У Пряшеві вийшов посібник українського правопису (ФОТО)

В 1954 році у Пряшеві п’ятитисячним тиражем появилася анонімна книжечка „Короткі правила українського правопису”. Її автором був доцент Карлового університету в Празі Іван Панькевич, якого саме тоді в Радянському Союзі (а слідом за тим і на Пряшівщині) було окреслено ярликом „український буржуазний націоналіст”, у зв’язку з чим його ім’я не сміло публікуватися, тим більше, як автора книжки. З того часу у Пряшеві було видано кільканадцять підручників української мови, однак український правопис окремо не видався.

Наприкінці 2011 року цю прогалину заповнив „Посібник з правопису української мови для учнів основних та середніх шкіл” Івана Яцканина.

Це – не тільки підручник українського правопису, але й української мови взагалі. Він охоплює графіку, фонетику, будову мови, лексикологію, морфологію, синтаксис та схеми лінгвістичного аналізу. Лінгвістична термінологія подана теж і словацькою мовою. Кожен розділ розподілено на ряд підрозділів, що сприяє швидкій орієнтації в посібнику. Більшість явищ подано на таблицях, а на кожне явище наведено численні приклади. В розділі „Правопис словацьких і чеських географічних назв” майже всі приклади взято з території східної Словаччини.

В розділі „Лексикологія” пояснено такі терміни як „метафора”, „метонімія”, „омоніми”, „синоніми”, „антоніми” та „антонімічні пари”.

Важливим є „Правила вживання числівників для позначення дат” з яких, наприклад, виходить, що дату можна писати шістьома способами: 17 лютого 2011 р. ; 17.02. 11; 17. ІІ. 11; 17.ІІ 2011; 17. ІІ 2011 р.  та 17/ІІ 2011 р.

Слід запам’ятати й таке правило: „Суфікс  -ш-, -вш- в українській мові для творення дієприкметників не використовується:  висохший – висохлий”.

В розділі „Прислівники” перераховані майже всі прислівники, які пишуться разом, окремо та через дефіс. Детально розглянуто правила вживання коми та тире.

В розділі „Стилі сучасної української мови” подано характеристику таких функціональних стилів: розмовний, науковий, художній, діловий, публіцистичний та конфесійний. Кожному з них присвячено окремий підрозділ, а на окремій таблиці ще подано їх жанр та основні ознаки.

В розділі „Конструкції з чужим мовленням” детально пояснено терміни: пряма мова, невласне пряма мова, непряма  мова, діалект та цитати.

В останньому розділі подано „Схеми лінгвістичного аналізу”: фонетичного, орфоепічного, морфологічного, морфемного, словотворного, орфографічного та синтаксичного. По суті це – практичні вправи пройденого матеріалу.

В списку використаної літератури наведені 23 книжкові публікації, серед них майже половина – пряшівські шкільні підручники для українських основних і середніх шкіл.

Посібник І. Яцканина стане в добрій пригоді не лише для учнів українських шкіл (кількість яких понизилась на мінімум), але й для студентів вищих учбових закладів Словаччини та всіх, хто зацікавлений у засвоєнні української літературної мови.

Слід підкреслити, що автором  „Посібника з правопису української мови” не є „професіональний” мовознавець, а письменник „на вільній нозі*, який, не маючи постійного працедавця,  встигає ще видавати „товстий” літературо-громадський журнал „Дукля”, дитячий часопис „Веселка” та ще майже щороку випускати по книжці власних художніх творів і перекладів. За все це належить йому щира подяка.

Микола Мушинка

Теги: український, правопис, Яцканин

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати