Олексій Фазекош: Про секрет успіху, адвокатуру і не тільки

– Олексію Андрійовичу, відзнакою  «Видатний мукачівець»  вас нагороджено за співпрацю зі ЗМІ.  Що значать публічність і мас-медіа у Вашому житті?

–  Я завжди з повагою ставився до преси, оскільки її роль важко переоцінит. Свобода слова є невід’ємною складовою будь-якого демократичного суспільства і європейських цінностей. Я ж вважаю, що за своїм менталітетом, культурними та історичними цінностями Україна є європейсько-орієнтованою державою. Нас ніхто не повинен збивати з обрання шляху до євроінтеграції і намагатись перетворити в пострадянську азіатщину. Європейські демократичні цінності, пріоритет так званих загальнолюдських цінностей, які, по суті, тотожні християнській моралі,  мають у своїй базі ґрунтуватись на такому понятті як свобода думки та свобода вибору. Ще в 90-х роках я був одним із засновників «Центру журналістських досліджень Закарпаття» і по сьогодні тісно співпрацюю з рядом медійних видань, наприклад вашою газетою «Фест», яку я вважаю найбільш політично незаангажованим виданням на Закарпатті, та інтернет-виданням «Закарпаття онлайн».

– У розмові з Вами не можна оминути тему адвокатури, оскільки останні події пов’язані з формуванням нової вертикалі адвокатського самоврядування як на загальнонаціональному,  так і регіональному рівні носили дійсно резонансний, а в дечому і скандальний характер. Тому, будь-ласка, зупиніться на цій темі.

– Говорячи про це питання, треба відверто розставити акценти. Був прийнятий Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», на підставі якого сформовані загальнонаціональні та регіональні органи адвокатського самоврядування. Такий собі Володимир Висоцький, колишній очільник ВККА при КМУ, Свідоцтво про право на заняття якого адвокатською діяльністю цілком законно анульовано за рішенням дисциплінарної палати КДКА Київської області,  та нечисельна групка його прихильників намагалася, скажу просто, «збаламутити цей процес». Проведення так званих альтернативних установчих конференцій адвокатів регіонів, намагання провести альтернативний псевдоз’їзд адвокатів та позачерговий з’їзд в смт Затока Одеської області є нічим іншим як нікчемною спробою в незаконний спосіб зірвати нормальне функціонування всієї системи адвокатури  України та її реформування. На жаль, в цьому процесі Володимир Висоцький мав своїх прихильників і на Закарпатті. Я хотів би сказати, що протягом довготривалого періоду , перебуваючи на посаді голови ВККА при КМУ та члена Вищої ради юстиції, В. Висоцький грубо втручався в процес формування Закарпатської обласної КДКА та перешкоджав депутатському корпусу Закарпатської обласної ради здійснювати свої повноваження по формуванню цього органу адвокатського самоврядування. Треба відзначити принципову і послідовну позицію в цьому питанні Закарпатської обласної ради і конкретно її голови Івана Балоги, які допомогли відстояти незалежність адвокатури Закарпаття та сформувати органи адвокатського самоврядування на законних підставах, і зробити їх такими, що відповідають інтересам всієї адвокатської спільноти краю. Хоча дехто, зокрема колишній голова Закарпатської КДКА 6-го скликання Василь Ігнатко та інші особи, й робили недолугі спроби втягнути  як Закарпатську ОДА, так і Закарпатську обласну раду в конфлікт в адвокатському середовищі Закарпаття, це їм не вдалося. Необхідно зазначити, що як і керівництво Закарпатської ОДА,  так і Закарпатська обласна рада добре розуміли і продемонстрували своїми діями усвідомлення того, що адвокатура є незалежною самоврядною організацією, і виключно самі адвокати мають визначати, хто очолюватиме сформовані на підставі нового закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» регіональні органи адвокатського самоврядування. Я повинен подякувати голові Закарпатської обласної державної адміністрації Олександру Ледиді за те, що він сприяє ефективній діяльності адвокатського самоврядування на Закарпатті, що відзначають вже і на загальнонаціональному рівні, зокрема за його участь в нещодавньому розширеному засіданні правління Спілки адвокатів України, на якому головувала Президент спілки, голова Національної асоціації та Ради адвокатів України, член Вищої ради юстиції України, безспірний лідер адвокатури України Лідія Ізовітова.

Тепер далі про цю тему. Нещодавно читав книгу Валентина Пікуля «Пси Господні» про смутні часи оприччини при Івані Грозному. Там добре висвітлюється роль такого поняття як «юродиві». Це люди, які нічого, крім смути, баламути та хаосу принести не можуть. От і на Закарпатті є декілька осіб із адвокатського середовища, назву їх конкретно – Лариса Герасько, Ольга Машкаринець, Анастасія Бачинська, Володимир Думнич та Ірина Сковородько, ну і ще якісь три-чотири особи, які мають настільки низький фаховий рівень та рівень правосвідомості, що навіть не вважаю за потрібне їх називати, що вносять відвертий деструктив. Ця нечисельна групка, наближена до Архімандрита Віктора Бедя, скажемо відверто – «морочить голову» адвокатській спільноті Закарпаття та намагається в будь-який спосіб, наприклад поданням недолугих, юридично безграмотних, абсурдного характеру скарг і позовів, всіляко перешкоджати нормальному функціонуванню Ради адвокатів Закарпатської області та регіональної КДКА. Текст цих скарг, звернень та позовів не тільки свідчить про повне нерозуміння процесу формування регіональних і загальнонаціональних органів адвокатського самоврядування, але й є виявленням очевидного правового дебілізму, та й взагалі ставить під сумнів адекватність цих осіб. Подивіться, що відбувається. Спочатку екс-голова Закарпатської КДКА 6-го скликання Василь Ігнатко пише листи в правоохоронні органи, в яких абсолютно безпідставно звинувачує Петра Немеша в рейдерському захопленні закарпатської КДКА, потім його звинувачують в привласненні коштів КДКА, хоча саме КДКА під головуванням П.Немеша  –  єдина з усіх КДКА – придбала приміщення, в якому буде офіс органів адвокатського самоврядування на Закарпатті. Поряд з цими подіями, при передачі особових справ від КДКА 6-го скликання до КДКА 7-го скликання була втрачена, а по суті викрадена моя особова справа адвоката. З приводу зазначеного я вже звернувся до ВКДКА і думаю, що по цьому питанню ми доб’ємося відкриття кримінального провадження, що дасть правову оцінку діям тих осіб, які до цього причетні. Хоча я не розумію, навіщо їм потрібна моя особова справа. За їх недолугою логікою, вони можуть, обминаючи судову юрисдикцію, давати якусь оцінку правомірності здійснення мною адвокатської діяльності та під ставності набуття мною статусу адвоката. Декілька осіб, серед яких Лариса Герасько та Володимир Думнич, у яких є намагання поставити під сумнів законність моєї адвокатської діяльності та обрання на посаду голови Ради адвокатів Закарпаття, бігають як «дурні із ступою» з якимось ксерокопіями із моєї,  начебто, викраденої особової справи адвоката. Потім з’являється стаття в інтернеті, яку підписують якість Шуга і Довбош, наскільки я розумію, можливо, це Думнич і Герасько, яку взагалі неможливо читати, оскільки за своїм змістовним навантаженням її текст є очевидною белібердою. Далі, підпал автомобіля дружини Петра Немеша , від якого почав загоратися його будинок, що могло призвести до тяжких наслідків. Я нікого ні в чому не звинувачую, але виникає питання, хто був не виконавцем, а замовником, і з яких мотивів. Потім ці ж особи генерують ідею написання скарги до ВКДКА на мене, знову не розуміючи, що  по порядку проведення Установчої конференції, так і по моєму статусу адвоката є судові рішення, що носять преюдиційний характер, і знову скажу, будь-якому грамотному юристу, крім тих, у кого правова освіченість на рівні «інфузорії  туфельки», зрозуміло, що ревізувати ці рішення, або ставити їх під сумнів поза площиною судової юрисдикції є неможливим. Хоча для цих осіб все неможливе можливе, а невизнання та  невиконання судових рішень, як і у їх «патрона» Володимира Висоцького, вже стало усталеною практикою. Чого вартий хоча б один псевдопозачерговий з’їзд адвокатів в смт Затока Одеської області та рішення, прийняті на ньому, які, здається, треба діагностувати термінологією з психіатрії. Але тепер їм  вже доведеться опікуватися не законністю формування органів адвокатського самоврядування на Закарпатті та перебуванням мого та П.Немеша на своїх посадах, а відповідати за свої дії відверто кримінального характеру. Генеральною прокуратурою України на підставі окремої ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва відкрите кримінальне провадження  проти Голови та членів оргкомітету по проведенню так званого позачергового з’їзду адвокатів в смт Затока. Як там в улюбленому нами усіма кінофільми говорив Шарапов, сидячи напроти Горбатого: «От і обійдеться моя глухість і жадність по найдорожчій ціні». Нагадаю, що найактивнішими закарпатцями там були Лариса Герасько – член редакційної комісії, Ольга Машкаринець – член лічильної комісії, та Архімандрит Віктор Бедь.  До речі, я з Віктором Васильовичем нещодавно мав розмову в Мукачеві. Він запропонував мені, Петру Немешу, Хомі Олексику, Нінель Масяк та іншим керівникам органів адвокатського самоврядування на Закарпатті сісти за круглий стіл з нашими опонентами і виробити заходи, щоб зняти конфлікту ситуацію в адвокатському середовищі Закарпаття. Я дійсно за те, щоб всі спірні моменти зняти, а конфлікти залагодити.  Але виникає цілком логічне запитання: чи можливий компроміс з особами, що неадекватно сприймають об’єктивну реальність та неадекватно чинять під дією суб’єктивних факторів? Чому законно обрані органи адвокатського самоврядування на Закарпатті, які сформовані за виявленням 94-х делегатів Установчої конференції адвокатів Закарпаття, що відображають волевиявлення тотально-переважної більшості адвокатської спільноти краю, мають іти на якісь концептуальні поступки невеличкій, абсолютно нерейтинговій групці адвокатів, кількість якої –  максимум 15 осіб? З цього приводу по-простому, але дуже влучно висловився колишній мій наставник в адвокатурі, який дав мені дорогу в неї, Заслужений юрист України Іван Рибар, який сказав: «Так немає більшості і меншості, є розумні, які хочуть чесно працювати, а є дебіли, які намагаються їм заважати».

Повертаюсь до Вашого запитання… Ніяких скандальних подій в адвокатурі України і Закарпаття насправді  не було. На підставі прийнятого Закону обрані як загальнонаціональні, так і регіональні органи адвокатського самоврядування, які в законний спосіб зареєстровані, є абсолютно легітимними і будуть працювати – подобається це комусь, чи ні.

– Олексію Андрійовичу, ви є не тільки адвокатом, а й відомим на Закарпатті громадсько-політичним діячем, два рази обиралися депутатом Мукачівської міської ради, балотувалися на посаду міського голови Мукачева, були п’ятим  за порядковим номером у партійному списку Народно-трудового союзу України по виборах до Верховної Ради України. Також очолюєте ряд громадських організацій, серед яких Мукачівська міськрайонна спілка підприємців, являєтесь радником голови Закарпатської обласної ради з правових питань. Декілька слів про вашу громадсько-політичну діяльність і успіх у Вашому розумінні...

– Визначення успіху дав мій улюблений політик Уїнстон Черчіль, який у свій час влучно сказав: «Успіх – це вміння рухатися від невдачі до невдачі, не втрачаючи ентузіазму». Я багато разів терпів поразку, але завжди знаходив в собі сили почати все з початку і досягти поставленої мети. Велика частина мого життя було пов’зана зі спортом. Я був першим на Закарпатті головою федерації східних єдиноборств та кігбоксингу, головою оргкомітету першого чемпіонату СССР з лайтконтактного кікбоксінгу та чемпіонату України з фул-контактного карате. Багато спортсменів, серед яких люди з європейським визнанням, і зараз залишаються моїми друзями, і я з ними тісно спілкуюся. Ну хоча б один з патріархів вітчизняної школи карате, срібний призер чемпіонату СССР, «чорний пояс карате» Віктор Балонкін, чемпіон України з контактного кікбоксингу та призер України з рукопашного бою В'ячеслав Шишко; спортсмен, який нокаутував в комерційному бою чемпіона світу з кікбоксингу Басарта, берегівчанин Федір Бобик та інші. Спортивне мислення дає азарт і загартування, а азарт, загартування і вміння послідовно бити в одну точку приводять до перемоги у будь-яких сферах – чи то громадському житті, чи то  в політиці, і навіть в адвокатурі. Нагадаю ще одну історію, яка підтверджує, що приниження може бути тільки сходинкою до величі. Коли Мохаммед Алі в 1972 році бився на рингу з Джо Фрезером, обоє вважалися непереможними. Алі теж вважав себе непереможним. Але Джо побив Алі, продемонструвавши йому ніщівний удар лівою в щелепу, прямо в великий усміхнений рот. Алі був надзвичайно принижений, але саме звідси надзвичайним способом і почалася його велич. Всі програють, але саме це допомагає професійно рости. Так воно і сталося. І поки Алі переживав своє приниження з набряклим обличчям та розбитим носом, ті, хто його любив, стали його любити як ніколи раніше, тому що він зустрів своє приниження як мужчина. Оце і є справжній секрет успіху в моєму розумінні.

– Цікаво дізнатися про ваші політичні вподобання, політичну діяльність та плани і перспективи в політиці.

– Давайте оминемо цю тему… Поясню чому. Велику увагу в розмові з Вами ми приділили функціонуванню системи адвокатури в України як на загальнонаціональному, так і на регіональному рівні. Метою прийняття нового Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» було перетворення системи української адвокатури на дійсно незалежний, демократичний, самоврядний, правозахисний інститут. Обрано нову вертикаль адвокатського самоврядування, яку очолили Лідія Ізовітова та Валентин Загарія – люди високого рівня правосвідомості, які знають, так би мовити, всі ази адвокатської професії, зможуть підняти національну адвокатуру на якісно вищий рівень та інтегрувати зусилля українських адвокатів на розбудову правової держави та наближення її до європейських правових стандартів. Тому, оскільки за моїм глибоким переконанням адвокатура як правозахисний інститут має бути аполітичною, незалежною і самоврядною, то там, де є адвокатура, не повинно бути політики, а там, де є політика, не повинно бути впливів на адвокатуру.

– Дякую за розмову

Інтерв’ю взяв Василь Ільницький

Теги: Фазекош, адвокат

8 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати