В Ужгороді відкрито виставку «Весняні мотиви в творчості А.Коцки»

Так, початок весни художник передає в пейзажі «Сірий день в горах» (1951). Ще подекуди на гірській галявині залишається сніг, над могутніми горами перетікає завіса туману. Але коли на галявину падає яскравий промінь сонця, туман немов би розсіюється, зникає. Митець гостро відчуває настрій природи, він бачив Карпати сонячними та похмурими, теплими та студеними, барвистими та монохромними, любов до них пройшла через все життя й затвердила його ім’я серед класиків українського образотворчого мистецтва.

В іншому ключі — задушевному, ліричному художник зображує річку ранньою весною. На передньому плані на невеликому моріжку та деревах ще лежать залишки снігу, а природа вже живе новим життям — річка розлилась, ще безлисті дерева віддзеркалюються у воді. Поєднуючи відтінки фіолетового та бузкового кольорів із сірим, Коцка створює своєрідний пейзаж «Бузковий ліс» (1970-ті рр.), вдало передає характер закарпатської весни, її настрій, колорит.

Неодмінно запам’ятається і робота Андрія Коцки, яка в яскравих фарбах розповідає про один з куточків саду, за яким доглядав його брат Василь. Пейзаж «Весна в саду» (1960-ті рр.) відзначається дзвінкістю кольору й енергією письма.

Особливо подобалося художникові писати квіти, найчастіше — іриси, поряд з якими він містив букети інших квітів. Прикладом цього є натюрморт «Квіти» (1958), де зображені пишні букети ірисів різних відтінків бузкового, фіолетового, білого кольорів та бузок.

Андрій Коцка належить до тих художників, які мають свою тему, улюблений спектр сюжетів і мотивів. У нього склалися певні творчі методи і принципи, що торкаються як процесу виконання роботи, так і світоглядного ставлення до неї. Тема А.Коцки традиційна — життя людини в природі. Є у художника цикл робіт, в яких жанрово сплітаються в композиційне ціле зображення крупним планом фігури людини з виразним обличчям та пейзажу, яскравої за кольором закарпатської природи. Йому до душі зображувати не просто красиве чи екзотичне, а добре відоме. Показова робота «Весна» (1967), в якій Коцка прагне передати психологічний стан закарпатської дівчини. Кольорове рішення полотна — інтенсивні зелені, смарагдові, червоні, бузкові тони — надає йому святкового мажорного звучання.

Особливістю пейзажних полотен А.Коцки є їх епічність, якої досягає не лише вміло переданим поетичним настроєм, а й панорамним вирішенням. Коли дивишся на весняні пейзажі митця, здається, ніби природа святкує своє пробудження. Безумовно, до таких творів належить «Смарагдова весна» (1956). Легкість, наповненість повітрям, осяяні сонцем Карпатські гори, лінії пагорбів плавно перетікають одна в одну, контрасти темного й світлого дають художникові змогу оперувати широкою кольоровою палітрою. Домінуючим кольоровим рішенням він прагне якнайточніше виразити зображуване.

Особливу увагу глядачів звертає на себе акварель «Міський пейзаж» (1940-х рр.) — віртуозно створене художником тремтливе, пронизане світлом, середовище — туманний ранок древнього Ужгорода. Кожне дерево в ньому вигинається, ніби кланяючись вітрові. Бузкові хмари, небесна блакить водночас реальні та фантастичні.

Кожна виставка ніби віддзеркалює шлях, пройдений художником. Експоновані цього разу твори — результат багаторічної плідної праці людини, яка передала та залишила нам свою закоханість в рідну землю. Ця невелика виставка творів митця дає можливість глибше і досконаліше відчути багатогранність таланту Андрія Коцки, ще раз усвідомити вагомість його внеску в скарбницю української культури.

Олена М’ясищева, завідувач меморіального будинку-музею А.Коцки