Четверо ужгородських дітей знайшли собі нову родину

Подружня пара має трьох власних дітей. Усі – дівчата. Найстаршій з них – 16 років, найменшій – 3,5 місяця. Четверо новеньких – теж дівчата. Та цією кількістю «дівоче царство» не обмежиться, адже незабаром Есенови візьмуть іще трьох. Про це вони розповіли сьогодні у прес-центрі «Закарпаття».

Ідея створити таку сім’ю прийшла поступово, – стверджує Йосип. Він розповів, що 12 років тому став звертати увагу на дітей, що тинялися вулицею, а переламним моментом був випадок, коли він, услід за хлопчаками, спустився у каналізаційний люк. Діти сиділи на трубах і «їли якийсь хліб». «Після цього мені було дуже важко. Я почав працювати з такими дітками. Виявилося, що вони — соціальні сироти. При живих батьках вони на вулиці, роблять, що хочуть. Їх батьки чи то наркозалежні, чи то алкозалежні. Я  сам годував їх. Купував, що їм було потрібно. Потім створили їдальню, де безкоштовно годували таких дітей. Тоді приходили 30-40 дітей. Після цього почали детальніше спілкуватися з ними. Виявляється, проблема є більш глибокою, ніж ми бачили. Ми бачили тільки зовнішні її прояви, а насправді ситуації були настільки плачевними, що я не міг спати. Думав про цих дітей, зривався увечері з дому, купував якусь їжу, годував їх. Коли ми працювали в їдальні, почали відвідувати їх домівки, бо цікаво стало: чому так стається? Чому вони опиняються на вулиці? Діти ж мають бути нагодованими, вчитися. Виявилося, що багатьом просто нема куди повертатися. Тоді виникло бажання створити таку сім’ю», – розповів Йосип Есенов.

«У якийсь момент ми зрозуміли, що хочемо більше допомогти цим дітям, ніж просто нагодувати. Спочатку ми прагнули зробити усе, аби діти повернулися у власні сім’ї: батькам кількох дітей навіть оплатили лікування від наркотичної чи алкогольної залежності. Такі батьки не можуть і не хочуть піклуватися про дітей. Тривалий час дітки жили у нас із дозволу батьків. Ми сподівалися, що вони одумаються і житимуть по-новому. Але бували випадки, коли мама у п’яному вигляді приходила, забирала дитину додому у жахливі умови. Ми вирішили оформити документи, аби захистити їх. Нам пішли назустріч. Особливо – районна служба у особі Василя Тамишинця. Він нам допоміг в питанні оформлення документів. Але справа не в тому, що ми не хочемо віддавати дітей біологічним батькам. Питання в тому, що ці батьки — загроза для дітей, бо багато з них зазнавали насилля і фізичного, і психологічного. Це — небезпечно. В результаті батьків позбавили батьківських прав. А діти тепер — наші. Ми хочемо дати їм путівку у життя», – розповів Йосип.

23 жовтня відбулося офіційне відкриття будинку сімейного типу. До того часу, як стверджує батько-вихователь, все робилося на власній ініціативі і завдяки допомозі друзів. За цей час вдалося придбати будинок, у якому й житимуть діти. Тепер сім’я, згідно із законодавством, отримуватиме допомогу на утримання дівчат. Та тим не менше, стверджує Йосип Есенов, зробити ще потрібно багато, адже хотілося б облаштувати для дітей ігрову кімнату та комп’ютерний клас.

“Люди думають, що ми маємо корисні цілі, що хочемо нажитися на цьому. Можливо, хтось так і робить, але ми хочемо допомогти. Тому намагаємося не перейматися з цього приводу”, — сказала Тетяна Есенова. За словами жінки, головне, що діти щасливі. До речі, приклад сім’ї Есенових спонукав їхніх знайомих теж замислитися над ідеєю створення прийомної сім’ї. Хтозна, можливо, завдяки ним в Ужгороді стане іще на кілька щасливих дітей більше.

Теги: прийомна сім’я, діти, Есенови, діти вулиці

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати