меншин Закарпаття у зазначений час.

При написанні книги Василь Брензович намагався дотримуватися дуже важливого для вченого-історика принципу: «Sine ire et studio», тобто неупередженості, безпристрасності. Це йому переважно вдалося, але, як чесно зізнався дослідник, він не міг повністю відірватися від способу свого мислення та того життєвого становища, в якому знаходиться на даний момент.

Рутени

У трьох розділах книги – «Угорська політика щодо меншин Підкарпаття перед возз’єднанням», «Підкарпаття під час угорської військової адміністрації і переході на цивільну адміністрацію» і «Підкарпаття в часи цивільної адміністрації» – автор послідовно вживає по відношенню до місцевого (нині українського) населення термін «рутени». На жаль, дослідник не приділив належної уваги цій проблемі, адже чітке її бачення багато в чому прояснює картину політичного розвитку краю. Використання терміну «рутени» як назви русинів, угроросів, карпаторосів, малоросів, українців оправдується лише тим, що в часи гортистської Угорщини вона була офіційною назвою місцевого українського населення. Прем’єр-міністр Угорщини Пал Телекі обґрунтовував це тим, що в угорських середньовічних (латиномовних) документах вживалася саме дана назва. І нікого не хвилювало, що саме населення себе рутенами не називало. Більше того, слова «рутен» і «русин» за своїм походженням абсолютно різні, хоч і позначають один і той же етнос. Зауважимо, що на неофіційному рівні угорці називали місцевий люд і русинами, і угроросами, і карпаторосами. Ось тільки називати його українцями було заборонено. Хоч усі чудово знали і визнавали, що жителі Підкарпаття за походженням малороси (українці). У чому причина такої панічної боязні угорцями назви «укра­їнці»? Вона проста: за всяку ціну вберегти Закарпаття від полі­тичних аспірацій з боку України як держави. У часи Горті це було зрозуміло, адже країна захищала себе від сепаратизму, намагалася забезпечити на майбутнє свою територіальну цілісність. Недаремно урядовий комісар Підкарпаття Міклош Козма так активно боровся за створення окремого рутенського чи русинського народу, і саме це було одним з головних завдань Підкарпатського общества наук. Дійшло до того, як випливає з книги Василя Брензовича, що вводилася державна цензура з метою уніфікації мови «рутенських» газет. Але експеримент провалився, адже змінити об’єктивні чинники (мову, культуру і побут, релігію), які століттями формували людей в етнос, навіть силою, неможливо.

Бертолон та інші

Значна увага в книзі приділяється історичним особам, які відігравали важливу роль у формуванні угорської політики щодо тодішнього Підкарпаття. Василь Брензович характеризує три основні течії в тогочасному суспільному житті краю, а саме: русофільську, українофільську і русинофільську, а також характеризує її лідерів. Дослідник вперше серед закарпатських угорських істориків на підставі угорських архівних даних пише про те, що Андрій Броді, як голова Автономного Землеробського Союзу, будучи громадянином Чехословаччини, систематично отримував із Будапешта вказівки щодо полі­тичних вимог, мав підпільне прізвище «Бертолон» і отримував за це значні суми грошей. Його партія отримувала на рік 58 тис. крон, що перевищувало фінансову допомогу, яку отримувала місцева угорська партія Е.Корлата[!]. Принагідно зауважимо, що лідер русофілів, керівник Общества Духновича Степан Фенцик, громадянин Чехословаччини, теж отримував, але від поляків, значні суми грошей (підпільне прізвище «Доктор Русинський»). Дослідник вказує, що Угорщина і Польща постійно узгоджували свою полі­тику щодо Підкарпатської Русі й відповід­но до цього інструктували Бродія і Фенцика, зокрема щодо, наприклад, необхід­ності проведення плебісциту про державну приналежність краю.

Згадані політики були конкурентами і не дуже полюбляли один одного. Ось як характеризує їх угор­ське урядове джерело, уривок з якого наводиться в книзі Василя Брензовича: «Бертолон (Броді) мало їз­дить, якщо йде, то добре одягнений, на машині. Демагогія Фенцика більш дієва, бо він часто йде з трьохденною бородою і пішки… Я переконаний, що Фенцик розпоряджається великими сумами, з яких багато відкладає собі, але робить це якось спритніше, як інший, який на вершині однієї гори (Замкова гора в Ужгороді, нині – будівля Інституту гунгарології) збудував віллу, щоб усі бачили». Дослідник наводить також цікавий факт про Фен­­­цика, який був прихильником фашизму Муссоліні, що той під час своєї першої промови в парламенті привітав усіх присутніх типовим фа­шистським жестом руки. Пізніше, у 1944 році, вже Броді створив на Закарпатті партію фашистського типу, яка співпрацювала з нілошами Ференца Салаші. Обидва політики після війни були страчені радянською владою; пізніше А.Бродія українська влада реабілітувала.

Окремо зупиняється автор книги і на подіях Карпатської України, стверджуючи, що український рух на Закарпатті підтримувала фашистська Німеччина. Коли необхідність цієї території для стратегічних цілей Німеччини відпала, вона дозволила Угорщині окупувати Карпатську Україну. Августин Волошин і керівник цієї держави, як пише історик, і не здогадувалися про те, що за їхньою спиною про все вже домовилися. На думку Василя Брензовича, напередодні приєднання Карпатської України до Угорщини січовики тероризували населення і саме внаслідок цього терору на виборах до сойму в лютому 1939 року перемогло Українське Національне Об’єднання.

Сам процес військової окупації Карпатської України, зважаючи на тему книги, описаний стисло. Кількість загиблих січовиків в околицях Хуста автор, на основі угорських джерел, оцінює у близько 200 чоловіків. Згадує він і розстріл січовиків біля Перечина, а ось про події на Верецькому перевалі в книзі відомостей немає. Можливо, архівні матеріали про масові розстріли у цьому місці, які сьогодні вже підтверджені археологічно, будуть опубліковані пізніше. Надзвичайно важливим висновком Василя Брензовича, хоч і прозвучав він тільки під час дискусії на презентації книги, є те, що Августин Волошин не був фашистом. Зважаючи на систематичні публікації в угорській пресі, які намагаються зобразити Президента Карпатської України як фашиста, публічна заява угорського історика, який обізнаний з джерелами того часу, є надзвичайно важливою.

Звичайно, окрім чисто політичних питань, у згадуваній книзі розглядаються також питання економіки, освіти, релігії і культури. Читач може знайти чимало цікавих фактів з історії нашого краю, про які мало хто здогадувався. Хто б міг подумати, що, наприклад, збір лісових ягід чи грибів у той час був суворо регламентований і право збирати лісову живність та реалізовувати її отримала одна людина – граф Мігай Ондрашші. Це, звичайно, викликало невдоволення місцевого населення, яке жило в гірській місцевості. З іншого боку, вирубка лісів і обробка дерева набула таких масштабів, що на Підкарпатті не вистачало в цій сфері робочих рук. І таких цікавих фактів автор книги наводить чимало.

Депортація єврейського населення

Хоч тема книги стосується національних менших Підкарпаття (нинішнього Закарпаття), але автор аналізує переважно питання, пов’язані з рутенами (українцями). Інші національні меншини, наприклад німці, словаки чи румуни, спеціально не розглядаються. Єдина меншина, окрім українців, яку не обійшов дослідник, це – євреї, і то в контексті їхньої депортації. Василь Брензович наводить важливі відомості про першу депортацію євреїв із Закарпаття у липні 1941 року, одним з ініціаторів якої був урядовий комісар Міклош Козма. З цього приводу він провів переговори з міністром внутрішніх справ і самим Гортійом. У листі до Бардошшія від 10 липня 1941 року він пише: «Наступного тижня я перекладу через кордон сюди перебіглих галіціанів (євреїв. – Й.К.), які не мають угорського громадянства, експонованих українських агітаторів та циган». Зрештою, депортували лише євреїв (близько 18 тисяч), яких у серпні під Кам’янцем-Подільським було вбито. 

Однак більш страшні часи настали для євреїв у квітні–травні 1944 року. Історик стисло описує трагедію закарпатського єврейства, вказуючи на те, що участь у депортації брали, окрім військових, і місцеві органи влади. Більшість мовчки виконували накази, хтось навіть із радістю, але були й такі, котрі не хотіли виконувати злочинні накази, як, наприклад, мукачівські жандарми Вітийз і Деак, котрі відмовилися катувати людей у гетто. Впродовж квітня – початку травня 1944 року, коли урядовим комісаром Підкарпаття був Вілмош Пал Томчаній, від євреїв відібрали майно, а їх самих зібрали в гетто. Саму депортацію здійснив уже інший урядовий комісар Ондраш Вінце. У книзі не вказано, скільки євреїв було депортовано й загинуло в концтаборах, але з інших джерел відомо, що в межах 80–100 тис. чоловік.

Загалом книга дуже важлива, особливо для угорського читача, бо чимало міфів про історію Закарпаття, які міцно трималися серед закарпатських угорців, тепер розвінчані. Книга важлива і для українців, оскільки її написав угорець, добре обізнаний з угорськими архівами, тобто достовірний у своїх висновках дослідник. Його головний висновок – угорська політика щодо Підкарпаття, його національних меншин не була фашистською за своїм змістом і характером.

Йосип Кобаль,кандидат історичних наук

23 травня 2012р.

Теги: Брензович, Угорщина, русин, Козма, Броді, Фенцик

Коментарі

475 2012-06-06 / 14:37:46
До Корятовича -"І вся культура наших предків століттями була спрямована на Русь (Київську, Галицьку та інші). - Микола Мушинка" - тобто звідси, з-під Карпат культура переносилася туди, на схід, до ірансько-половецької мішанини?
Ну, може в цьому Мушинка дещо і правий...
Бож святили Русь наші священники...

Це я 2012-06-02 / 00:15:47
Поважаю пана Кобаля як неупередженого історіка сьогодення, але він сам також може написати, мяко кажучи, дурниці.
"І нікого не хвилювало, що саме населення себе рутенами не називало". "Ось тільки називати його українцями було заборонено".
Напевно, авторові відомо, що той самий народ на різних мовах називають по різному. За вашою логікою німці повинні передавати ноту представникам української держави, бо вони насправді дойче, а мадярів взагалі називаєте якимсь угорцями. Населення Карпат називали угорці по різному, бо вони сами не мали уніфікованої самоназви, загальна назва різних за походженням у просторі та часу слов"янських груп лише формувалася. У той же час угорці сербів називали рацами, словаків - тотами.
Не могли же їх називати українцями, бо така назва угорцям не була відома, не могли боятися української назви, бо держави такої на той час не існувало, щоб боятися експансії з її боку. Не названо паном Кобалем, на чому базує свою думку, що назва "українець" була заборонена.
Пан Кобаль небезпідставно говорить про те, що мало уваги приділено єврейській громаді, нагадуючи, що "негромадян", тобто недавніх переселенців з за того боку Карпат було відправлено назад на свою батьківщину (що практикується європейськими державами і сьогодні так само, як і Україною), але забув додати, що їх там було знищено не угорцями, а німцями, та переважно українцями.

849 2012-06-01 / 11:01:25

Флуд. Згадайте, який матеріал коментується і поверніться до теми коментування. Коментар видалено. Адмін

148 2012-05-31 / 21:42:35
To: 475 2012-05-31 / 14:02:03
..."рутени" в документах європейських держав на протязі більше 2000 років...

Названий історик Псевдомиколай напевно не відає, що в різних історичних хроніках рутенів почали згадувати з 11 ст., тобто відтоді, коли в Європі утвердила себе Київська Русь. І та Київська Русь чомусь поголовно була населена русинами (латинізоване – рутени).
Чекаємо від любого Псевдомиколая, а ще ліпше від отого вченого, хто так скромно підписався 475-им, новіших історичних відкриттів.

148 2012-05-31 / 21:29:07
To:475 2012-05-31 / 14:02:03
..."рутени" в документах європейських держав на протязі більше 2000 років...

Невже наше давнє щастя знову з нами - Микола Жалива під новим ніком! Це тільки йому одному під силу - витягти з Темних віків раннього Середньовіччя окрім достовірних свідчень про драконів і гігантських змій з Лохх-Несса також і раніш нікому в світі невідомі історичні документи про давньо-міфічних рутенів.

Корятович 2012-05-31 / 17:16:08
' жодне поселення з карпато-альпійського типу не переродилося на "українців" - остійців, які відносяться до іншого антропологічного типу і історично та географічно мають зовсім інше походження.'

Всі ці племя (фракійці, кельти, карпи ітд) у дуже раному етапі були на закарпатті, як і до речі в інших регіонах України. Але ж уже пізніше, славянський вплив був най головнішим і як Піпаш стверджує: 'протофракійське населення стало субстратом для подальших асиміляцій'

Ця пізніша 'асиміляція' була спрямована тільки зі сходу, як Мушинка пише: 'Наші далекі предки не впали з неба, а прибули зі сходу, з Руської землі, яка нині називається Україною. І вся культура наших предків століттями була спрямована на Русь (Київську, Галицьку та інші).

Чи ж само назва 'Русин' нічого не свідчить про походження і культури цих закарпатців???....


475 2012-05-31 / 14:02:03
"Бо йдеться про справи набагато пізнійших часів" - йдеться про часи, про які пише п. Брензович і про наявність назви місцевого населення "рутени" в документах європейських держав на протязі більше 2000 років. Населення краю нікуди не зникло навіть по волі Сталіна, жодне поселення з карпато-альпійського типу не переродилося на "українців" - остійців, які відносяться до іншого антропологічного типу і історично та географічно мають зовсім інше походження.

148 2012-05-30 / 18:19:41
To:5801 2012-05-30 / 15:37:00
НЕ історики, та почитайте, нарешті, хоч цитату від Піпаша!

Прочитати можна. Але нащо. Тут не раз зі своїми плахтами - усякими-різними текстами, різні гості настирно напрошувалися. Ніхто ж Піпашовим історичним розслідуванням не суперечитиме. Головне тут інше: все це до надуманих політиками суперечностей, тобто до русинства-українства, жодного відношення не має. Бо йдеться про справи набагато пізнійших часів, до них доба кельтів-римлян жодного відношення не має. Як і трипільська.

Корятович 2012-05-30 / 17:30:52
'протофракійське населення стало субстратом для подальших асиміляцій' - Пiпаш

' бо всі ми маємо корені в нинішній Україні. Наші далекі предки не впали з неба, а прибули зі сходу, з Руської землі, яка нині називається Україною. І вся культура наших предків століттями була спрямована на Русь (Київську, Галицьку та інші). - Микола Мушинка

5801 2012-05-30 / 15:37:00
НЕ історики, та почитайте, нарешті, хоч цитату від Піпаша! Там же все сказано!

Корятович 2012-05-30 / 05:42:56
' Може, краще б вам назватися угрокельтами чи ромофракійцями. Тоді вам настане повна воля і вільний розвиток.'

:-) :-) :-)

Та цій русинські бутафорники уже давно користаються всякою свавольою повязана з їхнім етногенезом! Ще кілька років назад, всякий наголос був наданий що їхні прашури були білими хорватами. Аж поки не було їм ясно що ті же самі білі хорвати розширені в галичині теж! Останьо, я думав що най щиріші теорії мали їх як 'олохо-карпами'...:-)

неісторик 2012-05-29 / 17:54:22
2Гость 2012-05-29 / 12:05:35
2Hungi 2012-05-29 / 12:41:25

Ну, хіба за цими вгонишся. Та ще й за двома. До всього – проникливо одержимих, або ж просто одержимих.
Кажуть, один розумово неповний зараз може задати стільки питань, що сотні розумаків не в змозі будуть відповісти. Що ж тоді мені, неісторику… Тому й не ламатиму більше ваше завойоване монопольне право – самим собі задавати хаотично питання і так само хаотично собі ж відповідати. Не дай Бог, хтось ще втрутиться зі своїми відповідями.
Отож, не буду ув’язуватися. Хоч наостанок, добра порада - вашому рутенському закритому кружку. Вам би треба переназватися. Щоб не русинами, а якось по-другому. Бо інакше встряватимете у свою вічну халепу – хтось щоразу путатиме вас з русинами-українцями. Не всім же відома ваша заглибленість в доісторичні проблеми русинського руху. Вам це треба – бути вічно в напрузі, щоб вас приймали за тих, хто там, за Карпатами? Так недовго і забабратися українством, поукраїнитися вкінець. Може, краще б вам назватися угрокельтами чи ромофракійцями. Тоді вам настане повна воля і вільний розвиток. Втім, не настоюю, воля ваша.

то є то 2012-05-29 / 14:52:26

Коментар видалено. Адмін

Hungi 2012-05-29 / 12:41:25
неісторик 2012-05-28 / 13:26:25
“...всюди тоді українці мали свою стару самоназву — русини.”

Вигідна позиція ... Але не доскональна ... “Слов'яни” теж стара самоназва, але і білоруси
і чехи, і поляки — всі мають, при цьому, свою самобутність ... Може частина українців — це, все-таки, субетнос поляків, а інша частина — субетнос московитів ? Всі же слов'яни і русини ...

Гость 2012-05-29 / 12:05:35
Неісторику - Та я розумію, що ви "...ніякий не автор матеріалу. Неісторик." - бо мішаєте до купи часи, поняття, терміни. Типова робота сучасного журналіста.
І поляни, Україна, і Петро і московщина - а мова йшла про НАШИХ предків - рутенів. Ваш відомий в нашому краї родич ганьбив би ся вами, якби знав про ваші безсистемні фантазії. Тож читайте хоч Піпаша, перед тим, як писати!

неісторик 2012-05-29 / 00:02:33
2Гость 2012-05-28 / 18:05:51

Люблю я таких фантазерів. У них незнання завжди є підкріплене емоцією. Так вони самостверджуються й "самовизначаються". Кажуть, це все від того, що працює хоч мала, проте активна частина мозку.
До речі, ніякий я не автор матеріалу. Неісторик. Ви, як бачу, самі не близько від історичної науки лежали. Приймаю вас таким, і трохи з гумором, бо інакше - як же до вас віднестися. Ну, хоча б ці дитячі вигадки про "окраїну". Добра собі окраїна - якщо слово Україна від 12 ст. спочатку було уживано до місцевості, що неподалік Києва(племінні території полян). Тому, більше читайте, це вам не зашкодить. Успіхів!

Гость 2012-05-28 / 18:05:51
"Хіба те, що ви останній раз написали, є в хоч-якомусь протиріччі з усім, що я говорю?
Одне скажу: якщо вже назвешся русином, то мусиш перестати навіть згадувати отих дальніх кельтів і фракійців. Це так само, як хтось виводитиме свою родину з далеких трипільців."
Чоловічку, русинською нацією є територіальна спільнота, яка має спільне походження (від кельтських, фракійських племен), спільну територію проживання (на південь від Карпат), спільну мову(русинську), спільну релігію (східний обряд християнства), спільні обряди, спільну культуру (русинські), спільне самоусвідомлення (русинське), визнання світової спільноти як окремої нації з правом на самовизначення (з 1918 року).
І це все - історія, факти, а ти говориш "мусиш перестати навіть згадувати".
Так на цьому "мусиш перестати навіть згадувати" і грунтуються всі потуги всіх асиміляторів всіх часів і народів!
Ну, ще їх безграмотних лизоблюдів...

неісторик 2012-05-28 / 16:19:47
Гость 2012-05-28 / 14:57:15
А "русинами" поляки і потім австрійці називали християн східного обряду, а не якись народ, етнос (територіальну спільноту) яка мала спільне походження.

Цікавий гість. Сам до себе пише, сам себе й коментує.
Хіба те, що ви останній раз написали, є в хоч-якомусь протиріччі з усім, що я говорю?
Одне скажу: якщо вже назвешся русином, то мусиш перестати навіть згадувати отих дальніх кельтів і фракійців. Це так само, як хтось виводитиме свою родину з далеких трипільців.
Історія названих русинів значно коротша (не більше шести століть на цих теренах). А загалом - беззмістовна розмова.

Гость 2012-05-28 / 14:57:15
Хіба "недоісторик" і є "автор", що так піниться? Петро І і Російська імперія від нашого краю так далеко і географічно, і історично, що й згадувати нічого (москва - з малої, а Шовдарь - з великої букви!). Краще сходіть в Ужгородський музей, поцікавтеся, скільки археологічних знахідок кельтсько-фракійського періоду там є, а скільки "окраїнського" чи "московського". Спеціально пишу "окраїнського", бо в усіх літописах періоду Русі Київської так називалися окраїнні землі, населені часом чужими, непокірними племенами. А "русинами" поляки і потім австрійці називали християн східного обряду, а не якись народ, етнос (територіальну спільноту) яка мала спільне походження. Читайте Піпаша!

неісторик 2012-05-28 / 13:26:25
2Гость 2012-05-28 / 11:04:18
Автор розумний - "аж страшно"...

А ось і вигулькнув із темноти черговий гість нерозумний, і це й не страшно, та й навіть не смішно.
Не переживайте, пане ласкавий, жили собі і в середньовіччі українці по всіх українських землях (як у Великій Україні, так і в нашому краї). Одначе всюди тоді українці мали свою стару самоназву - русини. Як тільки Московське царство перетворилося кінцево в Російську імперію (при Петрові І), та й тоді ж забрало від русинів їх давнє ім'я, щоб самим назватися русскими, минулі руські (русини) взяли собі друге власне ім'я - українці. Ще раз: назва Україна, як територія,зустрічалася в літописах доволі давно і часто (наприклад, в Іпатіївському літопису 1187р.), а жителі її українцями себе зовуть всього кілька століть. Фу, ніби достатньо для нерозумного.


ФЕСТ
Публікації:
/ 1Володимир Мишанич: «Пишучи про мистецтво, будь хоч трохи художником»
/ 8Михайло Бачинський – атлант війська Кошута
Духовну спадщину своїх предків угорська спільнота намагається віднайти й зберегти
Трембітар із Репинного
Їх б’ють чужі люди і рідні діти, а від голодної смерті рятують волонтери
«Зупинити повну руйнацію Донбасу може тільки сильна і відповідальна влада», – доктор медичних наук, колишній донеччанин Анатолій Канзюба, який нині працює в Ужгороді
Ніна Бечук: «Енкаведист зачитав наказ, що нас з мамою засуджено за 54-ою статтею КК УРСР. Маму – за сина, а мене – за брата»
В Ужгороді видали посібник «Історія Закарпаття» Д.Данилюка
Поет математики. До 125-річчя від дня народження професора М. Зарицького
Заробітки, обпалені війною
Дзвони і клепало
Образ Божої матері на крашанці хустської цілительки
/ 1(Не)модифікована політика Угорщини щодо (не)нової України
/ 2«Я українка і відмовитися від України не можу», – каже кримчанка Олена, яка переїхала з Сімферополя до Ужгорода
/ 1У Хусті засідала Закарпатська обласна народна громадська рада
«Кобзар» діда Василя
/ 3Тиждень тому троє закарпатців загинули по дорозі на Майдан
Удочерили, аби знущатися?
Пам’ять про невідомого ленінградського студента береже подружжя Мадярів у Волівці
/ 1Громадськість Києва вшанувала закарпатців – визволителів столиці
Відчуття свого призначення озвучив поет з Боржавської Долини
Динамівську осінь тричі поспіль «озолочували» закарпатці
/ 2Йосип Тереля. «Ходячий апостол», котрого позбавили Батьківщини
/ 1До дня мови. «Ну що, здавалося б, слова…»
Острів демократіїу центрі Європи. 95 років від дня створення Чехословацької Республіки
» Всі записи