А судді хто? Що криється за «відпускним» інтерв’ю Ф. Ващука

Отже, інтерв’ю в «Закарпатській правді» (надалі – «ЗП») вийшло аж на трьох сторінках: анонс на першій, ціла полоса на п’ятій та ще й закінчення на 10-й. Прийом із погляду верстки журналістського матеріалу не найкращий, зате ефективний стосовно сприйняття тексту: на котрійсь із шпальт його та й помітять.

Не знаємо, що помітили правдинські читачі, проте правди там лише частина. А половина правди вже, як відомо, – ціла брехня. Та про все за порядком.

Чомусь автор (ним є Наталія Петерварі – головний редактор «ЗП») називає хаосом «студентські акції й протести, скандальні заяви науковців» УжНУ, натомість ЗакДУ – найсучаснішим («без перебільшення!») вишем. Для пані авторки: ви хоч розумієте, шановна, що означає «найсучасніший без перебільшення» виш? Скоріш за все – ні, тому роз’яснюємо: жоден вітчизняний вищий навчальний заклад не потрапляє навіть до перших п’яти сотень ВНЗ планети. Що там казати тоді про хвалений Вами ЗакДУ, якщо навіть за національними рейтингами він плентається десь там…

Пані Наталі довелося, за її словами, докласти неймовірних зусиль, аби «після тривалих переговорів таки вдалося вмовити» на інтерв’ю ректора ЗакДУ Федора Ващука. До того ж поговорити не про очолюваний ним ВНЗ, а саме про УжНУ. І чого б це Федорові Григоровичу в останній перед відпусткою (!) день говорити про Ужгородський національний, та ще й на такій великій площі газети? Утім залишмо це на розгляд читачів, самі ж повернімося до змісту інтерв’ю з Федором Ващуком.

Федір Григорович зазначає, що свою позицію стосовно об’єднання «висловив наприкінці серпня – на початку вересня 2011 року». Відтоді вона начебто не змінювалася й полягає в тому, що «розпорядження про об’єднання вузів краю втратило актуальність». Нагадаємо, що 10 серпня 2011 року на засіданні Кабінету Міністрів України ухвалили розпорядження № 760-р – про об’єднання чотирьох закарпатських вишів.

Насправді ж Ф. Ващук виявив зацікавлення до УжНУ значно раніше – 2009 року, коли зайшла мова про перший законопроект про вищу освіту. Відповідно до нього кожен ВНЗ рівня університету повинен був мати навіть не 8 тисяч студентів денної форми, як зазначає керманич ЗакДУ, а значно менше – 6 тисяч. Проте в очолюваному ним держуніверситеті не вчилося й стільки (фактично – удвічі менше).

Проте число студентів – лише один із обов’язкових показників рівня вишу. Ф. Ващук скромно замовчує, що необхідною умовою його існування мала й має бути ще, до прикладу, відповідна кількість напрямів і спеціальностей (а це – кілька десятків), функціонування певної кількості спеціалізованих рад із захисту кандидатських і докторських дисертацій, загальна кількість докторів та кандидатів наук тощо. І якщо УжНУ практично відповідав зазначеним вимогам, то ЗакДУ – навпаки: реально міг перетворитися на звичайнісінький коледж. Ось відтоді й починається предметне зацікавлення Федора Григоровича Ужгородським університетом.

З 2009-го до серпня 2011 року Ф. Ващук постійно виступає в засобах масової інформації за об’єднання вишів, будучи впевненим, очевидно, що йому вдасться стати на чолі об’єднаного університету. Коли ж стало зрозумілим, що спроба очолити колектив УжНУ не вдасться, то, мабуть, актуалізувалася інша думка – про недоцільність об’єднання. Тим більше, що мова зайшла про приєднання ЗакДУ до УжНУ. А отже, керівником національного вишу залишався б реально представник саме найбільшого в області ВНЗ.

Уважаємо, що пану Ващуку не личить і як випускникові УжДУ, його колишньому працівникові, і як керівникові іншого вишу, та й просто відомому професорові називати захист УжНУ своїх інтересів піар-кампанією, говорити про узурпацію «права на любов до університету» (хто її узурповував?), як і фактично звинувачувати найстарший ВНЗ краю в тому, що він відбирає кошти, «украй необхідні для обласних освітніх, медичних та соціальних закладів».

Не зрозуміло, з якою метою редакція «ЗП» розмістила на шпальті світлину, на якій ректор Міжнародного віденського університету Віл Гудгейєр вручає Ф. Ващуку диплом почесного доктора. Якщо в такий спосіб хотіли підвищити «міжнародну» роль Федора Григоровича, то могли б, заради справедливості, зауважити, що на захист УжНУ став почесний його доктор із Хорватії – М. Краньчец, професор Загребського університету.

Викликає подив і думка Ф. Ващука про те, що державна інспекція «дуже толерантно підійшла до перевірки університету». А очолюваний ним освітній заклад перевіряли? Навіщо давати оцінку тому, про що достеменно не знаєш?

Та й узагалі не личить такому поважному керівникові вдаватися до аналізу (в подробицях!) іншого вишу в краї. Неетично. Зрештою, звідки така поінформованість і зацікавленість? Тому дальші слова Ф. Ващука «не хотілося б далі коментувати про стан справ у національному університеті з етичних міркувань» засвідчують лише рівень тих самих міркувань.

Особливо показовими є фінансові «зацікавлення» керівника ЗакДУ щодо УжНУ. Виявляється, він знає, скажімо, що наш університет «повинен заробляти 93 млн». А чого варта думка: «Вважаю, що можна здійснити ряд кроків уже до вступної кампанії і збільшити надходження на 20 – 30 млн до 1 вересня». За рахунок чого? Збільшити оплату за навчання? Мати виторг такої суми з оренди приміщень чи їх продажу? Це, переконані, така собі фантасмагорія, яка не має нічого спільного з елементарним знанням внутрішньої ситуації в УжНУ. Утім, якщо Ф. Ващук – великий сучасний менеджер вищої освіти (якого особливо знають у Чехії), то хай у своєму виші до 1 вересня заробить 20 – 30 млн, а ми всі щиро за нього порадіємо.

На завершення, замість висновку, хочеться навести слова англійського філософа Френсіса Бекона: «Етика ставить перед собою завдання наповнити душу внутрішньою порядністю».

Закликаємо бути насамперед внутрішньо порядними професіоналами: як колег-освітян, так і колег-журналістів. Хоч би перед самими собою.

А проблеми вищої освіти вирішувати не підкилимно, не зі вставлянням палиць у Києві при ліцензуванні та акредитації окремих спеціальностей в УжНУ, а шляхом конструктивної й дружньої розмови за круглим столом. Якщо, звичайно ж, посада ректора УжНУ для Федора Григоровича не найважливіше, що може бути в цьому житті.

P.S. Довідкова інформація про Державний вищий навчальний заклад

«Ужгородський національний університет» для крайових журналістів:

– на сьогодні в Ужгородському національному університеті підготовка фахівців проводиться з 22 галузей знань за 33 напрямами та 42 спеціальностями на 18 факультетах і 98 кафедрах, із яких 83 є випускаючими;

– із 42 спеціальностей акредитовані 41 і за 33 спеціальностями ведеться підготовка магістрів;

– коефіцієнт магістратури становить 78,6 %;

– з 2005 до 2011 рр. в Ужгородському національному університеті відкрито 7 нових напрямів, 10 спеціальностей, 17 кафедр та 4 нові факультети;

– 2005 року вперше оголошено набір на нові для університету напрями підготовки бакалаврів: «Фізика ядра та елементарних частинок» на фізичному факультеті й «Географію», «Туризм» та «Землевпорядкування і кадастр» на новоствореному географічному факультеті;

– 2006 року відкрито нову спеціальність «Стоматологія» на новоствореному стоматологічному факультеті;

– 2007 року – нові напрями «Системи технічного захисту інформації» та «Лісове і садово-паркове господарство» на фізичному та географічному факультетах відповідно;

– 2008 року – новий напрям «Психологія» на новоствореному факультеті суспільних наук;

– 2010 року – новий напрям «Безпека інформаційних і комунікаційних систем» на фізичному факультеті;

– в Ужгородському національному університеті станом на 01 жовтня 2011 року навчається 11609 студентів (з них на денному відділенні – 7496 (64,6 %), на заочному – 3713 (32 %) студентів), 13 студентів навчаються за екстернатною формою та 387 (3,4%) студентів-курсантів – на факультеті післядипломної освіти;

– загальна чисельність студентів порівняно з 2004 роком зросла на 886 осіб;

– навчальний процес у 2011/2012 навчальному році забезпечують 154 доктори наук (114 штатних і 40 сумісників) та 564 кандидати наук (497 штатних і 67 сумісників);

– загальна частка науково-педагогічних працівників з науковим ступенем в Ужгородському національному університеті становить 70,4 %;

– в УжНУ серед професорсько-викладацького складу працює 11 лауреатів Державної премії України в галузі науки і техніки (за 2005–2012 рр. одержано 3 державні премії), 2 члени-кореспонденти Національної академії, член-кореспондент Української академії аграрних наук, член-кореспондент Академії правових наук України, 25 академіків та членів-кореспондентів інших галузевих академій, а також зарубіжних академій наук.

– за період з 2005 до 2011 року 24 викладачі Ужгородського національного університету удостоєніпочесних звань і урядових нагород;

– у 2005–2011 роках в університеті виконувалося 259 наукових тем і проектів з обсягом фінансування 40 млн 400 тис. грн;

– згідно з тематичними планами за рахунок коштів загального фонду бюджету у 2005–2011 роках працівники УжНУ виконували 166 тем (98 фундаментальних, 68 прикладних) обсягом 33 млн 856 тис. грн;

– обсяг надходжень до спеціального фонду бюджету у 2005–2011 роках (40 тем і проектів) становив 6 млн 544 тис. грн;

– загальний річний обсяг фінансування наукових тем і проектів зріс у 2011 році у 2,5 рази порівняно з 2005 роком (із 2 млн 803 тис. грн у 2005 році до 6 млн 885 тис. грн у 2011-му);

– річний обсяг базового бюджетного фінансування зріс у 2,3 разу (з 2 млн 428 тис. грн у 2005 році до 5 млн 616 тис. грн у 2011-му);

– річний обсяг спеціального фонду бюджету зріс у 3,4 разу (з 375 тис. грн у 2005 році до 1 млн 269 тис. грн. у 2011-му);

– за окремими госпдоговорами із замовниками науково-технічної продукції у 2005–2011 роках працівники УжНУ виконували 53 наукові теми й проекти з річним обсягом 3 млн 809 тис. грн, із яких 3 проекти обсягом 91 тис. грн профінансовані за рахунок міжнародних фондів;

– у 2005–2011 роках відкрито 15 нових НДІ, центрів та лабораторій, серед яких НДІ ЗАТ, НДІ україністики, НДІ мозку, НДІ травми, НДІ політичної регіоналістики, НДІ сімейної медицини, Всеукраїнський науково-методичний центр словакістики, Центр транскордонного наукового співробітництва, Центр НАТО, Лабораторію мікробіології тощо;

– УжНУ став базовим університетом в МОНмолодьспорту з українсько-угорського наукового співробітництва, Національним інформаційним пунктом в Західному регіоні, бере участь у виконанні 7-ї Рамкової програми ЄС, створив Програму інноваційного розвитку університету та ініціював створення Наукового парку «Ужгородський національний університет»;

– протягом 2005–2011 рр. в університеті видано 8533 наукові статті, 201 монографію, 447 підручників та навчальних посібників, 242 збірники наукових праць, отримано 385 патентів та 15 ліцензій на право використання винаходів, проведено 191 конференцію, у тому числі 124 міжнародні, представлено експонати на 49 виставках;

– протягом 2005–2011 рр. працівники університету захистили 206 кандидатських та 27 докторських дисертацій;

– учені звання професора отримали 23 викладачі, доцента – 158, старшого наукового співробітника – 11 працівників університету.

Про високу ефективність науково-дослідної роботи, проведеної науковцями УжНУ, свідчить рейтинг ВНЗ України за показниками наукометричної бази даних Scopus. За результатами цього рейтингу, УжНУ у 2011 році серед усіх ВНЗ України посідав 9 місце (у 2009 році – 13-е) та 6 місце (у 2009 році – 8-е) серед національних класичних університетів (попереду Київський, Харківський, Львівський, Одеський та Дніпропетровський національні університети).

Загальна сума коштів, освоєних на капітальне будівництво та ремонт об’єктів УжНУ протягом 2005–2011 років, становить 12 млн 522 тис. грн, із них лише 2 млн грн – за рахунок фінансування з державного бюджету.