Лідеру Гуцульської Республіки С. Клочураку земляки відкрили пам’ятник

Чи не найяскравішою сторінкою боротьби закарпатців за свою незалежність стала історія Гуцульської Республіки, що була предтечею Карпатської України. Очолив її колишній студент Віденського університету, а потім офіцер

Лідеру Гуцульської Республіки С. Клочураку земляки відкрили пам’ятник

австрійської армії, виходець з Ясіня Степан Клочурак, який після участі у Першій світовій війні повертається до Ясіня і бере активну участь у національно-визвольних змаганнях. За його ініціативою організовано народні Ради в Ясінях, Квасах, Білині, Богдані та Сиготі. 2 січня 1919 року в Станіславові відбулося урочисте засідання Національної Ради За¬хідної України, на якому було проголошено об'єднання Західної України з Наддніпрянщиною.

Степан Клочурак у своїх споминах згадує, що у січні 1919 року їде до Підволочиська, де мав зустріч із Головним отаманом Симоном Петлюрою, який "жваво цікавився подіями в Мадярщині, зокрема нашою участю у визвольному русі і тішився, що наш народ рішуче висловився за приєднання до України. При цій нагоді я запитав Головного отамана, чи уряд Української Народної Республіки не допоміг би нам, гуцулам, харчами. Він зразу звернувся до одного зі своїх співробітників і спитав, чи така допомога харчами була б можливою. Ми з України одержали декілька вагонів хлібної муки, яку привезено в білих мішках з написом "Україна". Місцеве населення довго зберігало ті міхи як доказ багатства землі України. Уряд УНР за надіслані харчі не вимагав ніякої заплати: то був дар України гуцулам. Поки Гуцульська Республіка мала пряме сполучення з Україною, її населення було забезпечене харчами".

Тим часом у Ясіня і в сусідніх селах панували зразковий порядок і спокій. Між Ясіня і Раховом налагоджено залізничне сполучення, а між Ясіня, Станіславовом і Коломиєю курсували щоденно пасажирські поїзди. В усіх школах відбувалося навчання, пенсіонери діставали пенсію, а потерпілі від війни – свою допомогу.

Існування Гуцульської Республіки не пройшло даремно. Воно стало перед¬умовою виникнення Карпатської України, керівник Гуцульської Республіки Степан Клочурак після багатьох життєвих випробувань став міністром в уряді  Августина Волошина. 

Після окупації Угорщиною Карпатської України жив у Празі, де організував допомогу біженцям Карпатської України. У 1945 році заарештований радянською контррозвідкою. Перебував разом з А. Волошиним у Лефортівській тюрмі у Москві, а до 1956 року – у концтаборі. Повернувся до Праги у 1956 році. В 1978-му опублікував спогади "До волі". Помер у Празі в 1980 році.

Не забувають свою славну минувшину мудрі гуцули, величним пам'ятником у центрі Ясіня пошанували президента Гуцульської Республіки Степана Клочурака. Усі витрати взяла на себе селищна рада, хоча в бюджеті району свого часу виділено відповідні кошти, але новою владною командою вони були використані на ... каналізацію. На відкриття пам'ятника Степанові Клочураку минулої неділі прибули делегації з Києва, Праги, Пряшева, Львова, Верховини, Мукачева, сусідніх сіл, а от з обласного центру – Ужгорода – ніхто не приїхав. Виходець з Ясіня, нинішній голова Рахівської райдержадміністрації Дмитро Андріюк не вважав за потрібне привітати земляків із знаменною подією, а депутат обласної ради від Рахівського ра¬йону, заступник голови Закарпатської обласної ради Володимир Закурений того недільного дня перебував у Рахові, однак на урочистості в Ясіня так і не поїхав...

Тим часом ясінянський селищний голова Едуард Зелінський з братом Антоном  не шкодували ні грошей, ні часу, щоб пришвидшити побудову пам'ятника. Запросили поважних гостей, і от Ясі¬ня щиро вітає виступи онуки Степана Клочурака Любові Свободової з Праги, академіка НАН України, доктора Миколи Мушинки з Пряшева, голови Всеукраїнського об'¬єднання гуцуль¬ських товариств Дмитра Ватаманюка з Верховини, свого знаного земляка – Надзвичайного і Повноважного Посла України Ореста Климпуша з Києва, голови гуцульського товариства Василя Коржука зі Львова, автора пам'ятника – скульптора, доктора мистецтвознавства Михайла Беленя, хору "Боян".

Місцевий священик о. Іван Лофердюк – племінник Степана Клочурака – освятив пам'ятник  своєму видатному вуйкові. Академік Микола Мушинка презентує друге доповнене видання своєї монографії про Степана Клочурака "Лицар волі". Однак і тут не обходиться без конфлікту – Рахівська районна рада не виділила на презентацію в Ясіня жодної книжки з проспонсорованого нею тиражу. З постамента дивився на цю метушню герой Гуцульської Республіки та Карпатської України Степан Клочурак і наче мовив Шевченковим заповітом-засторогою: "Обнімітеся, брати мої, молю вас, благаю!.."

Олександр МАСЛЯНИК, заслужений журналіст України
 

20 жовтня 2011р.

Теги: Клочурак, Гуцульська республіка

Коментарі

гуцул 2012-03-15 / 00:43:57
(ДЛЯ Ребрика) особисто звертаюся до Вована Закуреного(на приызвисько Молдаван-копчений) нинышнього шнирька обласноъ ради,який пише пыд Ныком Ребрика!!Ти володю пиз..й собы в Молдавыю,ы не роби з себе Гуцула-молдавана эврейського,твоя пика всюди свытиться з пыд ныка Ребрика!!Увиджу в Раховы Тебе Закуреного выдлупцюю суку ы накопаю в жирну Регыональну ССраку Тебе паскудо..!!!

Ребрикам 2012-02-04 / 21:41:15
Таки треба викласти відео відкриття, благо воно є, де чітко видно як на відкриття пам'ятника (стягування тканини) були запрошені напевно всі найдостойніші - Мушинка зі Свободовою, Белень, Зелінський, Климпуш і ... Беркела. Беркела слово мав в цей день, адже програмою святкування були передбачені заходи на стадіоні, де мешканців села було кількаразово більше. Мав Беркела і інше слово в той вечір, приблизно щось таке "Я дав щойно доручення. Книги ось-ось везуть". Не привезли того вечора! НЕ ПРИВЕЗЛИ І ДОСІ! В той вечір Мушинка презентував із власного "гонорару". А Ребрику слід звільнити свого коректора з "Гражди" і більше не братися за історичну літературу. Це ж треба через всю книгу "Лицара волі" Дмитра Вітовського вперто називати ВітКовським

Ребрик 2011-10-20 / 18:37:00
Дуже прикро, що заслужений журналіст України в такій простій інформаційній статті допускає стільки неточностей (хочеться вірити, що це він не робить свідомо). По-перше, делегації з Києва, Праги і т. д. важко назвати делегаціями як за складом, так і за повноваженнями. По-друге, ужгородців на цьому святі було чимало і приїхали вони цільово - для участі у заходах зі вшанування пам"яті Степана Клочурака. По-третє, голова райради Микола Беркела (якому, до речі, на відкритті слова не надали, але він повівся достойно) в моїй присутності питав проф. Мушинку, яку кількість примірників потрібно для презентації і через мене особисто повідомив, що книги завезено. Їхню наявність у Ясіні мені підтвердив автор. Цілком недоречне тертя між організаторами заходів з увіковічнення імені Клочурака у слові й матеріалі важко було не зауважити. Та попри все усі учасники "конфлікту" проявили достойну похвали толерантність. Розігрівати цю тему для ширшого кола - зайве. Це справді "метушня", і не варто її розмусолювати.

Горянка 2011-10-20 / 17:04:00
"Тим часом ясінянський селищний голова Едуард Зелінський з братом Антоном не шкодували ні грошей, ні часу, щоб пришвидшити побудову пам'ятника"
І це замітно. І "пришвидшили і грошей не пошкодували". Сироти. Цікаво чи якби собі коханим ставили памятник то теж хотіли б стояти на такій бетоняці.

Андрій Ребрик 2011-10-20 / 16:26:00
мені здається цей заслужений блідого поняття не має про що пише... та ще й бреше - крок через крок... спасіба вам, товаріщ заслужений! ви справді заслужили!

sv 2011-10-20 / 14:58:00
Не влада, а партійний маргінес. І як вони своїм батькам і дідав в очі дивляться? А людям в очі як будуть дивитися? Скоро ж вибори...


ФЕСТ
Публікації:
/ 1Володимир Мишанич: «Пишучи про мистецтво, будь хоч трохи художником»
/ 8Михайло Бачинський – атлант війська Кошута
Духовну спадщину своїх предків угорська спільнота намагається віднайти й зберегти
Трембітар із Репинного
Їх б’ють чужі люди і рідні діти, а від голодної смерті рятують волонтери
«Зупинити повну руйнацію Донбасу може тільки сильна і відповідальна влада», – доктор медичних наук, колишній донеччанин Анатолій Канзюба, який нині працює в Ужгороді
Ніна Бечук: «Енкаведист зачитав наказ, що нас з мамою засуджено за 54-ою статтею КК УРСР. Маму – за сина, а мене – за брата»
В Ужгороді видали посібник «Історія Закарпаття» Д.Данилюка
Поет математики. До 125-річчя від дня народження професора М. Зарицького
Заробітки, обпалені війною
Дзвони і клепало
Образ Божої матері на крашанці хустської цілительки
/ 1(Не)модифікована політика Угорщини щодо (не)нової України
/ 2«Я українка і відмовитися від України не можу», – каже кримчанка Олена, яка переїхала з Сімферополя до Ужгорода
/ 1У Хусті засідала Закарпатська обласна народна громадська рада
«Кобзар» діда Василя
/ 3Тиждень тому троє закарпатців загинули по дорозі на Майдан
Удочерили, аби знущатися?
Пам’ять про невідомого ленінградського студента береже подружжя Мадярів у Волівці
/ 1Громадськість Києва вшанувала закарпатців – визволителів столиці
Відчуття свого призначення озвучив поет з Боржавської Долини
Динамівську осінь тричі поспіль «озолочували» закарпатці
/ 2Йосип Тереля. «Ходячий апостол», котрого позбавили Батьківщини
/ 1До дня мови. «Ну що, здавалося б, слова…»
Острів демократіїу центрі Європи. 95 років від дня створення Чехословацької Республіки
» Всі записи