Грибний підвал. Печериці можна вирощувати вдома

По гриби не до лісу, а в супермаркет

«Вирощування шампіньйонів могло би стати для закарпатців прибутковим бізнесом, – вважає голова Асоціації фермерів Закарпаття Юлія Пелешкей. – Однак треба докласти зусиль, щоб знайти гарний ринок збуту. Нині такий бізнес у нашому краї розвивається досить слабо і велику роль у цьому відіграє певна недовіра людей до продукту. Історично склалося так, що кожен закарпатець любить збирати гриби, консервувати їх, а потім взимку споживати. Це вже така традиція. Тому, як правило, наші люди віддають перевагу стравам, приготованим із власноруч зібраних дарів лісу».

Відсутність ринку збуту є проблемою не лише Закарпаття. Інші українські регіони, де більшість мешканців живуть у селах, теж не можуть похвалитися великою любов’ю до шампіньйонів, вирощених на спеціальних фермерських господарствах. Тому останні, як правило, дислокуються біля великих міст – аби бути ближчими до столу тих людей, які по гриби ходять не до лісу, а в супермаркет. 

Для закарпатських виробників виходом із доволі складної ситуації може стати близькість кордонів, однак і тут не все гладко, адже, за словами Юлії Пелешкей, продукція, вирощена на українських полях, часто є дорожчою за європейську, тому вивозити на прилавки ЄС наші печериці просто нерентабельно.

Нині в нашому краї є лише одне велике фермерське господарство, яке займається вирощуванням печериць, – свалявське ФГ «Закарпатшампіньйон». Грибочки, які проростають на 2,5 тисячах квадратних метрів у приміщенні колишньої ремонтно-механічної майстерні, нині розходяться по магазинах Закарпаття та сусідніх областей. Про недовіру людей до печериць знають і в цьому господарстві. Майстер-технолог підприємства Василь Гейдел, зокрема, розповідає: не раз, мовляв, чув, як люди казали, що їхні шампіньйони такі «парадні», бо в них повно «хімії». «Та немає там жодної хімії, – запевняє Василь Іванович. – Крім води, нічого більше не заливаємо, тому можу запевнити: це екологічно чистий продукт». 

Серед інших переваг шампіньйонів Василь Гейдел виокремив оригінальний смак та користь, адже білків у них майже стільки, як у м’ясі та яйцях, а фосфору навіть більше, ніж у рибі. Крім того, каже технолог, отруїтися такими шампіньйонами неможливо, чого не скажеш про гриби, знайдені у лісі чи куплені при дорозі. Звісно, і зі споживанням печериць треба бути обачними, зокрема, їх не варто давати дітям до 6 років, а також обережно споживати при хворобах кишково-шлункового тракту. 

Печериці у Сваляві вирощують на полицях

Тим же, хто любить печериці і хоче заснувати свій маленький бізнес, варто спробувати вирощувати ці гриби вдома. Технолог ФГ «Закарпатшампіньйон» Василь Гейдел запевняє: це цілком реально, до того ж затрачені кошти окупляться приблизно за 3-4 роки роботи. Так, найкраще для відкриття власного міні-цеху з вирощування шампіньйонів згодиться підвал, «пивниця», будь-яка шахта. Світло цим грибам не потрібне взагалі – вони здатні рости у повній темряві. Зате необхідно забезпечити інші умови: постійну температуру повітря в межах 16-18° С, високу вологість (75-90 %) та безперервну циркуляцію повітря.

Повний цикл від закладання міцелію (спор грибів) до збору врожаю – 60 днів. Василь Гейдел розповідає: міцелій у фермерське господарство привозять із Тернопільської області. Це спори грибів у пропарених зернах пшениці. Разом із соломою вони загорнуті у великі поліетиленові пакети, які надрізають і виставляють на прямокутні «кількаповерхові» стелажі. Тонна міцелію коштує близько 1600 грн., а вистачить її на 9-10 кв. метрів. Якщо порахувати, що з квадратного метра площі фермери збирають у середньому 25 кг шампіньйонів, то з тонни міцелію можна отримати в середньому 250 кг печериць. Вдаючись до подальших розрахунків, тобто помноживши кількість отриманих грибів на їхню вартість у супермаркетах (нині ціна шампіньйонів в ужгородських крамницях і на базарах коливається в межах 20-35 грн.), виходить, що з 1600 затрачених гривень можна отримати щонайменше 5 тис. грн. прибутку. Звісно, він буде умовним, адже варто взяти до уваги витрати на обігрів або охолодження приміщення та підтримання в ньому вологості, пакування грибів, їх перевезення тощо. До того ж, зрозуміло, що виробники віддають шампіньйони у супермаркети за значно нижчою ціною, ніж вони потім коштують (залежно від об’єму закупки та пори року – від 13 до 22 грн. за кілограм). До витрат Василь Гейдел відносить і закупівлю чорнозему, яким міцелій засипається на 18-й день після проростання в пакетах.

Цей ґрунт на фермерське господарство у Сваляві теж привозять із Тернопільщини. Його видобувають із 10-метрової глибини, щоб зберегти максимум корисних речовин. Коли такий «покрівельний матеріал» висипають на міцелій, грибам влаштовують так званий «шоковий період». Протягом 5 днів приміщення охолоджують на 7-8°С, багато поливають водою, після чого й починається інтенсивний ріст грибів.

Печериці ростуть дуже швидко, формуючись у дорослий гриб протягом 5 днів, за добу фактично подвоюючи свої розміри. Після збору першого врожаю одразу ж починається друга хвиля росту, тож через 5 днів шампіньйони можна збирати знову. До речі, з кожною такою хвилею кількість печериць буде зменшуватись, тому на спеціалізованих підприємствах витримують усього 3 такі хвилі з однієї закладки міцелію. Компост, що залишається після збору врожаю, теж можна використовувати мудро, адже він є чудовим добривом для рослин. 

Спеціаліст із технології вирощування шампіньйонів Василь Гейдел каже, що за статистикою кожний дорослий українець споживає на рік близько 3 кг лісових грибів і лише 1,4 кг штучно вирощених печериць. Це означає, що виробництво екологічно чистого та корисного продукту має куди розвиватися. Навіть на Закарпатті, де традиційно у пошані лісові гриби.

Тетяна Літераті

Теги: печериці, шампіньйони, гриби

8 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати