Ясінянські парадокси. У найлісистішому районі краю – найдорожча деревина

Так, приміром, паводок 2010 року наніс селищу збитків на 5 мільйонів 200 тисяч гривень. За словами місцевого голови Едуарда Зелінського, компенсували селянам аж... 50 тисяч. Однак це не остання парадоксальна ситуація у Ясіня. У найлісистішому районі Закарпаття дерево – найдорожче! Про проблеми селища загалом Едуард Зелінський розповів у коментарі "Замку".

"Є в нас серйозна проблема і в урочищі Лопушанка, де провисла підпірна стінка протяжністю 150 метрів, яка найближчим часом може просто впасти на дорогу або ж пошкодити залізничну колію, – розпочинає свою розповідь пан Едуард. – Відновити її буде дуже важко. До речі, руйнується підпірна стінка і в районі Свидівця. Однак на всі наші звернення районна влада та дорожники не реагують. Подібна ситуація і з мостом, який закріплений за державою. Нині він в аварійному стані. Селище та лісгосп готові навіть матеріально допомогти у відновленні мосту, однак влада, на жаль, займається лише відписками – то їм коштів не вистачає, то бензину, то просто часу... Нікому до цих проблем немає діла".

Узагалі, за словами селищного голови, він не пам'ятає за останні 10 років випадків, аби дорожники так недбало ставилися до своїх обов'язків. "Зазвичай у квітні завершувалися ямкові ремонти, а у травні – капітальні. Станом на середину липня цього року роботи навіть не починали", – каже пан Едуард.

Донині не вирішено в селищі проблеми і з межами Ясіня. "Колишні можновладці років зо 20 тому окреслили так звані кордони нашого населеного пункту від річки до залізної дороги, і склалося, що чимало ясінянців опинилися за його межами. Нині, живучи у рідному селі, у хатах своїх батьків та дідів, вони не можуть оформити право власності на житло та землю, оскільки в районі їх не вважають мешканцями Ясіня. Відтак ніхто нікому не може передати спадщину чи оформити акт дарування. Офіційно вони фактично не існують..." – каже селищний голова.

Та чи не найбільший парадокс у тому, що в найлісистішому районі Закарпаття – найдорожча деревина. "І справді абсурд. Цього ніхто не може зрозуміти, – каже Зелінський. – Деревина на дрова у Ясіня, так би мовити, – золота! А де ще селяни можуть взяти ліс на зиму? У них немає альтернативи! Мусять же бути якісь пільги. Київ щороку зменшує площі лісосік, робить їх вужчими. Натомість будівництво під'їзної дороги обходиться в шалені гроші, й повалена вітром деревина не виправдовує і десятої вартості того шляху".

Наразі не можуть у Ясіня знайти спільну мову й з Карпатським біосферним заповідником, який, за словами Едуарда Зелінського, залучив до своєї зони значно більше територій, ніж передбачено відповідними документами.

"Тепер до заповідної зони потрапили хати, селяни, корови, собаки, коти, що живуть на подвір'ях домогосподарств. Усі вони стали заповідними. З одного боку, держава не може узаконити такий будинок, бо він знаходиться за межами населеного пункту, а з іншого – перебуває на території заповідника. Відповідно селянин повинен купувати дрова десь із сусідньої гори за ціною, втричі дорожчою, ніж на Іршавщині. Такі підходи неправильні... – обурюється Едуард Зелінський. – Натомість працівники заповідника практично не займаються охороною лісу від шкідників, не проводять роботи з унеможливлення стихійних явищ тощо. Зате виокремлюють собі "червоні" зони, забороняють пасти овець, корів. Я розумію, що природу треба охороняти. Але хтось же має подумати і про людей!?"

Борис Токар

Теги: Едуард Зелінський, Ясіня

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати