Зимовий туристичний сезон на Закарпатті вдався

Понад півмільйона гостей відвідали область.

Зимовий туристичний сезон на Закарпатті вдався

Закінчився перший місяць весни, а отже, можемо підбивати підсумки зимового туристичного сезону 2016 – 2017 на Закарпатті. Дехто навіть урочисто сказав йому «до побачення» й попрощався 4 березня катанням на лижах та сноубордах у маскарадних костюмах на Красії на Великоберезнянщині. А от на Драгобраті на Рахівщині зимовий сезон ще в розпалі, бо сніговий покрив там тримається навіть у травні – лижники хизуються фото в купальних костюмах на білому фоні. Чи вдався відпочинок холодної пори, що пропонували туристам та звідки до нас їхали, із якими проблемами стикалися – читайте у цьому матеріалі.

Сезон видався нелегким для бізнесу… через наплив гостей

Розпочнемо з офіціозу. Директор департаменту економічного розвитку й торгівлі ОДА Денис Ман однозначно заявив «Новинам», що зимовий сезон на Закарпатті можна вважати вдалим: практично кожен лижний спуск мав величезну кількість туристів та загалом неабияку популярність. «Зима була сніжною й досить тривалою. А це дуже важливий чинник для організації відпочинку. Судячи з того, скільки людей ми бачили під час наших заходів на базі зимових закладів, туристів було більше, ніж торік, – каже він. – Офіційної статистики в туризмі не існує, тому важко говорити цифрами, але й самі власники об’єктів відзначають, що інтерес зріс».

Проте цифри в нас усе ж є. Експерт із туризму Федір Шандор констатує, що зовнішніх та місцевих гостей побільшало на 120 – 140%, якщо порівнювати з минулим роком. А отже, сезон видався не просто вдалим, а надзвичайно вдалим. Натомість директор «Турінфоцентру Закарпаття» Олександр Коваль додає: «За попередніми оцінками, загалом продали півтора мільйона ночей, а це близько 500 тисяч туристів, які ночували в Ужгороді. Екскурсантів було більше, бо вони приїжджають на один день і повертаються. За іншими підрахунками, продали на 600 млн гривень послуг із розміщення в готелях, хостелах, на турбазах.

Приблизно на 150 млн грн – послуг закладів громадського харчування, ще десь на 12 – 15 млн грн – сувенірів та екскурсійних послуг».

Але тут є одне «але». «Спостерігалося багато людей, автобусів. Ми не зовсім були готові до цього, особливо в піковий період новорічно-різдвяних свят. Певні туркомпанії та туроператори просто не справлялися з обслуговуванням. До прикладу, київські, харківські набрали замовлень, а як із цим упоратися – самі не розуміли, – констатує пан Коваль. – Нам удалося за рахунок менеджменту на місцях, екскурсоводів виправити ситуацію. Маю інформацію про одного зі львівських туроператорів, який був популярним на Закарпатті. Так от, він припинив свою діяльність, бо не виконав зобов’язання перед людьми, нині триває судова тяганина».

Експерт каже, що зимовий сезон видався активним і, водночас, нелегким для бізнесу, бо той не займається прогнозуванням на майбутнє – як працювати, де брати людей. Бо якщо зросла кількість клієнтів, тобі, зрозуміло, потрібно більше персоналу. Це все через відсутність навичок і досвіду. А з іншого боку – стимулює до того, щоб організовувати навчання й брати до уваги рекомендації фахівців.

Телемарк і тюбінг

Найперше, чому до нас їхали, – якісний природний сніговий покрив. Підйомники працювали, навіть на Плішці їх включали по вихідних. Ціни смішні – 30 грн/день. Саме сніг дав можливість проводити й зимові змагання на місцях (лижі, ралі) – в Усть-Чорній на Тячівщині, Нижніх Воротах на Воловеччині.

Денис Ман каже, що деякі туристичні заклади закупили машини штучного засніження, що дозволило «стабілізувати» зимовий відпочинок на Закарпатті та навіть подовжити сезон. Федір Шандор додає: вперше з’явилася «снігова гарантія» на конкретних витягах. Понад 100 днів, до прикладу, у Свалявському районі в селі Поляна. Серед зимових новинок він називає трасу для сноутюбінга (спуск, сидячи на надувному крузі), що є в Синевирській Поляні на Міжгірщині, телемарк (стиль катання на спеціальних лижах, який базується на розніжці і природному для людини русі – кроці), бігові лижні траси. Хоча поки бігові лижі не дуже «пішли».

Проблема… в їхній наявності

Масові снігові тематичні флеш-моби та фестивалі цього року прикрасили дозвілля на гірськолижних курортах, вважає пан Шандор. Олександр Коваль зазначає: крім лиж (бо не всі ж катаються), успішними були ті заклади, які мали щось цікаве запропонувати. До прикладу, в Пилипці на Міжгірщині можна піднятися до водоспаду Шипіт на витягу, щоб подивитися панораму, або ж на Боржавський хребет. «Дуже важливо, щоб заклади розуміли: успіх узимку не тільки там, де є лижі, а й де можна просто покататися на санях із кіньми, здійснити кінні походи», – додає.

Зима вабила не тільки снігом, а й термальними джерелами (Берегівщина), басейнами в горах, чанами. У мороз хотілося поніжитися в теплій чи гарячій водичці. В області нині є вже 40 точок із чанами, і їх кількість постійно зростає. Додається смачна закарпатська кухня, зокрема й нацменшин.

Везли навіть на дегустацію …води

За нашими спостереженнями, туроператори мали спеціальні зимові тури на Закарпаття. Як от київський «ТурБаза» пропонував «7 зимових чудес Закарпаття» – за 3 дні 1095 грн. У програмі були термальні води, дегустація вина, похід у гори, навіть «лінія Арпада» у Верхній Грабівниці. Львівський туроператор «Відвідай» теж кликав на «10 родзинок Закарпаття» (зимовий варіант) вартістю 995 гривень (3 дні). Возили в санаторій «Карпати», Мукачівський та Ужгородський замки,термальний басейн. А ще пропонували дегустацію сиру, вин, і навіть води тощо.

Однак керівник «Турінфоцентру» вважає, що взимку в нас усе ж досить нуднувато, бо замало анімаційних програм. Зрозуміло, що успішніші дні, коли відбувалися різноманітні фестивалі, тематичні заходи – як-от парад Миколайчиків, «Коляда у старому селі», перше свято Василя, майстер-класи до свят для діток і дорослих та багато іншого. Плюс художні виставки, мистецькі резиденції, улюблені відкриті екскурсії в Ужгороді, Мукачеві, Перечині та Виноградові. «Словом, ми цікаві, живі, конкурентоспроможні та користуємося популярністю», – підсумовує пан Коваль.

Поляки приглядаються вже другий рік

Хто ж до нас їде? Денис Ман зазначає, що в основному – українці, проте багато гостей і з-за кордону. Іноземці, як правило, вчаться у нас кататися, а вже тоді обирають дорожчий відпочинок у Європі. На Красії цього сезону ми мали багато гостей із Словаччини. Зростає популярність зимового відпочинку серед угорських туристів, а також із Балкан.

Федір Шандор додає, що цього року дуже багато росіян та білорусів. Зростає й кількість польських операторів у нас. «Зараз «досліджують» територію більше менеджери. Активно придивляються вже другий рік поспіль, – каже Олександр Коваль. – Їх цікавлять активний відпочинок, пішохідні тури, термальна вода. Відкривають для себе нові маршрути. Для іноземця в нас достойне проживання й харчування – від 16 євро. Це нормальна ціна». Проблема в тому, наскільки ми готові надати, до прикладу, мовний супровід. Традиційно їдуть словаки. Ходять і на термальні води, вже харчуються в ресторанах. Збільшується показник тих, хто залишає гроші за межами базару (зазвичай словаків асоціюють із шопінг-туризмом).

Людський фактор у сервісі

Все ж, підсумовує Денис Ман, про відпочинок на території області ще мало знають іноземці, тому нині важливо знайомити європейців із такими можливостями.

Потрібно пожвавити співпрацю з прикордонними територіями в галузі туризму, каже пан Коваль: «Наш бізнес поки важко розуміє, для чого потрібно інформувати про себе, бо це витрати. Але це інвестиція в майбутнє. Щоб людина сказала: «Ой, я мушу тут бути», треба працювати».

Федір Шандор основною проблемою в туризмі вважає людський фактор у сервісі. Водночас співвідношення «ціна – якість» відповідне: чим дешевше харчування та проживання – тим гірший сервіс. І це нормально, каже, оскільки український турист не хоче давати чайові та платити за якість, тож і отримує те, за що заплатив. Хоча треба відзначити зростання якості послуг узагалі.

«Якщо говорити про якість. Добре було б, якби ті гроші, що йдуть на оплату підйомників, проживання, вкладали в розвиток. Адже маємо проблему безпечності трас. На Драгобраті був цьогоріч випадок – лижник збив дівчину. Таке зазвичай не афішують. Біда в тому, що є власник готелю, й окремо – ресторану, підйомника. Перших не цікавить, що відбувається на горі. Тобто це питання співпраці: не було б витягу – не було б туристів у готелі й ресторані», – аргументує пан Коваль. Плюс – все ті ж дороги. 250 млн гривень сплачують власники авто в рік. «Якби це залишили в області, то ми б відбудували шляхи й нічого не просили в держави. Бо коли турист приїжджає на об’єкт і думає, як відпочити від дороги, а не насолодитися їжею та ароматом повітря, то це погано».

Що кажуть люди

Мандрівниця, підкорювачка Кавказу ужгородка Анна Пономаренко зауважує, що вона не зовсім стандартний відпочивальник: на лижі взимку не їздить, на термальних водах теж не була. «Ходжу в кількаденні походи. Але цієї зими, в основному, в одноденні. В Ужгороді є Клуб піших туристів, то ми в інтернеті домовляємося про маршрут і йдемо, – каже. – Якщо це близько, то зовсім не дорого (автобус, електричка + їжа в дорогу). Маршрути в основному близько 15 км, якраз, не втомлюючись, за день проходимо. Найгарніший мій похід був, мабуть, на Новий рік на г. Бозьова. Там зранку хмарне море лежало під нами. Таке явище в горах завжди вражає! Ну і, звісно, Чорногора на Рахівщині у грудні вийшла цікавою. Хоч ми й не дійшли до Говерли, бо був дуже сильний вітер і намерзаючий туман, але вражень набралися». Анна каже й про проблеми. Найбільша – це громадський транспорт. Ще й ранню електричку на Волосянку відмінили. Нею багато туристів і лижників їздили на Березнянщину.

«Люблю Закарпаттячко цілорічно, – зізнається нашому виданню туристка зі Львова Ірина Форнальчик. – За останні кілька років де тільки не бувала. Якщо це зима – то термальні басейни в Косині чи Берегові, бо такої водички, як у вас, ніде нема, навіть Новий рік тут зустрічала. Екстриму вистачало. Влітку овець доїла на горі Стримба. Розговорилися з вівчарями, купили бринзу, зроблену по-тячівськи, молоком нас пригощали з відра. Ваші краї ще досліджувати й досліджувати», – запевняє. До речі, стосовно закарпатських доріг львів’янка каже: «Ви ще не бачили наші, ваші кращі».

Оксана Штефаньо

03 квітня 2017р.

Теги: туристичний сезон

Закарпатці спільно зі словаками розробили концепцію велошляхів
Майже третина водопровідних мереж Закарпаття – в аварійному стані
Володимир Козловський: "Моя мета - потрапити на Олімпіаду в Токіо"
У деяких сім'ях пекли стілки пасочок, скільки членів родини
Площа унікальної кизилової плантації, що на Виноградівщині, щороку меншає
Альфа і омега Августина Волошина
В Ужгороді видали "Словариць" з діалектним багатством Синевирської Поляни
/ 1"Жандарми зв'язували мені руки-ноги і, повісивши вниз головою, били кийками по підошвах..."
В Ужгороді готують книжку, базовану на альбомах, знайдених на горищі будинку в Ужгороді
В Ужгороді вийшла друком книжка про посилення репресій проти мешканців Закарпаття на завершальному етапі його радянізації
Петро Шолтес: "Малюючи, завжди імпровізую, а моїм пензлем керують муза, почуття, інтуїція"
/ 1Тарас Данилич. Митець, що вийшов із народу, але залишився разом з ним
/ 1"Я кохаю тебе!": пішохідний міст в Ужгороді береже сотні "закоханих сердець"
У Керецьках на Свалявщині відкрили галерею місцевих художників
На Закарпатті попросять віддати у музей кам'яну сокиру періоду енеоліту, знайдену у Виноградові
Закарпатські бджоли в історичному аспекті
11-й том обласної "Книги Скорботи" надійшов у навчальні заклади й біб­ліотеки Закарпаття
Як Микола Матола в умовах "дозованого повітря" формував літературні та суспільні процеси на Закарпатті
/ 1Екс-кіпер "Говерли" завершив кар'єру в угорському "Гонведі"
Закарпатські спортсмени на Красії розпочали підготовку до чемпіонату України з гірськолижного спорту на Буковелі
/ 2Не тільки золото, а й цинк та свинець можуть видобувати в Мужієві
Тонну цукерок роздадуть "миколайчики" в Ужгороді
Бути чи не бути Ізабеллі на Закарпатті?
В Ужгороді опублікують досі втрачений роман Уласа Самчука про Закарпаття
/ 1В Ужгороді говорили про закарпатську драматургію, автентику та місцеву сцену
» Всі записи