Двічі переміг рак

 «1997 року Віктор переніс складну операцію на серці. Через кілька років після неї ми поїхали до столиці на консультацію. Турбувало, що син почав погано бачити на одне око, – пригадує Власта. – У Києві наш лікар, заступник директора Інституту серцево-судинної хірургії ім. Амосова АМН України, професор Василь Лазоришинець направив пройти обстеження на томографі. Так у сина виявили пухлину головного мозку». 

Жінка розповідає, що на таку біду зовсім не очікувала, оскільки ніщо не свідчило про страшне захворювання сина. Тоді ж їм одразу порадили звернутися по допомогу в Інститут нейрохірургії. Там за чималі гроші запропонували прооперувати хлопця. Та, коли медики оцінили всю складність ситуації, виявилося, що не мають практики втручань при таких складних недугах. 

Проте в столиці Віктор і Власта почули, що вдома, в Ужгороді, є фахівець, який чи не єдиний в Україні оперує надскладні випадки – Володимир Смоланка. «Правду сказати, моє серце одразу тьохнуло, – пригадує мама хлопця. – Я твердо вирішила, що ми повертаємося додому. Приїхавши, одразу ж пішли на консультацію до нейрохірурга. Він обнадіяв. Оглянув Віктора, подивився знімки й призначив день операції. «Все буде добре», – переконливо заспокоював. Я ж була настільки шокована тим, що відбувалося з моїм синочком, що навіть не вагалася – довірила свого Вітю Володимиру Івановичу».

Тоді, 2003 року, операцію запланували на 9 грудня. Спершу Віктор був проти, адже саме цього дня мав день народження! Та рідні запевнили, що тягнути не можна. А вже наступного після тривалого й складного втручання дня хлопця перевели з реанімаційної у звичайну палату. За тиждень вже й ходити почав.

Власта розповідає: найбільше її вразило, що після операції, хоч який Володимир Смоланка був би заклопотаний, щодня знаходив час поцікавитися здоров’ям свого пацієнта. «Ви знаєте, така людяність і чуйність з його боку мене тішила. Я бачила, як він ставиться до кожного хворого, а їх у нього чимало. І повірте, незважаючи на всю складність втручання, за весь час перебування в медзакладі мені ніхто не натякав, не просив жодної копійки ні за операцію, ні за ліки. Усім забезпечила тоді ще обласна лікарня», – продовжує мама Віктора.

Під час того втручання пухлину, що засіла в головному мозку, повністю ліквідували. Віктор влаштувався на роботу головним інженером на підприємство у Холмоку. Проте, за злою примхою долі, торік він знову був змушений лягти під хірургічний ніж: виявили новоутворення. Вже ця пухлина атакувала зорові нерви, органи нюху, могла дістатися й до кінцівок. І цього разу по кваліфіковану допомогу Власта без вагань звернулася до Володимира Смоланки.

Вже на той час до новоствореного Центру нейрохірургії та неврології почали приїздити люди з усіх куточків України. Їх було так багато, що утворилася й черга на операції. «За якийсь час у Віті різко став падати зір, і Володимир Іванович вирішив терміново допомогти йому, – зізнається мама. – Знову ж таки тривала операція пройшла успішно. Лікар укотре довів, що він у своїй справі – найкращий. Безумовно, це хірург від Бога. Я переконана: кращого фахівця немає в цілій країні. Про це свідчить те, що до нього приїздять щороку сотні мешканців з різних куточків держави, і він усім допомагає. Володимир Іванович не лише хороший лікар, а й керівник дуже сучасного медичного центру, в якому працює ціла команда професіоналів».

Віктор, який за десять років не раз віддавав свою долю в руки лікарів, нині потроху повертається до нормального життя. Зір відновлюється, проте пам’ять важко відпускає все те, що з ним сталося. Утім, незважаючи на це, за своє спасіння він, каже, вдячний саме Володимиру Смоланці та іншим медикам Центру, які боролися за його життя. 

Теги: рак, хвороба

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати