Циганська яма

УКРАЇНА

ЗАКАРПАТСЬКА ОБЛАСТЬ

ПІДВИНОГРАДІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

ВИНОГРАДІВСЬКОГО РАЙОНУ

Голові Виноградівської РДА

Голові Закарпатської ОДА

Ми, депутати сільської ради, працівники сільської ради, глибоко стурбовані ситуацією, яка склалася навколо землевпорядника сільської ради Мар'ян Любові Меньгертівни, так як прокуратурою Виноградівського району винесено Постанову про порушення кримінальної справи та притягнення як обвинувачену за неналежне виконання cвoїx службових обов'язків, а саме: забруднення або псування земель речовинами i відходами в місці компактного проживання ромського населення, що спричинило тяжкі наслідки, за ознаками складу злочинів, передбачених ст. ст. 367 ч.2, 239 ч.1 КК України, що спричинило матеріальну шкоду на суму 356 835 гривень.

Однак, сміттезвалище на території компактного проживання ромського населення утворене більше 80-ти років назад, так як дана яма була утворена в результаті будівництва ромським населенням житлових будинків, виготовленням та реалізаціею саману, з чого й проживали  i ними же поступово засипалася сміттям. Кожен рік - весною, восени силами сільської ради, по мipi наявності коштів, впорядковувалася дана територія.

3 2006 року в районі була створена фірма « AVE Виноградово». Сільською радою та землевпорядником сільської ради проводилась робота по складанню договорів між «AVE Виноградово» та мешканцями села щодо вивозу побутових відходів.

Але більша частина ромського населення, не маючи коштів для укладання договорів, i надалі висипають відходи на колишнє несанкціоноване сміттєзвалище.

Районному відділу УМВС у Виноградівському районі неодноразово надсилалися запити щодо забезпечення ДІМ для відповідального реагування (складання протоколів про адміністративні правопорушення). Станом на даний час не складено жодного протоколу про порушення правил благоустрою.

Сільська рада не взмозі вирішити дане питання, так як ромське населення в більшості не бажає дотримуватись санітарних норм i правил.

23 вересня 2011 року було звернення мешканців вулиці Ардовецька по даному питанню в Прокуратуру Виноградівського району та до начальника Виноградівського РВ УМВС.

Однак Прокуратура іншого не знайшла, як у відповідь винести Постанову про притягнення до кримінальної відповідальності землевпорядника сільської ради, яка старається сумлінно виконувати свої службові обов'язки.

На нашу думку, необхідно проводити довготривалий виховний процес з ромським населенням, спонтанно дане питання вирішити неможливо.

Беручи до уваги вище наведене, вважаємо, що особистої вини землевпорядника сільської ради Мар'ян Л.М. в даному питанні немає.

Просимо Вас, вищих посадових ociб, втрутитися в ситуацію з розумінням, вплинути на байдужих виконавців Прокуратури, які діють недалекоглядно, яким байдуже людське життя, зняти соціальну напругу в населеному пункті, так як дана ситуація може поглибити i так напружені відносини між мешканцями села та національною меншиною.

Звернення підписали: сільський голова Деяк Андрій Васильович;

депутати сільської ради Мешко Йосип Михайлович, Палінчак Наталія Іванівна, Вашкеба Ганна Василівна, Яцканич Іван Васильович, Баник Олена Олександрівна,  Греченюк Микола Васильович,  Алексик   Олег Іванович,   Зихор Юрій Юрійович,    Добоні Павло Петрович, Мар'ян Віталій Михайлович, Деяк Ганна Федорівна, Ліхтей Сергій Петрович; депутат Виноградівської районної ради Гвоздьо Володимир Михайлович;

директор БК Рабовський Іван Юрійович;

працівники сільської ради Лавришин Світлана Василівна, Білак Ганна Іванівна, Чонговай Ольга Юріївна, Баник Марія Семенівна, Любка Єлизавета Степанівна;

представники ромської нацменшини: Форкош Йосип Золтанович, Богар Йосип Августинович, Богар Юрій Юрійович.

У Підвинорадово на позачергову сесію сільських депутатів нас підвозив голова села Андрій Деяк. Андрій Васильович розповідав, як негарно з ним повівся голова райради Любімов, від якого він просив захисту. Як став посилати його до Бушка, до Грабки, бо він ніби підтримує Партію регіонів і Бушка на депутати, а не ЄЦ.

- Так, я дійсно підтримую Івана Івановича, бо він наш, з району. Що, не маю права?

-  Маєте, Андрію Васильовичу, але чому ви тоді до Тетяни Дмитрівни – голови райдержадміністрації не звернулися, адже голова райдержадміністрації набагато більший вплив має в районі на ті ж правоохоронні структури.

- Правду кажете. Дійсно, мають набагато більший вплив. Але ж я звертався. І Тетяна Дмитрівна мене дуже гарно вислухала, поспівчувала, обіцяла обов’язково бути на позачерговій сесії, але просила тільки наступного дня, у п’ятницю, передзвонити і нагадати. І я подзвонив у п’ятницю, як домовлялися, але секретарка відповіла, що, на жаль, Тетяна Дмитрівна не зможе бути, бо дуже зайнята.

Думаємо, що розумний Андрій Васильович і сам все зрозумів. Тим більше, що є інформація ніби гоніння на голів сіл у Закарпатті благословили у найвищому ужгородському кабінеті.

Згодом нам стало не по собі. Андрій Васильович плакав. У кабіні запанувала незручна пауза.

- Вибачте. Володимире Івановичу, рівно 60 років тому мого батька радянська влада зняла із голови села. Так, мій батько у 50-х роках був головою Підвиноградова, захистився за невинних людей і його зняли. А зараз ось ця історія. І я вже не знаю,  чи то на моїй долі зараз відображається, бо історія, як знаємо, звикла повторюватися.

Спочатку ми заїхали в циганський табір, щоб подивитися на те сміттєзвалище. Контрасти, скажемо вам, разючі. Спочатку їхали якби невеличким розмальованим «гарлемом». Трошки схоже на дібровський варіант – будинки такі ж поверхові та розкішні, правда з циганською, звичайно, стилістикою і тягою до індійського кіно. А потім, як водиться, нетрі з мазанок і розвалюх. На вулиці маса вільної колоритної челяді, і дивляться не те що крізь лобове скло, а здається і крізь тебе, аж у бензобак.

- Тут не кожна машина заїде. Вони дуже підозрілі до чужинців – прокоментував голова. 

Під’їхали ми до ями. Ну, як би вам описати? Уявіть собі величезний котлован, засипаний подекуди сміттям. Як його раніше ніхто не помічав? Диво-дивне та й годі.  І найшовся таки «зоркий сокіл» нашої прокуратури Едуард Зузак, який не проминув  цього безладу. І де? У циганському таборі, коли там повинно бути чисто, євроромантично, з англійським газоном і метеликами, за якими із сачками бігають циганські діти.

Приїхали у сільську раду, голова запросив у свій кабінет,  куди згодом увійшла миловидна жіночка кустодіївського типу.

- То ви майбутній зек?

- Боже, не кажіть таке.

- Не будемо. Як вас звуть?

- Мар’ян Люба Меньгертівна, я землевпорядник у сільській раді.

- Землевпорядником скільки працюєте?

- 8 років буде… якщо буде.

- Чи мали ви колись подібні проблеми?

- Ніколи. 

- А як виникла ця проблема?

- Розумієте, та яма там завжди була. Я колись жила біля циганів і свої 35 років свідомих про неї знаю. Для них це природне середовище. Зрозумійте, я зовсім не хочу нікого образити, але як є, так є. А проблеми з ямою виникли минулого місяця. До того часу ніхто не звертав на неї жодної уваги. Маю на увазі контролюючі служби. Андрій Васильович, наш голова, періодично наводив там хоч якийсь порядок. Намагалися якось то до купи збирати, щоб не розросталося.

- І прокуратура до цього часу не реагувала?

- Жодного разу. Звичайно, що про яму знали всі, адже її не сховаєш, але всі якби розуміли чому вона існує. А місяць тому інспектором по охороні земель  Лутаком Михайлом Михайло-вич була проведена перевірка і на мене був складений акт про порушення земельного законодавства як раз через цю яму. Згодом проти сільської ради порушили кримінальну справу по факту. І в результаті подальшої перевірки кримінальну справу вже відкрили проти мене, як обвинуваченої.

- І хто це з вами зробив таке?

- Помічник прокурора Виноградівського району Зузак Едуард Степанович.

- А ви йому пояснювали?

- Звичайно, пояснювала.

- І що?

- Едуард Степанович каже: дайте папірчик, яким ви можете себе прикрити.

- Долар?

- Ні, ні. Просить документи, які у нас є у сільські раді. Я пояснюю, що ми не працюємо з головою так: що ось вам  доповідна, Андрію Васильовичу. Звісно, що усно про це говорилося і неодноразово. Депутати про це добре знають. І я проситиму депутатів, щоб приходили на суд і засвідчили це. Події так стрімко розвиваються, що в мене є єдина надія, що у суді мені вдасться довести свою невинність.  Я буду намагатися пояснити суду, що люди, як там живуть, вони не хочуть жити інакше. У нас же в селі вивіз сміття здійснюється у цивілізований спосіб, підприємством «AVE Виноградів». Ко-жен може мати біля свого обістя синій ящик для сміття, який у відповідний час спорожнюють. Ми з Андрієм Васильовичем були свідками, як вони тягнуть до ями той синій ящик (далеко не у всіх циганів він, звичайно, є) і там його «собі під ніс» висипають. А на зауваження реагують лайкою і матами. Ми неодноразово зверталися в міліцію, яка має  повноваження складати протоколи, притягати до відповідальності, штрафувати, робили письмові запити, але жодного протоколу не було складено.

- Ви так хвилюєтеся. Уявляємо, як ви хвилюєтеся, коли вас допитує Едуард Степанович. Що він каже, бачачи схвильовану,  симпатичну жінку?

- Каже: не переживайте, ви не перші і не останні.

- Який він галантний. І що вам інкримінують?

- По тих статтях, які я ніби порушила, від 3 до 5 років позбавлення волі. При цьому в прокуратурі прямо говорять, що їм потрібен показник.

А ось так звучить ПОСТАНОВА молодшого радника юстиції Едуарда Зузака:

 «1. Порушити кримінальну справу відносно землевпорядника Підвиноградівської сільської ради Мар’ян Любов Меньгертівни за неналежне виконання своїх службових обов’язків

через несумлінне ставлення до них та забруднення або псування земель речовинами і відходами, що спричинило важкі наслідки, за ознаками складу злочину, передбаченого ст. ст. 367 ч. 2, 239 ч. 1 КК України та приступити до її розслідування. 2. Копію постанови направити прокурору Виноградівського району.»

-    Показник, пані Любов – це одна причина. Є ще кошти. Може пану потрібно трошки грошей?

-    Звідки? Я отримую 1200 грн.

-    Може в чоловіка є?

-    Мій чоловік працює на пів-ставки кочегаром у сільській раді. Виховуємо двох малолітніх дітей. Ми прості люди, я ніколи нікому слова кривого не сказала, а тут така напасть. Я вже ні їсти, ні спати, ні жити не можу. Я ще вам не озвучила суму, на яку я нанесла збитків. Експерт з екологічної інспекції встановив, що це 356 тис. грн.

-    То ви майже як Юлія Володимирівна завинили.

-    Спочатку було біля мільйону гривень, але видно потім їм самим стало смішно.

Були ми присутні й на позачерговій сесії, яку, до речі, відвідав голова райради Любімов з начальником юридичного відділу. Олег Вікторович поступив як у притчі про слухняного і неслухняного сина. Пам’ятаєте, як один син радо і з готовністю погодився виконати батьківське завдання, але не виконав, а другий – пручався, відмовлявся, а потім совість заїла, пішов і попрацював у винограднику. Здається нам, що перший син -  то Тетяна Дмитрівна.

А на позачергову сесію, на якій стояло єдине питання – виступити на за-хист землевпорядника сільської ради, з 20-ти прийшло всього 10 сільських депутатів (сільський голова пояснив - «люди бояться»). Хвилин двадцять чекали  та видзвонювали ще хоч одного депутат, щоб був кворум, а значить можливість відкрити засідання і щось прийняти. Була також присутня ромська знать: барон, пастор та син пастора із циганського табору. Люба Меньгертівна сиділа в президії і плакала. Сльози час від часу стояли і в очах сільського голови. Не плакав голова райради, він виступив бадьоро, сказав, що необхідно бути юридично грамотними, щоб вміти себе захищати. Запропонував звертатися у районну раду, де юридичний відділ завжди до послуг. Потім повідомив про декларації, які в цьому році повинні здати до 1 квітня всі депутати, що викликало в депутатів обурення та бажання колективно здати свої депутатські посвідчення від яких «тільки морока». Циганські представники виступили за те, щоб не посадили Любу Меньгертівну, а також просили аби їм влада ту яму засипала, а на тому місці виділили ділянки для забудови. «Тоді в таборі ніколи сміття не буде», - пообіцяв барон. До речі, згодом цигани просили не писати їхні прізвища під зверненням, бо їм з прокуратури дзвонили, а вони прокуратури бояться. Але, на жаль, було вже пізно. В результаті на сесії зачитали звернення  і схвалили дружнім голосуванням.

В понеділок  ми зустрілися з паном Едуардом. Спочатку на сходах, потім прокурор запросив нас у свій кабінет. Едуард Степанович  пояснив, що нічого такого там немає, що справу було відкрито по факту, а згодом проти землевпорядника. Що вони дивилися і в інших населених пунктах, але тут найбільш яскравий приклад подібного порушення.  

-    А чому ж ви справу відкрили не проти голови, а проти землевпорядника. Є доволі багато випадків, коли за подібні порушення карають саме голів.

-    У функціональних обов’язках вказано, що це обов’язок землевпорядника слідкувати за порядком. Хоча і голови теж.

-    А звідки така сума збитків?

-     Я покликав експерта, який встановив.

-    Ви, Едуарде, хочете ту нещасну жіночку посадити на 5 років за смітник у циганському таборі?

-    Я не маю таких повноважень. Рішення прийме суд.

-    А те, що жіночка зараз не спить, не їсть  вас не цікавить? Хто відшкодує моральне страждання?

-    Є закон, якого всі повинні дотримуватися. Я дію тільки згідно закону.

Не захотів Едуард Степанович фотографуватися. Нам вдалося сфотографувати тільки долоньку пана, якою він прикрив об’єктив перед тим, як хутко вийти з кабінету.

Ну що, громадо, бачите, яка неприємна ситуація, трагічна можна сказати. Нічого видно не залишається, як по-нашому, по-закарпатски,  попросити пана Едурда  змилосердитися.

Едуарде Степановичу! У цей час Великого посту (ви ж християнин, надіємося) вас просимо, лишіться жіночки. Вас простить ваша дружина, мудра жінка, прекрасний  адвокат Богдана Миронівна. Вас просить ваша кума, чудова жінка, дивовижний суддя Анна Іванівна Рішко. Ваша мама ваш просить, розумна і богобоязна жінка, яка жодної служби церковної не пропускає, все за вас молиться. Просить священик Сипко (ви ж не проти, отче Мирославе, попросити за нещасну жінку), духовний наставник вашої мами і вашої дружини (якщо не помиляємося). Зжальтеся!!! Що у вас, ваших «смітничків» немає? А гарна машина, а будівля по Миру, по Горького, прекрасна квартира в районі вулиці Пере-мога… Невже все це тільки із зарплати та адвокатської діяльності пані Богдани? Покладіть руку на серце, Едуарде, і самі собі скажіть – я не можу так поступити з Любов’ю Меньгертівною, бо я не можу кинути ні в кого каменем, а тим більше в цю мешканку села Підвиноградово з її чоловіком-кочегаром та малолітніми дітьми. Зжальтеся!!!!! Дивіться, Едуарде – вся Виноградівщина на колінах.

Надіємося, що пан Едуард нас почув. Ми не хочемо тих репортажів із зали засідання суду, бачить Бог, не хочемо.

Володимир Мочарник

Теги: Підвиноградів, ромський

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати