Студентка УжНУ за перемогу в конкурсі маршрутів отримала смартфон (ФОТО)

За словами менеджера зі зв'язків з громадськістю Львівської філії ПрАТ "Київстар" Віктора Гальчинського, сама ідея організувати конкурс маршрутів виникла під впливом порталу «Поділіться любов’ю до України» (iloveukraine.com.ua), створеного компанією «Київстар».

«Ми намагаємося привернути увагу потенційних туристів до маловідомих, але цікавих та привабливих об’єктів Західної України і закликаємо усіх показати, що в нашій країні є багато цікавих місць, якими варто пишатися», – зазначив Віктор Гальчинський.

Конкурс проходить у шести західноукраїнських областях. У кожному регіоні компанія «Київстар» обрала по одному інтернет чи друкованому ЗМІ, який став співорганізатором конкурсу. 

«Оскільки «Закарпаття онлайн», як на мене, – найінформативніший, найоб’єктивніший, безпристрасний та компетентний інтернет-сайт Закарпатської області,  питання щодо партнера було вирішене відразу. Та й сама редакція радо підтримала нашу ініціативу і залучила до участі  кафедру туризму УжНУ», – розповів Віктор Гальчинський.

З 49 туристичних маршрутів, надісланих на конкурс, найбільше зацікавлення викликала робота студентки УжНУ Яни Поштаренко. У своєму маршруті «Рафтинг Тисою» дівчина описала чимало цікавих відомих і маловідомих туристичних об’єктів, які  доповнили екстремальний відпочинок пізнавальною складовою.

Як зазначив завідувач кафедрою туризму, проректор УжНУ Федір Шандор, під час  розробки будь-якого туристичного маршруту автор обов’язково має мати теоретичне підґрунтя, враховувати основні критерії: транспорт, трансфер, засоби розміщення і харчування, а також додаткові послуги.

«Організатори конкурсу підійшли до вибору маршруту переможця з точки зору споживача і у цьому, безперечно, є логіка. Адже під час створення маршруту автор має продумати, чим  зацікавити туристів. У даному випадку Яна Поштаренко у своїй роботі зуміла поєднати  захопливий сплав Тисою з екскурсією цікавими, маловідомими  для туристів куточками нашого краю. Вона створила «живий» маршрут тому і перемогла», – переконаний Федір Шандор.

Сама ж Яна розповіла, що звістка про перемогу була неочікуваною: «Я навіть уявити не могла, що мій маршрут так високо оцінять, хоча працювала над його створенням досить довго».

Дівчина подякувала організаторам конкурсу за подарунок і запевнила, що зупинятися на досягнутому не збирається: «Я планую удосконалювати свій маршрут і дуже хочу, щоб його почали використовувати туристи. Поки що «Рафтинг Тисою»  – це лише моя пропозиція цікавого та пізнавального відпочинку для туристів, які подорожують Закарпаттям».

Під час обговорення результатів конкурсу старший викладач кафедри туризму УжНУ Олександр Коваль повідомив Яну про те, що її включили до складу команди, яка 22 квітня здійснить сплав Тисою. «Це реальна можливість вдосконалити маршрут і оцінити його з точки зору користувача», – зазначив Олександр Коваль.

Наостанок Віктор Гальчинський запропонував переможниці створити сухопутну версію маршруту, аби не екстремальні туристи мали змогу оглянути цікаві куточки Закарпаття, описані в маршруті, подорожуючи на автомобілі.

З 49 конкурсних робіт, крім переможця, організатори відзначили маршрути ще 7 учасників. Зокрема, "Шляхами митців Закарпаття" Анастасії Зайцевої, залізничний маршрут "Ужгород - Колочава" Ілони Тимко, туристичний маршрут "До витоків Ужа" Мар’яни Нейметі, рафтинг - маршрут по річці Уж (с. Зарічево – м.Ужгород) Олександра Суханова, велосипедний маршрут "Набережні Ужгорода" Сергія Митровці, "Мотоциклетний маршрут" Юрія Пастеляка, "Вершинами районів Закарпаття" Ернеста Самсончика. Їх роботи будуть опубліковані на порталі «Поділіться любов’ю до України»  (iloveukraine.com.ua).

«Так склалося, що закарпатці виявилися найактивнішими учасниками. Жодна з інших областей не досягла таких результатів і навряд чи зможе побити рекорд Закарпаття. Тут ми найшвидше впоралися і з проведенням конкурсу, і з визначенням переможця», – підсумував Віктор Гальчинський. За його словами, в інших регіонах України, де конкурс ще триває, до редакцій партнерів максимально надійшло по 6-8 маршрутів.

                    Водний маршрут “Рафтинг Тисою”

Головною принадою водних маршрутів нашого краю є їх яскрава індивідуальність і розмаїття. На одному і тому ж потоці можна знайти ділянки різної складності, водності, величі й норову. Одна й та ж ріка по-різному виглядає взимку, навесні, влітку та восени, у межень та паводок. Тому важливо вчасно вибрати місце сплаву, сезон і погоду відповідно до типу й розмірів судна та, що важливо, до рівня вашої підготовки, досвіду й кваліфікації.

Маршрут проходить по одній з найцікавіших річок Закарпаття - Тисі, що витікає високо в Карпатах. Населених пунктів по берегах досить багато, Тиса протікає через чотири міста: Рахів, Тячів, Хуст, Чоп. Район подорожі можна вважати екологічно чистим, оскільки всі міста, які розташовані на річці, є маленькими і в них немає підприємств для забруднення довкілля.

Екстремальний пригодницький тур рафтинг по Тисі розрахований на 5 днів. Найбільш сприятливий період — з травня до початку вересня. Найбільш популярний серед молоді (більшість учасників маршруту люди 18-40 років). Загальна протяжність маршруту: 95-110км. Маршрут екскурсії проходить по Рахівському, Тячівському, Хустському, Виноградівському районах Закарпатської області. Пролягає через такі населені пункти як: с. Ділове, с. Луг, с. Великий Бичків, с. Біла Церква (Рахівський район),  с. Солотвино, с. Грушово, с. Тересва, с. Бедевля, м. Тячів (Тячівський район), с. Вишково, м. Хуст (Хустський район), с. Королево, м. Виноградів (Виноградівський район).

Отже, свій маршрут ми розпочинаємо з села Ділове (Рахівський район), а саме відвідаємо географічний центр Європи (GPS координати 47°57′40″ пн. ш. 24°11′10″ сх. д.). У 1887 році тут установили кам'яний стовпчик, на якому латиною написали: «Постійне, точне, вічне місце. Дуже точно, зі спеціальним приладом, виготовленим в Австро-Угорщині, за шкалою меридіанів та паралелей, встановлений центр Європи. Рік 1887». Приблизно двометровий стовпчик розташований обабіч дороги Мукачево-Рогатин, та Ужгород-Рахів.

Географічний центр Європи

Цей об’єкт розташований в унікальній частині області, оскільки тут можна милуватися неперевершеною природою Карпат та насолоджуватися надзвичайно чистим гірським повітрям.

Між кожним відвіданим об’єктом відбувається сплав по річці Тисі, адже сам маршрут призначений для отримання відповідного задоволення та екстриму від сплаву. Під час сплаву відбувається нагромадження знань, які допомагають легко, без ніякої небезпеки пройти даний маршрут.

Наступний пунктом після сплаву є село Солотвино(Тячівського району). Солотвино, насамперед,  знамените своїми чудовими солоними озерами, які дуже добре впливають на стан здоров’я  людини, а грязі, які тут наявні, за своїми лікувальними властивостями не поступаються грязям Мертвого моря. Самих відпочиваючих розміщуємо на базі відпочинку “Камелот”(GPS координати 47°57'32.04''N, 23°51'35.28''E), яка розташована по вулиці Гагаріна, поблизу озера Кунігунда. 

Озеро Кунігунда

Озеро Кунігунда. Фото Вікіпедія

Після цього триває сплав до міста Тячів. Річка на цьому відрізку досить бурхлива та закручена, тому тут можна набратися великою досвіду по керуванню будь-яким плавзасобом. В Тячеві в маршрут входить відвідання римо-католицького костелу, реформаторського костелу та реформаторської фари. Всі ці будівлі дуже старовинні, і тому незалежно від віри, кожному туристу буде цікаво це побачити. Також тут можна помилуватися, недавно-відкритим фонтаном, який вражає своєю красою, в літку, це буде навіть корисно, оскільки зазвичай тут дуже спекотно.

Реформаторський костел - найдавніша святиня міста, зведена в 12-му столітті Лодіславом Великим. У костелі до 1944 року знаходилася найбільша бібліотека в регіоні Це - кам’яний реформатський костел (XIII – XVIII) з триярусною дзвіницею. На стінах у середині храму є дві стелі, де записані імена вірників, що загинули у першій та другій світових війнах. Годинник справжнісінький і досить старовинний.

Римо-католики залишалися без костелу до 1780 року. Тоді й був побудований костел святого Стефана. Римо-католицький костел імені угорського короля Святого Іштвана зведений у 1780 р. Годинник на вежі костелу — не справжній, а намальований. Така риса характерна для багатьох храмів Закарпаття. За традицією, храми тут прикрашали годинниками з метою не лише підказати парафіянам час, а й нагадати, що одна з годин виявиться для кожного з людей останньою. Якщо в громади не вистачало грошей на коштовний дзиґар, парафіян «лякав» намальований циферблат. В костелі зберігся орган 1890 року.

                                              
Далі, сплавляємося вниз за течією, до міста Хуст, де оглянемо руїни Хустського замку… Хустський замок (GPS координати 48°10′05″ пн. ш. 23°18′05″ ) — фортифікаційна споруда, що існувала в 11-18 століттях. Замок був побудований як угорська королівська фортеця для захисту соляного шляху з Солотвина та прикордонних районів. Його будівництво почалося в 1090 р. та було закінчено за короля Бели ІІІ у 1191 році. Хустський замок розташований на вершині гори Хасана. Замок був знищений від блискавок під час бурі - одна з них попала в порохові склади у 1766. 1798р. буря пошкодила останню башту замку. Влада дала місцевій громаді дозвіл розбирати замок на будівельне каміння. 1799р. розібрали східну стіну замку для спорудження католицької церкви та різних офіційних споруд у Хусті.

   

Ескіз Хустського замку

Руїни замку

Після відвідання Хустського замку знову повертаємось на воду, пропливаємо через село Королево (Виноградівського району), де на березі Тиси видніється замок Наляб. В селі Королево сходимо на берег та вирушаємо до міста Виноградово, де кінцевим об’єктом маршруту стає палац Перені (GPS координати 48.138760°, 23.044092°). Палац Перені  - колишній палац і парк барона Перені. Розташований у південно-східній частині міста Виноградова. Вважається одним з найстаріших на Закарпатті споруд такого типу. Палац розташований серед стародавнього парку, в якому багато красивих і рідкісних дерев. Після штурму в 1557 році королівським військом замку, в якому перебував Перені, замок став непридатним для житла.

Палац Перені

Хто бажає спуститись по мальовничій гірській річці краю, завітайте на маршрут “Рафтинг Тисою” і ви відчуєте велике захоплення від спуску та надзвичайно велику масу екстриму.

Пролягання маршруту:

                    Залізничний маршрут «Ужгород-Колочава»

Триденний маршрут з відвідуванням цікавих місць, пов’язаних із історією та розвитком залізничного транспорту на Закарпатті. Під час подорожі туристи мають змогу дізнатись про історію вузькоколійок, а також про їхню унікальність. Маршрут включає відвідини Ужгородської дитячої вузькоколійки, Боржавської вузькоколійки, а також музею історії залізниці «Колочавська вузькоколійка».

 
Маршрут розпочинається в м. Ужгород.

Тут ми відвідуємо Ужгородську Дитячу залізницю, яка була заснована в серпні 1947 року в день залізничника. Тупиковий шлях довжиною 1.2 кілометра розтягнувся по берегу річки Уж в центрі міста, на дорозі були дві станції «Сталінська» і «Парк». Спочатку на дорозі працювали паровоз і два дерев`яні вагони. Трохи пізніше залізниця отримала ще один паровоз, тепловоз ТУ-2 і вагон Pafawag.

Після розвінчання культу особи Сталіна, станція Сталінська була перейменована в Піонерську. У той же час дорогу обладнали напівавтоматичним блокуванням. В кінці 60-х років на дорогу прибули тепловози ТУ-3, вагони ПВ-51 і ще один тепловоз ТУ-2. Трохи пізніше польські вагони і паровоз були списані. У 90-х роках станція Піонерська змінила свою назву на Молодіжну. Приблизно тоді ж були списані тепловоз ТУ-3 і один з тепловозів ТУ-2. З тих пір і до цього дня на дорозі працюють тепловоз ТУ-2 018 і два вагони ПВ-51.

       
Час від часу дорога страждає від повеней, оскільки знаходиться поблизу річки Уж. Саме тому, починаючи з 2000-х років, неодноразово робляться спроби її закриття.
Незважаючи на те, що нині ця вузькоколійка не працює, туристам все одно цікаво її  відвідати, подивитись на старовинний тепловоз ТУ-2 018 і два стареньких вагончики.
Після того, як ми відвідуємо Ужгородську Дитячу Залізницю, можна вирушити на екскурсію по старому Ужгороду. Ознайомитись із архітектурними пам’ятками різних епох, а також скуштувати смачної кави в одній із затишних кав’ярень міста Ужгорода.

Під вечір туристи відправляються в готель «Закарпаття», де мають змогу відпочити перед насиченою подорожжю.

Наступна зупинка нашого маршруту це м.Берегово.
Дістатись до міста можна, скориставшись регулярним автобусом, який відправляється з Ужгородського автовокзалу або електропотягом «Ужгород- Львів» до смт. Батьово, а звідти електропотягом до м.Берегово.

Прибуваючи до міста Берегово, ми відразу прямуємо на Боржавську вузькоколійку.
28-го грудня 1908 року, ще за Австро-Угорщини, було відкрито рух за маршрутом Берегово-Довге та Хмільник-Виноградів. На будівництво цих гілок знадобився всього один рік.

Унікальність вузькоколійки полягає в тому, що на ній не використовуються електронні технічні засоби. Все, навіть переведення стрілок, базується на механічних важелях, без споживання електроенергії. Замість світлофора – семафор.

Підтримувати вузькоколійку в робочому стані вдається завдяки майстрам-залізничникам, котрі вручну ремонтують або виточують деталі, що виходять із ладу.
Зі станції Берегово регулярним потягом ми вирушаємо до станції Хмільник. Програма на цій станції складається з екскурсії до залізничного мосту через річку Боржава та знайомства з системою управління рухом на коліях. На цій станції колії розходяться в три сторони – до м.Берегово, м.Виноградів та м.Іршава. Унікальність залізничної станції Хмільник полягає в тому, що вона розташована в гирлі злиття річок Іршавка та Боржава - в тихому затишному місці серед дубового лісу. Програмою передбачено невеликий обід, у кафе «Хмільник», що знаходиться на вулиці 1 Травня.

На залізничну станцію Хмільник прибуває регулярний потяг Виноградів – Хмільник. Потяг складається з локомотиву ТУ-2 та чотирьох пасажирських вагонів.  Продовження екскурсії відбувається вже за регулярним графіком. Всі туристи стають звичайними пасажирами. З Хмільника до Виноградова залізнична колія виходить на рівнину, і подорож  триває 50 хвилин. Перед прибуттям на залізничну станцію Шаланки поряд пропливають будівлі історичних  винних підвалів. На під'їзді до села Чорний Потік  відкривається чудова панорама Карпатських гір - Боржавських полонин. Далі група має можливість здійснити екскурсію по станції - особливістю залізничної станції Виноградів є історична будівля та перон, а також унікальна система колій – своєрідний залізничний "хаб": вузькоколійна – 750 мм, та дві ширококолійні – "європейська" та "радянська".

Далі ми змінюємо наш транспорт із залізничного на автомобільний та прямуємо до гірської Колочави.

 с.Колочава розташовано на відстані 10 км від с.Синевир. Як доїхати: дорога тільки одна - з Міжгір'я до с.Синевир і направо повернути до с.Колочава.

Село Колочава Міжгірського району Закарпатської області від літа 2009 року має власну залізницю. Тут працює один з унікальних музеїв України та єдиний на Закарпатті музей історії залізниці «Колочавська вузькоколійка».

Музей складається із раритетного паровозу та ешелону із 10-вагонами. Кожний вагон відтворює процес транспортування за різної влади, яка панувала у цьому регіоні. Є тут три чеські пасажирські вагони, радянський товарняк, угорський вагон для перевозу худоби та бочка для води і, звичайно ж, вагони для транспортування деревини. В кожному музейному вагоні - унікальні експонати, які розповідають про історію вузькоколійок на Закарпатті, про роботу і побут залізничників та їхніх пасажирів.

Головна гордість музею, серце ешелону - унікальний паровоз. Виготовлений у Німеччині 1951 року, паротяг працював до 1973-го, потім зберігався у паровозному депо у селі Хмільник, що на Берегівщині, і лише диво врятувало його від здачі на металобрухт.

Залізничні колії та металеві конструкції вагонів теж збирали по віддалених куточках. Паводок 1998 року остаточно зруйнував вузькоколійку, і лише високо в горах, на території села Лопухово Тячівського району, її залишки врятувалися від шукачів металу. Вагони пролежали у воді до 2008 року.  Із поіржавлених та покривлених уламків вмілі руки працівників музею зробили колочавську вузькоколійку. 

Гості музею можуть не лише ознайомитися з історією залізничної справи, але й самим покататись на вузькоколійці. У музеї працює механічна дрезина, на якій залюбки катається не лише дітвора, але й багато дорослих.

Після екскурсії ми відправляємось до готелю «Став», де туристи мають змогу поїсти і відпочити перед дорогою додому.

Характеристика маршруту
Область: Закарпатська
Загальна протяжність: 210 км
Складніст: легкий
Тривалість : 3дні
Ужгородська ДЗ- GPS 48*37’26”пн.ш. 22*17’26” сх.д.
Боржавська вузькоколійка - GPS 48*13'0.120'' пн. ш. 22*38’60.000” зх. д.
Музей історії залізниці «Колочавська вузькоколійка»-GPS 48*25’34.21’’ пн.ш. 23*41’52.08’’зх.д.
Відстань від Колочави до найближих міст:
Міжгір’я - 27,3 км
Хуст - 55,7 км
Воловець - 64,8 км
Мукачево - 121 км
Ужгород - 161 км

                    Шляхами митців Закарпаття

Сучасне мистецтво живе своїм неповторним  самобутнім життям. Неперервно поповнюються фонди музеїв, створюються нові шедеври прикладного мистецтва, організовуються приватні колекції, функціонують аукціони та арт-ярмарки. Ця тенденція, закріпившись в Європі та Сполучених Штатах Америки, впевненими кроками досягає України та насамперед – Закарпаття. Врахувавши досвід попередніх поколінь, мистецтво Срібної Землі  ХХІст. сповнене численними  фестивалями, конкурсами, експозиціями, виставками, танцювальними  феєріями, що проходять в обласні в режимі Non-Stop. Саме ця відданість мистецтву у всіх його проявах слугує передумовою в створенні унікальних мистецьких акцій, проектів, розробки туристичних маршрутів, які спрямовані на популяризацію мистецтва як такого. Сучасна талановита молодь потребує не лише всебічної підтримки своєї творчості, а й формування у власній свідомості шляхів просування та реалізації своїх майбутніх шедеврів. Розробивши на обласному, а в майбутньому й на міжнародному, рівні програм та проектів підтримки ми забезпечимо молоде покоління «Бокшаїв» та «Кашаїв» впевненістю у їх світлому майбутньому. А вони вже, у свою чергу, створять величезну базу мистецьких шедеврів, що стане запорукою безсмертя закарпатського мистецтва. І, можливо, вже в недалекому майбутньому створять нову унікальну арт-історію Закарпаття. Бог надiлив нас прекрасною, величиною  природою - колискою усього творчого, а Закарпаття, напевне, створив для свого задоволення - саме тут вiн представив якнайкраще свої творчi здiбностi Великого Митця.

Отже, враховуючи природнi особливостi та iсторiю культури  краю не дивно, що сьогоднi докладається маса зусиль для популяризацii туризму Закарпаття, а саме —культурного. Для цього розробляються маршрути та тематичнi екскурсії краєм, аби донести хоча б краплину свiтлого, доброго, вiчного — мистецтва до кожного з нас. Адже  всi види мистецтва слугують найвеличнiшому з мистецтв   — мистецтву жити на землi.

I, хоча наш всеплинучий час, — рухлива подоба вiчностi, вiдносить вiд нас все: довжелезний ряд лiт, вміє змiнювати i iм’я, i зовнiшнiсть, i характер, i долю, все одно не зможе вiдняти вiд нас найголовнiшого, того, що закарбувалося в наших серцях та пiдсвiдомості — нашої культури, котра буди жити доти, доки ще є вогонь в наших серцях, доки палає кров в наших жилах, доки ми вмiємо любити та творити, доки ми iснуємо, доки живе наша душа. А вона, як ви знаєте, вiчна.

Намагаючись створити щастя iншим, ми знайдемо своє власне. Отже, до вашоi уваги надаю  моє намагання бути щасливою — туристичний маршрут «Шляхами Митцiв Закарпаття». Насолоджуйтесь нашою карпатською Флоренцiєю. Та не забувайте берегти її.

Тур найкраще розпочати з м.Ужгород з низки об’єктів:
Розпочати пропоную із Закарпатського музею народної архітектури та побуту — музей просто неба в місті Ужгород (48°37′15.1″ пн. ш. 22°18′21.45″ сх. д.), складається з архітектурних пам'яток старовинного закарпатського села і зразків найдавніших і найбільш розповсюджених видів народного прикладного мистецтва.
Почав створюватися в 1965 році, відкритий для відвідувачів у червні 1970 року, займає площу 5,5 га, розташований поблизу території Ужгородського замку. У музеї представлені зразки житла і садиб закарпатців низинних районів (долинян, румунів і угорців), а також — горян (бойків і гуцулів). У музеї просто неба розміщені 7 садиб, 6 житлових будівель, церква, дзвіниця, школа, кузня, млин, корчма. У музеї зберігається понад 14 тисяч експонатів. Крім того в приміщенні музею існує виставкова зала, яка надає змогу споглядати доробки образотворчого та прикладного мистецтв як класиків, так і сучасників краю.

Адреса: м. Ужгород, вул. Капітульна, 33/а. Тел. (03122) 3-73-92. Відчинений: з 10ºº до 18ºº год., крім вівторка.

Плата за вхід: для дітей — 50 коп., для дорослих — 2 грн. Екскурсія: для групи дорослих не більше 30 чол. — 15 грн., для групи дітей — 8 грн.

Наступний  пункт призначення Закарпатський обласний художній музей імені Йосипа Бокшая

Музей зберігає твори живопису,  графіки, скульптури та декоративно-ужиткового мистецтва. Загалом, понад 5 тисяч експонатів, взірців образотворчої культури різних епох та національних шкіл. На сьогоднішній день це унікальна науково-мистецька установа, яка вивчає, популяризує та зберігає як надбання духовної та мистецької спадщини українського народу, так і кращі взірці світової культури.
Зараз музей знаходиться в стадії ремонту та оновлення експозиції. Для відвідувачів працюють 4 зали.
Колекцію музею можна розбити на декілька розділів:

Мистецтво Західної Європи ХVI — поч. ХХ ст. Це твори таких майстрів: нідерландського майстра ХVI століття Ламберта Ломбарда, італійського скульптора Джованні да Болонья (1529-1608), вихованця Болонської академії мистецтв француза Клода Мішеля (1738-1814), датського майстра Бертелема Торвальдсена ван ден Темпеля (1622-1672), Самюеля ван Гоогстратена (1627-1678), учня великого Рембранта. Музейна колекція пишається творами голландських та французьких художників ХVIІ-ХVIІІ ст.

Мистецтво Центральної Європи XVIII–XX ст. представлене великою колекцією угорського мистецтва ХVIІІ-XX ст. Це художні твори таких майстрів: Міхая Мункачі (1844-1900), Імре Ревеса (1859-1945), Яноша Торми (1870-1937), Мігая Сабоні (1855-1898) та інших. До цього ж розділу відносяться твори словацьких, чеських та польських живописців XІX-XX ст.

Російське мистецтво XVIII-XX ст. До найбільш ранніх пам’яток російської художньої культури відносяться іконописні твори початку XVIII ст. До цього періоду відноситься чудова робота "Голова дівчинки" П. Ротарі (1707-1762), портрети О. Кіпренського (1782-1836), І. Тропініна (1776-1857). Чудовим прикладом академізму XIX ст. є твори М. Бондаревського, Г. Семірадського. Власністю музею є унікальна колекція творів відомого закарпатського художника І. Грабаря, яку автор подарував музею 1955 р.

Українське мистецтво XVII-XX ст. представляє шедеври невідомих іконописців, а також унікальні ікони маляра І. Бродлаковича-Вишенського, що є взірцем українського барокко. Мистецтво XIX ст. представляють графічні твори Т. Шевченка, його послідовника Л. Жемчужникова (1828-1912). Не залишають байдужими портрети І. Труша, О. Мурашки.

Музей по праву пишається найбільшою на теренах України колекцією регіональної школи живопису, що ввійшла в історію образотворчого мистецтва під назвою "закарпатська". Зачинателями її були корифеї вітчизняного мистецтва Йосип Йосипович Бокшай (1891-1975) та Альберт Михайлович Ерделі (1891-1955).
Час роботи:
10:00-17:00, понеділок — вихідний.
Вавртість вхідних квитків:
Дорослий — 3 грн.
Дитина — 1 грн.
Контакти:
вул. Жупанатська, 3

Тел.: 38 (03122) 3-70-81      
+38 (03122) 63-02-12
Як доїхати:
Від залізничого вокзалу маршрутним таксі № 5, 16 до зупинки "Пл. Жупанатська".
GPS:
N: 48.62506
E: 22.29678

 
Просуваемося до  Ужгородського  альпінарію (48.624260, 22.296533 ) в районі історичного цетру Ужгорода недалеко від будівлі колишнього жупанату. У центрі невелике озеро з фонтанчиком (не працює вже дуже давно) посередині у яке іноді (коли включать) стікає штучний струмок. Колись в це озеро кидали копієчки, підтримуючи стару традицію мандрівників і туристів, і в сонячний день вода грала відблисками. На території знаходиться пам'ятник Ерделі та Бокшаю, а також кілька інших скульптур відомих і невідомих авторів. Улюблене місце відпочинку ужгородської молоді. Пам'ятник Йосифу Бокшаю та Адальберту Ерделі з бронзи, встановлений в 1992 р. в сквері біля пл. Жупанацкой в центрі м. Ужгород. Автор М. Олійник.

Наступний обєкт – Меморіальний дім-музей ім.Коцки А.А.
Коцка Андрій Андрійович - був талановитим портретистом, народився 23 травня 1911 року в Ужгороді. А. Коцка закінчив публічну школу малювання в 1931 році, в 1942 році закінчив Академію образотворчих мистецтв у Римі.
Роботи А. Коцки знаходяться в музеях міст Одеси, Києва, Харкова та ін, 13 його робіт знаходяться в Третьяковській галереї в Москві.
А. Коцка працює не тільки як портретист, але і як пейзажист. У своїх роботах він передає красу і неповторність Закарпаття. Його творчість тісно пов'язана з його Батьківщиною, відчувається його приналежність до закарпатської школи мистецтв.
У 1990 році в будинку, де жив і працював А. Коцка, був відкритий меморіальнийбудинок-музей. Знаходиться за Адресою  88000, Україна, Закарпатська обл., Ужгородський район, Ужгород, вул.Віннічная, 20

Телефон: 3-06-91, 8 (03122) 3-06-91- для міжнародних дзвінків
                         (03122) 3-06-91 - для дзвінків з території України
(222) 3-06-91 - для дзвінків по Закарпатській області

 
Поступово просуваємося до Меморіального  дому-музею  народного художника  Ф.Манайла. Меморіальний музей видатного закарпатського художника Федора Федоровича Манайла (1910-1978) відкрито в Ужгороді 9 лютого 1981 року.   
У меморіальних та експозиційних приміщеннях зібрані особисті речі, документальні матеріали, велика кількість художніх творів, які знайомлять глядача з творчістю відомого майстра пензля. Фонди музею нараховують близько 2000 експонатів, серед них твори живопису та графіки, ескізи до оформлення книжок, експонати монументального та декоративно-прикладного мистецтва, велика кількість документів з особистого архіву митця. Адреса: 88000, Україна, Закарпатська обл., Ужгородський район, Ужгород, вул.Другетів, 74 а

Телефон: 3-26-04, 8 (03122) 3-26-04 - для міжнародних дзвінків
                         (03122) 3-26-04- для дзвінків з території України
(222) 3-26-04 - для дзвінків по Закарпатській області

І завершальним пунктом маршруту є художня галерея «Ужгород», що знаходиться за адресою проспект Свободи 7/26.У галереї постійно проводяться виставки художників України та близького зарубіжжя. Наразі виставлена  композиції пам'яті скульптора, що виступає як  Ретроспективна виставка робіт Михайла Поповича.
Робочі дні:Вівторок-неділя з 11.00-18.00
Телефон:(0312)612549

За бажанням та за наявності транспортних засобів можливо  додати до маршруту м.Мукачево (з його виставковими можливостями), с.Загаття Iршавського р-у, м.Ужгород (батьківщину Ерделi А.М.(1891-1955), с.Кобилецька Поляна Рахiвського р-ну (батьківщину Бокшая Й.Й(1891-1975).
Область: Закарпатська.
Загальна протяжність: 11 км.
Як добратися до відправної точки: від найбільшого міста західноукраїнського регіону Львова трасою Е-471.
Час проходження маршруту: 4 год.
Складність: легкий.

Теги: конкурс, смартфон, маршрут

19 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати