Старійшина закарпатського політикуму Юрій Ільницький розповів про прожите і пережите

Не тільки дожити до поважних років, а й зберегти впродовж усього часу вдячну згадку за добрі справи давно минулих літ уже не стільки від ровесників, як від їхніх дітей та внуків – випадає мало кому. Спогади про прожите й пережите за довгих 88 літ земного шляху 23 грудня поринали то у справді вже далеке і напівголодне дитинство, то в наповнену зовсім не юначими обов’язками коротку юність, то у спресовані у миті роки дорослого життя.

Старійшина закарпатського політикуму Юрій Ільницький розповів про прожите і пережите

Про американську мрію, квінтесенцією якої є думка про те, що кожна людина, котра володіє здібностями, енергією та працьовитістю, здатна чесним шляхом домогтися успіху в житті – знає майже кожен. Життєвий шлях Юрія Ільницького можна вважати своєрід­ним втіленням закарпатської мрії. Залишившись у 12 літ без батька, юнак з незаможної родини верховинського селянина без протекцій, грошей, зв’язків, кумівства та кланової поруки, завдяки виключно власним вродженим неординарним здібностям, працьовитості та наполегливості вже у 38 років очолив Закарпаття, аби рекордні 18 років успішно керувати краєм.

Його ідеологічні опоненти та особисті недруги й по сьогодні не можуть збагнути, як це першому секретареві комуністичного обкому вдавалося впродовж багатьох літ уберігати область від бездумного виконання великої кількості авантюрних та шкідливих рішень Кремля? Бо й справді, чому це в усіх інших українських областях та республіках Союзу Хрущов відібрав від селян-радгоспників 50-соткові земельні наділи, а на Закарпатті ні? Чому на пленумах ЦК та сесіях Верховної Ради за правління українофоба Щербицького всі перші секретарі обкомів виголошували промови російською, а він, разом з Олесем Гончаром та Павлом Загребельним – українською? Чому в сусідніх областях по той бік Карпат ліс рубали згідно з рознарядками Держплану, а на Закарпатті домоглися від московських академіків рятівного висновку про розрахункову лісосіку, суть якої зводилася до простого і дієвого принципу: цього року лісу рубають рівно стільки, скільки у минулому посадили? Чому у часи Брежнє­ва область практично оминули мас­штабні політичні репресії проти «шестидесятників»? Чому, всупереч пар­тійним квотам, на всіх відповідальних посадах області були місцеві кадри? Як, попри витончені зусилля агентів КДБ, уникав їхніх провокацій? Як, врешті-решт, зумів відстояти Закарпаття від будівництва двох поспіль атомних електростанцій та прокладання крізь Карпати тунелю для перекидання вод Тиси?

Відповіді на ці «чому» і «як» частково можна почерпнути у книзі «Спомини з прожитого і пережитого», котра побачила світ кілька років тому і у якій найстарший з колишніх керівників Закарпаття повідав про своє особисте багато­гранне життя, що тісно переплелося з долею усього краю. А минулої неділі цікаві життєві епі­зоди спливали у споминах при розмові з міським головою Віктором Погорєловим та його заступником Володимиром Фле­нь­ком, ко­лиш­нім мером Ужгорода Емілом Поповичем та ни­ніш­нім керівником апарату обласної ради Михайлом Поповичем, головою облорганізації політ­в’язнів та репресованих Іваном Коршинським, іншими добре знайомими краянами і бли­зькими родичами, котрі прийшли привітати Почесного ужгородця та просто свого давнього друга і стрика у його день народження.

Многая і благая літ вам, Юрію Васильовичу, і доземний уклін за щиру і незрадливу любов до рідної землі!

Оксана ДУДАШ

04 січня 2013р.

Теги: Юрій Ільницький, політикум

Коментарі

Закарпатець 2013-02-25 / 00:45:14

http://slon.ru/world/putin_ne_sdaet_svoikh_dazhe_v_kompartii_chekhoslovakii-788976.xhtml

13 мая 2010 г словаки отметили ровно год с тех пор, как Путин во время официального визита в Братиславу пообещал им прислать оригинал «Приглашающего письма», с помощью которого чехословацкое коммунистическое начальство в 1968 г. пригласило в страну советские танки.

В 1991 г. Биляка обвинили в государственной измене – как раз за приглашение советских войск в 1968 г. И «Приглашающее письмо» в этом судебном процессе – главная улика обвинения.

За 20 лет работы над делом Биляка словацкие следователи отчаялись добиться от Москвы оригинала «Приглашающего письма». Поэтому в январе 2011 г. судебный процесс в конце концов приостановили из-за недостатка доказательств.

По сообщению словацкой правительственной газеты "Slovenske narodne noviny", в 2004 году словацкие власти официально обратились к Юрию Васильевичу Ильницкому для дачи показаний в деле "Приглашаюшего письма - ввод советских войск в ЧССР в августе 1968 года". Юрий Ильницкий никак не отреагировал.

В 2008 году чешские и словацкие журналисты пытались через ужгородского журналиста Василя Ильницкого подействовать на "стрика" и привести его до разуму с тем, чтобы тот дал нужные словацкому суду показания. Василь Ильницкий отказался в этом деле принять какое- либо участие.

Может Закарпаття.нет захочет спросить у Василя Ильницкого, почему он, как журналист, в деле "Приглашаюшего письма" не желает прояснения.

Фактов достаточно, их можно уже теперь опубликовать. Но если ничего не произойдет, то это все равно будет опубликовано, на других закарпатских сайтах.

25 августа текущего года исполняется 45 лет со дня ввода советских танков в ЧССР, к которому Ю.В.И. имеет прямое отношение.

Закарпатець 2013-02-22 / 19:45:38

http://books.google.at/books?id=qfMAxyPmlx0C&pg=PA266&lpg=PA266&dq=%D0%A7%D0%A1%D0%A1%D0%A0,+1968,+%D1%8E%D1%80%D0%B8%D0%B9+%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%86%D0%BA%D0%B8%D0%B9&source=bl&ots=T6YimT_pBN&sig=uLNBBys5iFxLGeLXuKK8QpQ4cdI&hl=de&sa=X&ei=w6knUcHlMo_CswbVuYCIAw&sqi=2&ved=0CDMQ6AEwAQ#v=onepage&q=%D0%A7%D0%A1%D0%A1%D0%A0%2C%201968%2C%20%D1%8E%D1%80%D0%B8%D0%B9%20%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%86%D0%BA%D0%B8%D0%B9&f=false

Закарпатець 2013-02-22 / 19:43:12

http://www.telenir.net/istorija/yurii_andropov_poslednjaja_nadezhda_rezhima/p13.php

В конце апреля 1968 года первый секретарь Закарпатского обкома Юрий Васильевич Ильницкий и председатель республиканского КГБ Виталий Федотович Никитченко сообщили Шелесту, что с ним желает тайно поговорить руководитель Словакии Васил Биляк. В январе 1968 года он занял место Дубчека в руководстве словацкой компартии. Биляк жил в убеждении, что Чехословакия должна следовать советскому примеру, что Советский Союз является образцом решительно во всем. Сомнения в правоте Москвы исключены. Ночью в домике в Карпатах руководитель Украин тайно беседовал с Биляком. Встреча, продолжавшаяся утра, была организована с помощью КГБ. Утром Шелест долго говорил по ВЧ с Москвой. Потом он еще раз встретился с Биляком уже официально — в Ужгороде в здании обкома партии.

Закарпатець 2013-02-05 / 20:23:53

http://www.telenir.net/istorija/yurii_andropov_poslednjaja_nadezhda_rezhima/p13.php

Семью Биляка вывезли в Киев. Он смертельно боялся, что станет известно, что это он подписал письмо с просьбой ввести войска.

Боялся не зря. Прошло тридцать с лишним лет. Социалистический режим в Чехословакии рухнул. И в марте 2000 года бывший член президиума ЦК КПЧ, секретарь по идеологии Васил Биляк был обвинен прокуратурой республики в государственной измене, в «активном содействии оккупации Чехословакии в 1968 году, организации массовых преследований инакомыслящих при тоталитарном режиме, проведении политики, направленной против интересов чешского и словацкого народов»...

Сотрудник управления КГБ Украины по Закарпатской области Иосиф Леган вспоминал, как 21 августа начальник управления приказал ему позвонить первому секретарю обкома Юрию Васильевичу Ильницкому. Руководитель области работал в партийном аппарате с 1945 года, Начинал пропагандистом в окружкоме, закончил высшую партийную школу при ЦК компартии Украины и меньше чем за двадцать лет добрался до поста первого секретаря обкома.

Куруц 2013-01-29 / 09:30:32
Напишіть, як такі як Ільницький не давали ходити до церкви, як відправляли до психіатричних клінік, в Чорнобиль, як комуністи проклинали незалежну Україну.

Закарпатець 2013-01-13 / 01:18:00
Газета "Руде Право" від серпня - 8/1 1968 року. На першому знімку третій позаду, Васіл Біл'як, на третьому знімку внизу, крайній у другому ряду, Ю.В.І. Хай пан Ільницький почитає, як його чехословацький народ "шанував" у наступних випусках. Йому це повинно бути дуже "цікаво".

http://archiv.ucl.cas.cz/index.php?path=RudePravo/1968/8/1/1.png
Rudé právo Ročník 1968, 8/ 1, strana 1.

Закарпатець 2013-01-08 / 00:38:59
Було б дуже справедливо, якщо б ресурс опублікував статтю про причетність пана Юрія Васильовича Ільницького до подій в ЧССР в серпні 1968 року. Такі видатні особистості як Зденек Млінарж, Іржі Пелікан, Ян Дубскій,Іржі Дінстбір та і. в органі ЦК КП ЧССР, "Руде право" про Ю.В.І. багато разів згадували і підкреслювали про його активність під час зустрічей з Васілом Білаком, завідіючим політичним відділом ЦК КП ЧССР, у Чієрні над Тісов (біля Чопа, на словацькій стороні). Вклад Ю.В.І. у справі ліквідації нарадом обраної влади під керівництвом Олександра Дубчека і ним впроваджений процес демократизації суспільства - так звана "Пражська весна з людським обличчям" - сприяв відновленню тоталітарно- диктаторського, комуністичного устрою у сусідній нам країні.
Я вважаю всі нижче наведені коментарі по відношенню до Ю.В.І. є дуже справедливими, однак майже всі вони, за браком достатнього віку та належних джерел інформації, не взмозі були нагадати йому про його основний не людський вчинок комуніста - причетність до комуністичної інтервенції в серпні 1968 року в ЧССР.

PS. Дозвольте, будь ласка, заперечити пану Ярославу Оросу:
ярослав орос 2013-01-05 / 23:02:13

Пане Ярослав, можливо ви можете згадати такого журналіста, якого звали: Василь Химишинець. Він вчився там, де і ви. У Києві в універі Шевченка. Він старший за вас, 1948 р.н.
Про його літературну творчість нічого не знаю, але знаю, що він нею займався.
Зате добре знаю про його страшну долю, яка спідкала його як літератора в середині 70- х років. Про це щось конкретно писати не буду, бо знав його лише з поїздок поїздом до Львова або навпаки у середині 60-х.
Пане Ярослав це ваш колега по перу. Він проживає у с. Липецька Поляна.

Пішта 2013-01-06 / 22:39:30
Одним словом, слава здраствующим нині на Закарпатті провідникам комуністичної ідеології та носіїв безбожних ідей ленінізму-троцкізму-сталінізму-брежнівщини!!! Браво!!!
А 88-річний дідо Ільницький таки завинив - перед совістю, народом і Богом, бо все своє свідоме життя посвятив утвердженню комуністично-тоталітарного режиму на Закарпатті і був не простим кочегаром з партквитком, а першим секретарем Закарпатського обкому компартії (аж 18 років). Хто не розуміє що це за посада була, нехай почитає історію або розпитає тих, хто від таких "добряків-секретарів-верховинців" щасливо жив при комуняах у "лапках"...

24587 2013-01-06 / 16:33:20
jashttgg

ярослав орос 2013-01-05 / 23:02:13
тявкати холуям під ніками про юрія ільницького ниньки легко...

хоч, Ю.І., принаймні мені, нагадує в даному разі г. алієва, який за брежнєва жодного азербайджанського письменника не заслав у комуністичні табори...

слава ісусу христу!



Петро Ломага 2013-01-05 / 20:35:39
Браво, пане Янку! Анонімно шипіти та писати доноси на свого сусіда наш нарід знає, а коли треба відкрито сказати злодію при владі,ким він є, то сто раз накладе у гаті і буде лизати гузицю панови. Правда, Іване, що тобі ннись завинив 88 річний дідо? Ти виступи проти ворога України Петра Симоненка, з допомогою якого Янкук знову поклав старця Азарова на уряд, чи прти свавілля донецьких бандюків. Чи тебе влаштовує сьогоднішнє життя, а боротися маєш сміливість лише з минулим?

Закарпатець 2013-01-05 / 20:17:53
до янко 2013-01-05 / 18:34:16

шановний, може ще й про причетність ільницького до інтервенції в ЧССР у серпні 1968 року маєте щось сказати? Зокрема про підготовку тієї інтервенції разом з Васілем Білаком. (Білак був ЧССР те саме що Суслов у СССР)

янко 2013-01-05 / 18:34:16
Читаю і дивуюся тупості коментаторів та їхньому "знанню" історії краю. Коли совецькі каральні органи репресували Рогача,Коршинського, Чорі,Ороса, Маргітича та інших? У 40-50 роках, коли Ільницький ще був далеко від вершин влади. У статті правильно пишуть про відсутність МАСОВИХ репресій на Закарпатті за часів Ільницького, тоді як в сусідніх областях саме в той час арештовували Чорновола, Лукяненка, братів Горинів, Геля, Григоренка, Світличного, Стуса, Симонгнка, Калинців та тисячі їхніх сподвижників. Прочитайте одне з прижиттєвих інтервю Скунця, який розповів, як Ільницький уберіг його тоді від арешту. Ви не задавали собі питання, чому нинішній голова обласної організаці політвязнів Іван Коршинський, якого згадує ІВАН, і сьогодні має високу пошану до Ільницького?
А стосовно суду над компартією - хороша ідея! Пропоную ІВАНУ не обмежувати свфй внесок в історію Закарпаття коментами в інтернеті, а всерйоз зайнятися її реалізацією: заснувати громадську організацію і збирати підписи та агітувати земляків за заборону компартії та проведення суду над нею, виступати з просвітницькими лекціями перед молоддю та у трудових колективах, на зборах громадян. Може хоч тоді менше закарпатців буде на виборах голосувати за комуністів, а то перед людьми соромно.

закарпатець 2013-01-05 / 14:33:56
Усе життя прожив, як сир у маслі, і політрепресії з його участю були, і своїх же закарпатців, неугодних режимові, гнобив, і тепер до нього мери з серами ходять... ото під щасливою зіркою родився чоловік!

Іван 2013-01-05 / 08:59:03
Пишете що за Ільницького не було політрепресій на Закарпатті??? Сотні і сотні невинно політрепресованих, шкода що так швидко народ забуває імена свої синів-патріотів, а катів-комуняк прославляє. Тільки такі призвища як Рогач, Коршинський, Кампов, Чорі, Орос, Станіслав, Маргітич, Тереля і т.д., і т.д... є свідками репресивної діяльності компартії на Закарпатті, і зокрема, під "мудрим" керівництвом Ільницького.

Іван 2013-01-05 / 08:51:57
Лідерів безбожників-комуняк (а тут іще цілий перший секретар (главарь) обкому компартії на Закарпатті) потрібно судити, як фашистів судили на Нюрберському процесі, а не прославляти... 18 років ця людина проводила комуністичну ідеологію, здійснювала безпосередне керівництво, приймала рішення, віддавала накази реалізовуючи свідомо на практиці антилюдську репресивну ідеологію комуністичного режиму на нашій землі, а ми йому за це повинні говорити дякую і захоплюватись ним ??? Він дожив до 88 років, а скільки на його совісті і його комуняк-палачів замучених, знищених, замордованих наших прабатьків, батьків, братів і сестер ??? Покалічених доль ??? І ніякої за це відповідальності...Тож сидів би собі тихенько у своєму особняку і на персональній пенсії (за нищення свого народу), отриманих (привласненних) за зраду своїх же земляків (зокрема і верховинців) і не висовувся... А покаяння чекати не потрібно, комуняки - це безбожники! Були, є і будуть!

Закарпатець 2013-01-04 / 23:54:27

До Верховинець 2013-01-04 / 22:47:21

А його причетність до інтервенцї в ЧССР у серпні 1968 року? Як він переймався ідеєю братської співдружності.

Верховинець 2013-01-04 / 22:47:21
Достойні роки, і Слава Богу! Але може хватить уже ... казок... Хоч у цей час можна було би і покаятись за пряму причетність до злочинної дільності компартії на Закарпатті, політрепреії та гоніння на Церкву Христову з боку обласної організації комуністів, яку Юрій Ільницький тривалий період очолював... Бо шось дуже швидко забули всі, що завдяки таким верховинцям, комуністично-толітарний і безбожний режим гноїв наш народ... А про атомні електростанції, прошу Вас, не дуріть народ і молоде покоління. Рішення було не принято не того, что Юрій Ільницький залякав компартію своїм виходом із її рядів чи тим что підніме народ на протести. Таке рішення не ухвалили з ряду причин, одна із них - негативний висновок науковців-екологів, а друга міжнародний вплив - заперечення, на той час соціалістичних, Угорщини, Румунії та Чехословакії. А так най Бог даєї іще не один рік прожити Юрійю Ільницькому, але покаятись перед народом і Богом за свою активну комунятську діяльність першого секретаря Закарпатського обкому компартії потрібно б, кіт такий файний чолоік, як пишете.


ФЕСТ
Публікації:
/ 1Володимир Мишанич: «Пишучи про мистецтво, будь хоч трохи художником»
/ 8Михайло Бачинський – атлант війська Кошута
Духовну спадщину своїх предків угорська спільнота намагається віднайти й зберегти
Трембітар із Репинного
Їх б’ють чужі люди і рідні діти, а від голодної смерті рятують волонтери
«Зупинити повну руйнацію Донбасу може тільки сильна і відповідальна влада», – доктор медичних наук, колишній донеччанин Анатолій Канзюба, який нині працює в Ужгороді
Ніна Бечук: «Енкаведист зачитав наказ, що нас з мамою засуджено за 54-ою статтею КК УРСР. Маму – за сина, а мене – за брата»
В Ужгороді видали посібник «Історія Закарпаття» Д.Данилюка
Поет математики. До 125-річчя від дня народження професора М. Зарицького
Заробітки, обпалені війною
Дзвони і клепало
Образ Божої матері на крашанці хустської цілительки
/ 1(Не)модифікована політика Угорщини щодо (не)нової України
/ 2«Я українка і відмовитися від України не можу», – каже кримчанка Олена, яка переїхала з Сімферополя до Ужгорода
/ 1У Хусті засідала Закарпатська обласна народна громадська рада
«Кобзар» діда Василя
/ 3Тиждень тому троє закарпатців загинули по дорозі на Майдан
Удочерили, аби знущатися?
Пам’ять про невідомого ленінградського студента береже подружжя Мадярів у Волівці
/ 1Громадськість Києва вшанувала закарпатців – визволителів столиці
Відчуття свого призначення озвучив поет з Боржавської Долини
Динамівську осінь тричі поспіль «озолочували» закарпатці
/ 2Йосип Тереля. «Ходячий апостол», котрого позбавили Батьківщини
/ 1До дня мови. «Ну що, здавалося б, слова…»
Острів демократіїу центрі Європи. 95 років від дня створення Чехословацької Республіки
» Всі записи