В літературній кав’ярні „Віола‟ з ініціативи драматурга програми „Повернення додому“ Тетяни Пірнікової він зустрівся з пряшівською громадою, якій розповів про своє життя і діяльність.
Учасники надзвичайного цікавого вечора довідались, що В. Дарянин народився у Снині (11 липня 1960 року), однак до шести років мешкав у селі Убля, де його предки жили з діда-прадіда. Саме Ублю, де проходило його дитинство, він вважає своєю вузькою батьківщиною і радо до неї повертається, бо там і досі живе його рідня, між іншим і сторічна тітка.
В розмові з модераторкою вечора Сонею Парилаковою він розповів, що у Снині, куди він переселився з батьками у 1966 році, брав участь у духовому оркестрі, очолюваному учителем Пчолою, який спрямував його у Кошицьку консерваторію, де він протягом двох років вивчав гру на контрабас. Звідти він потрапив в Академію музичного та театрального мистецтва (Akademie muzických umění) у Прагу (1983-1989), де амбіціозний студент спеціалізувався на режисуру опери та телевізійних програм. Вже під час навчання він побував на кількох стажуваннях за кордоном (Угорщина, Австрія, Італія та, зокрема, „Комічнa опера“ в Берліні). хххх У 1989-1992 роках, В. Дарянин був режисером опери Національного театру в Празі, а 1992-94 – режисером її сцени „Laterna magica“. Від 1994 року він – на „вільній нозі“ – співпрацює з різними театрами, радіо та телестудіями у Чехії, Словаччині й інших країнах; організує концерти, міжнародні фестивалі тощо. У тому ж 1994 році він заснував товариство (spoločnosť) „ДаДа“, спрямоване на реалізацію великих художніх проектів, між ними – серіалу „Десять століть архітектури“, в рамках якого Чеське телебачення передало 233 телепередач. Одну з них глядачі вечора мали змогу побачити.
Наш земляк був організатором великої виставки „Мистецькі твори із чеських колекцій“ на Празькому граді, яку за сім місяців 2002 року відвідало 155.226 людей. Завдяки успіху цієї виставки В. Дарянин був іменований генаральним комісаром чеської участі на світовій виставці „EXPO – 2005“ в Японії. Його експозицію „Сад фантазії та музики“ відвідало рекордних 1, 700 000 людей.
У 2002 році В. Дарянин заснував у Празі товариство „Академія класичної музики“, яке 2007 року ініціювало заснування міжнародного музичного фестивалю „Дворжакова Прага“, а вже через рік – престижну „Премію Антоніна Дворжака“. У 2008 році міністр культури чеської республіки іменував В. Дарянина генеральним директором Чеської філармонії, однак цю посаду він займав лише один рік. Про все це В. Дарянин розповів з глибоким знанням справи.
Розповіді шановного гостя збагачував грою на різних духових інструментах його друг з Кошицької консерваторії Ян Грубовчак. Наприкінці вечора автор цих рядків вручив маєстро В. Дарянину свою книгу „Голоси предків“ (Пряшів, 2002) з компакт-диском, на якому зафіксовано голос його діда Юрка Дарянина з Ублі, записаний французькою фірмою „Pathe“ в Празі 1929 року, а також щойно видану книжку його земляка Йосифа Сірки „Короткий словник говірки села Убля“ (Львів, 2017) та останнє число пряшівської газети „Нове життя“ зі статтею Г. Чаварги про сторіччя з дня народження тітки майстра. Ці подарунки, а теж тепле прийняття його розповіді, зворушили його до сліз.
„Мені довелось виступати на різних міжнародних форумах, однак нинішній інтимний вечір у вашій кав‘ярні вважаю одним з найсильніших моментів у своєму житті“, - сказав музикант у заключній промові.
Портрет Володимира Дарянина
В. Дарянин в розмові з модераторкою С. Парилаковою
Саксафоніст Я. Грубовчак вітає свого друга в рідному краї
М. Мушинка дарує В. Дарянину книжку з голосом його діда
В. Дарянин та М. Мушинка