Закарпатські експерти: «мовний» закон – несвоєчасний і невигідний ні владі, ні опозиції

Резонансний законопроект за авторства регіоналів Вадима Колесніченка та Сергія Ківалова викликав неабиякий суспільний резонанс, однак, за ухвалення його у першому читанні таки проголосували 234 народних депутати з 250, зареєстрованих у сесійній залі.

Розгляд законопроекту про мови у другому читанні призначено на наступний вівторок, 19 червня. І, якщо його буде ухвалено, слід чекати небезпідставних суспільних збурень. Закарпаття онлайн вирішило поцікавитись, як дивляться на ситуацію із майбутнім розглядом «мовного» законопроекту закарпатські експерти, і чого українцям слід очікувати у день його розгляду.

Віктор Пащенко, політолог, соціолог, директор Центру підвищення кваліфікації державних службовців та громадської організації "Інститут політичних досліджень":

– «Мовну» тему можна назвати однією з найбільш «передвиборчих» тем. Оскільки національні мовні питання захоплюють емоції, то тема мови завжди передвиборча тема, і, я думаю, буде такою ще не один рік. Вона вигідна, як, скажімо, тема НАТО чи тема приєднання до Європейського союзу. Звичайно, є велика російськомовна частина не тільки політична, а реально російськомовна велика частина України, для якої це питання буде ще довгі роки привабливим. Використовуючи його, можна мобілізувати голоси і ресурс. Але вирішити мовне питання до кінця політикам не вигідно: про що тоді говорити на наступних виборах? 

Що ми маємо тепер? Проголосували закон у першому читанні. Та, якби дуже було важливо Партії регіонів і комуністам цей закон прийняти, то вони могли б це зробити. Натомість, вони зацікавлені у довготриваючій інтризі: от зараз у першому читанні прийняли, потім будуть обговорювати, повертатися до цього питання. І владі, і опозиції швидке вирішення цього питання не вигідне, тому більш вірогідно, що у вівторок закон прийнятий не буде. Разом з тим, потрібно чекати скандалу як інформаційного приводу. Думаю, що ця історія затягнеться принаймні до осені, більше того – не завершиться і з цими виборами, затягнувшись на довгі роки. 

За великим рахунком, закон не багато чого вирішує: реально і так в Донецьку, Луганську, Одесі абсолютна більшість розмовляє російською, в тому числі, в держаних органах. Тобто практично кардинально він не змінить нічого. Але от розмови навколо нього дають привід мобілізувати електорат. 

Звичайно, треба зазначити, що українська мова сьогодні у невигідних конкурентних умовах, і навіть в рідній країні таки потребує певного захисту. Тому цей закон, однозначно, провокативний і в значній мірі направлений проти консолідації України як єдиної держави. 

Сергій Федака, доктор історичних наук, політолог, профессор УжНУ, письменник, журналіст:

– Закон навряд чи буде прийнято - хіба що опозиція вже зовсім пішла на змову із більшістю. Але перед виборами парламентьскій опозиції треба показати, що вона чогось варта, бо після 5 червня вона і так уже втратила значну частину потенційних виборців, а у випадку прийняття закону об'єднана  опозиція взагалі залишиться без прихильників. 

Я цей закон, на відміну від багатьох його критиків, читав, тому жодних позитивів у ньому не бачу. Є там окремі фарисейські реверанси перед українською мовою, але ніхто їх виконувати не буде. Закон написаний заради зовсім інших статей, а конкретно - для витіснення української мови з ужитку взагалі. А також угорської, румунської, кримсько-татарської і так далі, і так далі. Влада сама не зацікавлена у такому законі - тим більше перед виборами. Але відбувається якась дуже велика гра, де ніхто не прораховує кінцевих наслідків.     

Любомир Белей, український мовознавець, доктор філологічних наук, професор УжНУ:

– Думаю, що з приводу законопроекту навіть немає про що говорити – особисте ставлення різко негативне. Всім зрозуміло, що розгляд його є абсолютно несвоєчасним кроком, політикою чистої води. Це по-перше, так би мовити, узагальнено. 

По-друге: відповідним законом зацікавлені політики лише ховаються за регіональними мовами, а насправді ж він є законом про другу державну мову. І зрозуміло, що це буде коштом мови української. 

Я не побачив у законопроекті турботи про мови, які в Україні дійсно є зникаючими і потребують підтримки: ромську, гагаузьку мови, кримськотатарську, караїмську. Йдеться тільки про російську мову. А про яку загрозу російській мові в Україні можемо говорити, якщо прем’єр-міністр уже два роки ледве читає українською? Купа депутатів, міністр оборони, керівник СБУ теперішній – я не чув, щоб вони говорили українською мовою. Я вже мовчу про засоби масової комунікації, зокрема, загальнодержавні телеканали, радіостанції, рекламу... Про які закони ми можемо говорити? Це насправді беззаконня, яке намагаються прибрати в правові шати.

Вважаю, що національні меншини мають право на користування рідною мовою, зокрема для розвитку своєї культури, духовності – це навіть не обговорюється. Проте так само не підлягає обговоренню обов'язок кожного громадянина України володіти державною мовою. Адже державна мова - це фундамент, на якому тримається держава. 

Теги: мовний закон, Пащенко, політологи

1 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати