Григорій Таркович для свого часу був непересічною постаттю

У ряду відомих імен Свалявщини ХVІІІ—ХІХ століть Григорій Таркович стоїть на почесному місці, але ім’я цієї непересічної постаті нашої історії — вченого-теолога, літератора та першого єпископа Пряшівської єпархії майже забуто.

Григорій Таркович для свого часу був непересічною постаттю

Від природи він був надзвичайно працьовитим і талановитим, безкомпромісним і непідкупним, вимогливим і мужнім, одержимим і дещо амбітним. Григорій Таркович народився 8 листопада 1754 року в селі Пасіка на Свалявщині у родині сільського дяка. Після закінчення Ужгородської гімназії (1774 р.) філософію студіював у Великому Варадині (1774—1775 рр.), а теологію — у Віденській семінарії св. Варвари. Після її закінчення 21-річного Тарковича призначають священиком у Мукачівський монастир, де він вивчає історію церкви, філософію. Його полонила філософія Григорія Сковороди, зокрема його біблійні трактати, в яких відсутнє протиставляння біблійної мудрості світській, швидше навпаки: «Свецкія книги безспірно всякої пользы и красы суть преисполненные». Можна стверджувати, що наш земляк першим на теренах краю вивчав, тлумачив і проповідував філософію Г.Сковороди.

У 1787—1792 роках Григорій Таркович працює ректором Ужгородської богословської семінарії, а наступні п’ять років — парох церкви в Ужгороді. Досконале володіння багатьма іноземними мовами, освіченість, організаційні здібності посприяли його призначенню в 1803-му цензором руських книг при університетській друкарні у м.Буда. На цій посаді Г.Таркович дуже скрупульозно і вимогливо ставився до наукових аргументацій рукописів, їх історичної достовірності. Як фахівець не схвалив переклад і тлумачення літургії І.Базиловича. Натомість дав дозвіл опублікувати «Короткий нарис фундації Федора Корятовича» — першу працю з історії Закарпаття; схвалив проповіді й граматику Михайла Лучкая і розпорядився купити по одному примірнику для кожної єпархії.

У 1814 році Г.Тар­ковича призначено Кошицьким вікарієм, а за збігом обставин його також обирають головним Мукачівським капітульним вікарієм. Ці посади він успішно поєднував до 1816-го, який став для нього знаковим — його іменовано єпископом новоутвореної Пряшівської єпархії, якою до 1822 року управляв без секретаря. Того ж року ним став священик зі Сваляви Василь Попович, який у 1837 році був іменований Мукачівським єпископом.

Про особу Григорія Тарковича можна судити з його присяги на посаду Пряшівського єпископа: «Я, Григорій Таркович, присягаю живим Богом, всіма святими і цим святим Євангелієм, якого торкаюся своїми руками, що буду вірним і послушним без усякої пристрасті підкупу, я буду неупереджено приймати правильне і справедливе рішення, маючи перед собою єдиного Бога для вирішення справи, не буду приймати жодного подарунка, не буду робити якоїсь обіцянки жодній стороні, я не відступлю від канонічного права святого престолу. Буду намагатися оберігати, захищати, зміцнювати і звеличувати нашу церкву. Нехай мені у цій відповідальній і водночас потрібній справі для народу допомагають Бог і це його святе Євангеліє…».

Єпископ відомий і як літератор, його творчість формувалася під впливом російського класицизму, писав оди. Іван Франко неоднозначно відгукувався про його літературну спадщину.

Помер Григорій Таркович 16 січня 1841 року у Пряшеві, похований у крипті місцевого кафедрального собору. У своїй похоронній проповіді єпископ Мукачівської єпархії Василь Попович виголосив: «Його єпископські циркуляри мають характер апостольських послань, пронизаних турботою про нашу церкву, як і про освіту народу». Для свого часу Григорій Таркович був високоосвіченою особистістю й свої знання, талант і здібності поклав на вівтар розвою просвітництва і духовності, а своєю невтомною працею, духовними якостями, моральністю, ерудицією і нині викликає до себе повагу й довіру.

Федір Куля, Михайло Попович

17 листопада 2014р.

Теги: Таркович, єпископ

Григорій Сковорода вийшов у словацькому перетлумаченні пряшівця Івана Яцканина
Втрачені церкви Закарпаття повернуться на культурну мапу
/ 5Найбільша в Україні приватна альпійська гірка розташована в Кам’яниці
/ 2Справжня історія воловецького трампліна
/ 3Заради спорудження Теребле-Ріцької ГЕС затопили кілька сіл, але вільшанці до останнього не вірили в її запуск
/ 5Оксана Ганич була ровесницею епохи Карпатської України й першою жінкою – доктором наук на Закарпатті
Цінова гойдалка на закарпатському ринку квітів і ярини
/ 1Мешканець Тячівщини вже роками виготовляє соляні лампи та створює соляні кімнати
/ 1У Тересві похована "Чорна графиня" – дружина одного з найвідоміших угорських митців ХІХ століття
На Закарпатті працює 4 400 лікарів та 9,5 тисяч медсестер та фельдшерів
На Закарпатті розкидуватимуть "вакцинаційні" брикети від сказу
На Закарпатті 80% пенсіонерів уже отримали монетизовані субсидії
/ 1Закарпатська спортсменка стала володаркою Кубка Європи із фристайлу-слоупстайлу
В Іршаві відкрили експозицію "Прикордонник Василь Попик – захисник Карпатської України"
"Шлях Пинті" врочисто відкриють наприкінці травня на Виноградівщині
Кращих легкоатлетів-2018 відзначили на Закарпатті
Василь Горват побачив "Зірки впритул"
Закарпатець Василь Сочка робить пластичну скульптуру... із космосу
Мозковий інсульт: Більше ризикують чоловіки й люди похилого віку
Кам'яні дрозди та інші птахи Олексія Лугового
Ужгород у 2022 році претендуватиме на проведення міжнародних дитячих ігор
Закарпатські письменники знову представлені у черговому номері "словацько-українського" журналу "Дукля"
Головні державні свята в Ужгороді відзначатимуть із квітковим велетенським тризубом і ходою зі 100-метровим прапором
Через терни – до волі. Про свою долю політв’язень оповів у книжці
/ 2На Закарпатті зареєстровано 5,2 тисячі безробітних у пошуку роботи
» Всі записи