Юрій Ціпле нині співає в Цюрихському оперному театрі,

Я зустрілася з ним у його батьків, а потім, на моє прохання, він побував у мене вдома зі своїм 5-річним синочком. Поки маленький Арсеній грався з іграшками, ми з його батьком Юрієм розмовляли. Він розповів про те, як багато доводиться працювати задля сценічного успіху. Кожен день у співака розписаний по годинах, і на сім’ю залишається дуже мало часу.

Зараз Юрій Ціпле співає в оперному театрі міста Цюриха, з яким продовжив контракт. Тут він виступав у багатьох спектаклях, мав і головні ролі, але особливо йому припала до душі роль Джека Уальса в опері композитора Д.Пуччіні «Дівчина із Заходу». Режисер цієї постановки — директор Берлінського оперного театру Берій Коскі.

♦ З дружиною та сином.

Особливо запам’яталася Юрію поїздка в лютому і березні до Парижа. Тут, в оперному театрі, він грав головну роль Дон Парменьона в опері композитора Д.Россіні «Випадок робить злодієм». Публіка винагородила його шаленими оплесками. До речі, в цій опері виступав відомий на весь світ національний оркестр «Ульдефронс». А влітку з величезним успіхом на театральних підмостках Швейцарії пройшла прем’єра опери «Робін Гуд», де головну роль Шерифа з Ноттінгема грав саме наш земляк.

У вересні в оперному театрі Цюриха відбулося відкриття сезону 2015—2016. Юрій Ціпле на цьому концерті виконав сольні арії та в дуеті в операх відомих композиторів — Г.Доніцетті, Дж.Бізе, В.Белліні, В.-А.Моцарта, Дж.Верді. А в грудні «солотвинський соловейко» співатиме в опері Дж.Россіні «Подорож в Реймс», де йому відведено роль німецького барона Тромбонока.

Потрібно відзначити, що Юрій Ціпле нині бере уроки класичного співу в знаменитої на весь світ оперної співачки Лавінії Керекеш, яка нині працює в Берліні. Він вважає, що кожному актору потрібно постійно брати дедалі більші висоти.

Юрій розповів і про те, що в цьому році в центрі Цюриха, в римо-католицькій церкві відбулися впродовж трьох тижнів 4 концерти класичної музики і співу під назвою «Солідарність з Україною». Організаторами цих концертів була українська діаспора Швейцарії.

Юрій безпосередньо виступив у цих благодійних концертах. У результаті для української армії вдалося назбирати 11700 швейцарських франків, які в подальшому були перераховані на відповідні рахунки в Україну.

Співак всім серцем переживає за Україну, за наш трудолюбивий народ. Він каже: «Не ми затіяли цю війну, але це колись завершиться, і я вірю, що скоро настане довгоочікуваний мир, і нашому народу вже більше не доведеться воювати».

Наприкінці нашої з ним бесіди вже минулого літа я поставила йому кілька запитань, на які він охоче відповів.

Яка країна Європи тобі найбільше імпонує?

— Була і залишається Франція. Я мрію переїхати в Париж і в майбутньому працювати в Паризькому оперному театрі.

У Парижі де найбільше любиш бувати?

— В Луврі, в церкві Нотрдам де Парі, музеї Версаль.

Як знімаєш стрес, втому?

— Одразу ж іду в сауну, а потім, по можливості, в спортзал.

Улюблене заняття?

— Велосипедний спорт влітку, взимку — катання на лижах, особливо на горі Утліберг.

Які тебе манять море і гори?

— Влітку люблю відпочивати з сім’єю в м.Констанца (Румунія), в інші пори року — в горах Швейцарії.

Улюблений транспорт?

— Звичайно, літак.

У мене контракти з різними оперними театрами Євросоюзу, і я звик літати до різних країн, де маю виступати. Повітрям добиратися мені дуже зручно.

Де і з ким любиш проводити вільний час?

— Звичайно, з сім’єю. Кожну вільну хвилинку присвячую рідним — коханій дружині Крістіні, охоче граюся з синочком Арсенієм, вчу його співати і знайомлю зі спортом.

На батькове прохання Арсенчик заспівав своїм чистим, ніжним дитячим голосом румунську пісеньку, а потім продемонстрував багато фізкультурних вправ.
До речі, Арсеній у свої 5 рочків має чудову спортивну статуру і зовні дуже схожий на свого діда Михайла, батька Юрія.

Юрій Ціпле дуже любить свою батьківщину і рідне Закарпаття. Каже:

— Коли я один, думки мої далеко, на Закарпатті, де живуть мої батьки, брат Михайло та мої близькі друзі. З ними часто спілкуюся по інтернету, але все одно мене, наче магнітом, тягне одому. Коли я вдома, то дуже щасливий, адже люблю всіх своїх земляків. Людина, де б не жила, свою рідну землю ніколи не забуде. Я виріс у шахтарському Солотвині й дуже люблю кожний його куточок, пишаюся нашим талановитим багатонаціональним народом.

Клара Тобак