У 88 – на трудовому посту

Юрій Баланда вже понад півстоліття працює на медичній ниві.

У 88 – на трудовому посту

Цей факт професійного довголіття з розряду унікальних. Своє 88-річчя (іменини відзначає напередодні Дня медичного працівника) Юрій Баланда зустрів на звичному робочому місці – в протитуберкульозному відділенні Міжгірської райлікарні, де працює 54 роки. Незважаючи на солідний вік, він, як завжди екстравагантний і життєрадісний. Юрія Івановича по праву величають верховинським Амосовим, який і у 80 робив операції.

Родом він із с. Нижнє Селище Хустського району, де народився в багатодітній сім’ї. Фах вибрав за випадкової обставини. Як проходив строкову службу в армії, за бездоганне виконання своїх солдатських обов’язків закарпатця зарахували в штаб полка. На третьому році з Міністерства оборони СРСР прийшло розпорядження про направлення когось із майбутніх «дембелів» на навчання у військове медичне училище. Чомусь командиру полка приглянувся саме він. Наказ військових, звісно, оскарженню не підлягає. Як прибув у столицю, то трохи стало моторошно, бо конкурс виявився сім абітурієнтів на одне місце. Та не такі страшні чорти, як їх малюють: усі три екзамени склав на відмінно. Після завершення навчання направили трудитися аж у Забайкальський воєнний округ у чині фармацевта. І тут теж трапилася несподіванка. Полковник медслужби запропонував вступати в Читинський медінститут уже цивільного профілю, де теж за іспитів усміхнулася удача.

Згодом звільнився з армії й перевівся на навчання в Ужгородський держуніверситет. Маючи спеціальність лікаря-фтизіатра, отримав направлення в зеленоокий верховинський край.

Юрій Іванович каже, що важке захворювання успішно лікувати йому вдається тому, що любить і добре знається на своїй професії. Він жодного разу не відмовився від курсів підвищення кваліфікації в Києві, Запоріжжі, Львові, Москві… І все-таки недуга прогресує, останніми роками й на Міжгірщині кількість хворих більшає.

Причина невтішної статистики, за словами ветерана-медика, в тому, що горяни часто-густо байдуже ставляться до свого способу життя, бо, скажімо, хвороба причепиться переважно до тих, хто зловживає алкоголем. Щоправда, є чинники, які мало залежать від верховинців, котрі через проблеми з працевлаштуванням масово виїжджають на заробітки. Там зазвичай нелегкі умови, котрі й породжують небезпечну для життя людини хворобу.

Як досвідченого й талановитого лікаря Ю. Баланду в різні часи запрошували на роботу в престижніші райони, обласний центр, але він відмовлявся, бо душею полюбив мальовничий гірський край. Що закоханий у нього, то закоханий. Побувати на лоні природи – це найбільше захоплення лікаря. Ще кілька років тому його мандрівний путь пролягав на гору Кам’янка (висота над рівнем моря 1578 м), що біля Синевирського перевалу. Цей маршрут облюбував тому, що з вершини як на долоні неповторні навколишні виднокола, а ще по дорозі можна назбирати грибів, чорниці, малини, не кажучи про лікарські рослини. Любити природу й бути постійно в русі він радить усім – це еліксир життя. Зміцнює здоров’я й продовжує вік і тяга до прекрасного. Він справжній фанат мистецтва. У квартирі мав картини Манайла, Коцки, Бокшая та інших корифеїв закарпатської школи живопису, та кілька років тому нечестивці поцупили шедеври. До речі, в один час Юрій Баланда був непоганим майстром пензля. Після закінчення семирічки в 1947-му вступив до Ужгородського художнього училища, але через рік захворів і змушений був залишити навчальний заклад. Співрозмовник напівжартома каже, що й лікарі не застраховані від підступної хвороби. Рівно через десять років знову тяжко захворів, коли життя й смерть були на одній грані. Тоді його витягнув майже з того світу професор Іван Жамиречев. «Можливо, це він мені відтоді судив так довго жити й трудитися», – не без підстав гадає Юрій Іванович, із вдячністю згадуючи свого рятівника, якого називали «партизанським доктором», бо воював за Другої світової війни в лісах із фашистами.

Лікаря вищої категорії, удостоєного почесної грамоти Міністерства охорони здоров’я України, хоч заноси в Книгу рекордів Гіннеса, як-не-як, а має, нівроку, стажу роботи! Якщо врахувати, що на його ризикованому для здоров’я професійному посту 1 рік вважається за 2, це ж бо 108 літ! Щоправда, розмір пенсії не міфічний – дві з половиною тисячі гривень. Така, на жаль, несправедливість сьогодення. Але він не засмучується, а продовжує бути оптимістом. Ділиться планами на майбутнє:

– Якщо не підведе здоров’я, буду далі працювати в колективі, яким я горджуся. Тим паче, що моя професія у великій пригоді людям.

Василь Пилирчинець

Фото автора

17 червня 2017р.

Теги: пост, Юрій Баланда

Трьохсотлітній Боронявський монастир має свої таємниці
Закарпатська "Лужанська-7" стала переможцем всеукраїнського конкурсу торгових марок
/ 1Михайло Сачко: "Заспівати можна й під фанеру, а в танці тебе видно як на долоні"
Різьбяр із Ужгорода презентував власні роботи в Одесі
Такий бажаний "безвіз". Що, де, як і коли
Рятівник дитячих сердець
Самшит на Закарпатті потерпає від небезпечного шкідника
/ 4Три століття Марії-Терезії
26-й випуск серії "Між Карпатами і Татрами" присвятили творчості Петра Скунця
Нова форма для нашої освіти
Цьогоріч на Закарппатті має вродити все
/ 2Далеке і близьке життя Дезидерія Петнегазі
Закарпатці спільно зі словаками розробили концепцію велошляхів
Майже третина водопровідних мереж Закарпаття – в аварійному стані
Володимир Козловський: "Моя мета - потрапити на Олімпіаду в Токіо"
У деяких сім'ях пекли стілки пасочок, скільки членів родини
Зимовий туристичний сезон на Закарпатті вдався
Площа унікальної кизилової плантації, що на Виноградівщині, щороку меншає
Альфа і омега Августина Волошина
В Ужгороді видали "Словариць" з діалектним багатством Синевирської Поляни
/ 1"Жандарми зв'язували мені руки-ноги і, повісивши вниз головою, били кийками по підошвах..."
В Ужгороді готують книжку, базовану на альбомах, знайдених на горищі будинку в Ужгороді
В Ужгороді вийшла друком книжка про посилення репресій проти мешканців Закарпаття на завершальному етапі його радянізації
Петро Шолтес: "Малюючи, завжди імпровізую, а моїм пензлем керують муза, почуття, інтуїція"
/ 1Тарас Данилич. Митець, що вийшов із народу, але залишився разом з ним
» Всі записи