Закарпатці могли б заробляти, культивуючи лікарські рослини

Зрозуміло, що рослинний настій або чай людина застосовує з легшим сумлінням, ніж якусь "хімію", бо ж якщо таке лікування не допоможе, то принаймні й не дуже нашкодить. Та ще й модна сьогодні гомеопатія пропагує лікування препаратами, які виготовляються саме на рослинній основі. Але тут є один аспект: ще не так давно закарпатці успішно збирали, вирощували та постачали лікарські рослини фармацевтичній галузі. Сьогодні подібний бізнес в області має досить хаотичний та непривабливий вигляд. Бо якщо збиральництво лікарських рослин у нас ще хоч трохи розвинуте, то власне вирощування все ще не набуло популярності. 

Вирощували й збирали і великі, і малі

За часів Радянського Союзу ринок виробництва лікарської сировини формували, виходячи з планових завдань, а тому, відповідно, статистично обраховували потреби кількості лікарських засобів для населення. У колишніх республіках формували спеціалізовані радгоспи, де враховували оптимальні умови та особливості росту й розвитку лікарських рослин. Закарпаття теж не пасло задніх у цьому процесі. У радгоспах та при лісгоспах вирощували як характерні місцеві види, так і звичайну ромашку, кріп або череду. Наприклад, ще в 1981 році на базі хустського лісокомбінату культивували низку лікарських рослин, деякі з них, зауважу, сьогодні доволі рідкісні, дорогі, а то й червонокнижні. Хустяни з успіхом вирощували родіолу рожеву (золотий корінь), корінь маралій, конвалію, рододендрон, обліпиху, аличу, коріандр, терен, шипшину та навіть звичайнісінький кріп.

А той, хто ще встиг побувати у жовтенятах та піонерах, пам'ятає, як кожного літа можна було назбирати подорожника, шишок вільхи, хвощу та іншої корисної травички, здати у заготівельні пункти або аптеки й отримати трохи грошей на морозиво.

Після розпаду Союзу в "диких" 90-их радгоспи занепали, а дикоростучі лікарські рослини масово вивозилися ділками із Закарпаття за кордон. Зараз важко оцінити, якої шкоди природі було завдано у той період.

Замість тонни – кілограми

Не так давно подібну безгосподарність влада взяла під досить жорсткий контроль. За словами заступника начальника відділу раціонального природокористування Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області Юрія Бахарева, сьогодні подібна діяльність регулюється, зокрема, розпорядженням голови адміністрації про ліміти спеціального використання природних рослинних ресурсів та збирання лікарських рослин. До переліку районів, які керуються на своїй адмінтериторії цими обмеженнями, входять Великоберезнянський, Іршавський, Перечинський, Мукачівський, Рахівський, Свалявський, Ужгородський та Воловецький райони. За словами чиновника квоти з року в рік не дуже змінюються. А загалом у переліку майже 40 видів лікарських рослин. Амплітуда обмеження їх збирання дуже широка. Так, наприклад, усього можна зірвати 12,80 тонн череди, а от іван-чаю вузьколистого – тільки 0,20 т. Найбільша квота на плоди горобини звичайної – 60, 564 т та шипшини – 31,25 т.

До речі, право на заготівлю природних рослинних ресурсів місцевого значення (сюди входить і лікарська сировина. – Авт.) мають суб'єкти підприємницької діяльності, які забезпечені обладнанням зі зберігання та переробки продукції. Важливо і те, що підприємцям із-за меж області дозволено заготовляти і закуповувати дикоростучі рослини лише за умови реєстрації філій на території нашого краю. Таким чином область отримує від їхньої діяльності грошові надходження. 

Проте, переглянувши звіти за попередні роки, можна зробити висновок, що ніяких проблем із перебором лімітів у нас немає. Навпаки, збирається набагато менше. Так, із дозволених у 2009 році 109 тонн лікарських рослин вибрали тільки 240 кілограмів.

Звідусіль, але не із Закарпаття

Водночас директор ТОВ "ХІПП-Ужгород" Володимир Панков каже, що за останні 7-8 років знайти лікарську сировину на території області досить проблематично: "Нам потрібно, до прикладу, 35 тонн на рік сухого матеріалу, то якщо в області ми заготовимо 30 %, це, вважайте, ще дуже добре. Решту доводиться закуповувати за межа¬ми Закарпаття".

Наприклад, зараз товариство працює над тим, аби почати експорт фіточаїв на російський ринок. Відповідно, треба збільшувати обсяги виробництва. Але є велика проблема: брак сировини. Володимир Панков зауважує, що вони не мають постійних постачальників. Доводиться звичайний любисток замовляти у Польщі. Сьогодні підприємство закуповує 90 % згаданої рослини у фірми, яка займається її імпортом. А до цього любисток навіть пропонували доставляти літаком з Ізраїлю. Крім того, приміром, троянду "ХІППу" привозять аж із Сімферополя. Восени кримчани приїдуть на Закарпаття, аби показати, як саджати цю квітку, щоб підприємство спробувало вирощувати її самотужки. Інші лікарські рослини, за словами директора, вони збирають в Україні. Постає резонне питання: чому доводиться привозити сировину із-за меж області, якщо, здавалося б, простіше придбати її на Закарпатті? Проте навіть звичайну кропиву підприємство не може закупити у районах, які, так би мовити, у нього під боком. Рослину привозить приватний підприємець із Хуста.

Пан Володимир каже, що на теренах краю майже ніхто не хоче займатися цим бізнесом. Хоча він говорив людям, щоб вони вирощували потрібні заводу рослини, та гарантував стабільний збут продукції і нормальну ціну. Навіть авансом пропонував гроші, які потрібні для того, аби почати роботу на полі. Проте результату – нуль.

Тож, якщо навіть місцевий виробник потерпає від браку закарпатської сировини, то це означає, що даний бізнес у нас у повному занепаді. Але ж кому, як не закарпатцям, варто ним займатися, адже область є екологічно чистим регіоном. Це ж апріорі величезний стимул для будь-якого фармакологічного підприємства – купувати сировину саме у нас. Недарма сусіди-франківчани з успіхом просувають марку "Карпатський чай". А не так давно автор матеріалу була свідком того, як словацькі туристи розмітали невеликі пакуночки з трав'яним збором, які вартували не таких уже й малих грошей, в одній із садиб Міжгірського району. Причому пояснювали, що це екологічно чистий натур-продукт і що в них подібного за таку смішну ціну не купиш. Залишається питання: чому ми, маючи непогані можливості для бізнесування і брендингу області, вкотре майже нічого не робимо?..

Лариса Романюк

Теги: лікарські рослини, гомеопатія, фармацевт

3 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати