В Ужгороді говорили про закарпатську драматургію, автентику та місцеву сцену

У залі обласної організації Національної спілки письменників України відбулася вельми цікава зустріч. Закарпатські драматурги мали змогу поговорити з тими, хто сьогодні працює в районних та сільських Будинках культури, переймається режисурою. Обласний організаційно-методичний центр культури вирішив провести зустріч саме в такому форматі, щоб письменники та місцеві режисери змогли поспілкуватися без посередників, віч-на-віч.

В Ужгороді говорили про закарпатську драматургію, автентику та місцеву сцену

Розмова вийшла цікавою та насиченою, без зайвого офіціозу. Найперше голова закарпатського письменницького осередку Василь Густі представив крайових драматургів, не забуваючи наголосити, що в них були великі й славні попередники. А це кілька десятків прекрасних імен. Іван Козак, Петро Ходанич, Дмитро Кешеля, Олександр Гаврош розповіли про свою творчість. Є цікавий доробок і у Василя Густі, але він вважає, що набагато скромніший, аніж у колег. Твори цих літераторів ставили на різних сценах України та за кордоном. Тож вони випробувані. Тим більше, що закарпатцям ближчий та зрозуміліший саме місцевий матеріал, ті проблеми, всередині яких вони живуть.

Катерина Гара, завідувачка відділу народної творчості та аматорського мистецтва обласного організаційно-методичного центру культури, була безкомпромісною. Вона зауважила, що багато хто із сценаристів у наших селах не знає навіть, що таке сценічне взуття і костюм. І деколи на сцену виходять у такому ж убранні, як на вечірку. Звичайно, існує таке поняття, як сценічний образ. Але деколи ефект від побаченого протилежний. Те, чи живе клуб, чи існує, видно зразу, переконує пані Катерина. Коли все прикрашено штучними квітами й геть усе припало пилюкою, про велику активність говорити не доводиться. Також прикро, коли в цей кризовий час колектив все ж знаходить кошти на пошиття костюмів, а дотримуватися автентики не збирається.

Також пані Катерина розповідає, що дієвого директора клубу видно одразу. Бо вже по дорозі такого керівника всі смикають – коли в нас буде репетиція? Тим більше, що сьогодні тексти можна знайти якщо не в кожній бібліотеці, то в інтернеті.

Справи в цій галузі невтішні, бо гряде скорочення. А тим часом майданчиком для реалізації проектів можна назвати фестиваль Всеволода Майданного, на якому самодіяльні колективи мали б представити роботи. Є ще один фест для дітей та юнацтва – «Юні зірки Мельпомени».

Оксана Шип, голова комісії спеціальності «Сценічне мистецтво» Ужгородського коледжу культури, розповіла про досвід у їхньому закладі. Тут немає сталої групи акторів, адже актори – студенти, тож щоразу змінюється склад. Було б добре, якби в таких закладах мали збірники, які б охоплювали всю нашу місцеву драматургію. Адже тут викладають відомі режисери, як-от Євгеній Тищук із Мукачева чи Наталія Орєшнікова із театру «Бавка».

Водночас пані Оксана з розумінням ставиться до ситуації. Адже не в усіх сільських клубах є засоби, якими має володіти сучасний театр.

Одна з найактивніших учасників форуму Марія Селменська – за те, щоб відзначати справді гідних, завдяки яким сьогодні й живе село. Саме вони тримають нині людей навколо цікавих ідей.

Світлана Мендель, фахівець із управління культури, пояснила, що процедура висунення працівників на звання має бути дотримана попри всі емоції.

Наприкінці виступив заслужений артист України Василь Шершун. Він розповів, що останнім часом його творче життя – це готель – автобус – сцена. Важко порівнювати ці часи зі студентськими, коли мав щастя знайомитися з роботами найкращих майстрів. А що вже казати про завідувача якогось сільського клубу. То було б чудово, аби ці люди мали змогу бодай час від часу поїхати на якісь яскраві вистави. Та якщо закарпатський облмуздрамтеатр і приїжджає зараз у глибинку, то не в змозі привезти весь оркестр, усі декорації та навіть акторів.

Пан Василь також розуміє, що зарплата в завідувача клубу сьогодні мізерна. Для того, щоб вижити, цим людям треба обробляти городи. Фактично, працівники культури кинуті на виживання.

Але селекція все ж має існувати вже на рівні районів. Бо проблема глядачів є всюди. У тому ж велелюдному Дніпрі в театрах – напівпорожні зали. Великі труднощі й із кадрами. Тобто, навіть не з кадрами. Бо до Ужгорода в різні часи приїжджало багато талановитих акторів. Але як бути з житлом? Пан Василь каже, що його однокурсники воліли залишитися в столиці. Там і зарплати вищі, якщо працюєш, приміром, у Національному театрі,  студії є цікаві, повчитися є в кого й підзаробити можливо на всіляких шоу. Вихід Василь Шершун бачить у тому, щоб відкрити факультет сценічного мистецтва при нашому рідному Ужгородському університеті. Тоді бодай не треба буде перейматися таким питанням, як житло для актора.

Марина Боднар

10 грудня 2016р.

Теги: театр, драматургія, письменник

Коментарі

Нік 2017-01-12 / 16:52:29
Якби відкрили такий факультет, то там би був конкурс 12 чоловік на єдно місто.

Як Микола Матола в умовах "дозованого повітря" формував літературні та суспільні процеси на Закарпатті
/ 1Екс-кіпер "Говерли" завершив кар'єру в угорському "Гонведі"
Закарпатські спортсмени на Красії розпочали підготовку до чемпіонату України з гірськолижного спорту на Буковелі
/ 1Не тільки золото, а й цинк та свинець можуть видобувати в Мужієві
Тонну цукерок роздадуть "миколайчики" в Ужгороді
Бути чи не бути Ізабеллі на Закарпатті?
В Ужгороді опублікують досі втрачений роман Уласа Самчука про Закарпаття
/ 2Декілька запитань до відновлення Мужіївського золоторудника
Готуватися до 120-річного ювілею Ґренджі-Донського варто вже тепер
За кілограм сушених боровиків на Міжгірщині просять тисячу гривень – неврожай
Що "підігріє" подвоєна мінімалка: купівельну спроможність чи інфляцію?
/ 1Йосип Бокшай малював мадонн із рідних, молився на уроках і був у російському полоні
/ 3У визвольних звитягах загонів УПА відзначилися і закарпатці
Майже тисяча млинів була на Закарпатті наприкінці ХІХ століття
Закарпатська туристична сфера очима американця
Церковна лінія Іллі Приміча не відпускає майстра ось уже 70 літ
На Закарпатті вирощували рис і арахіс, а на заводі переробляли чайний лист
Закарпатський геолог знайшов 80 тонн золота в Нікарагуа
/ 4Найпопулярніші країни серед закарпатських заробітчан – Чехія, Польща та Росія
У Нанкові на Хустщині зведуть храм на честь ікони Божої Матері
Першому трактору Берегівщини виповниться 70 років
/ 2Астрономічний палац графів Шенборнів. Історичні факти, кіно і легенди
Теребле-Ріцька ГЕС – унікальна, бо єдина в світі стоїть на двох річках
/ 7Василь Свалявчик: "Я – найбагатший дід: маю велику родину і щасливий, як ніхто!"
На верховині на Закарпатті до косовиці стає дедалі менше косарів
» Всі записи