Олександр Севидов: "Ми дуже багато й тяжко працювали з метою довести міць"

 Більша частина турнірної дистанції — позаду, і, здається, до еліти українського футболу — як рукою подати. Проте всю складність майбутнього шляху наставник закарпатців Олександр Севидов усвідомлює, як ніхто інший. В інтерв’ю журналісту нашого видання тренер зізнався: це — лише початок.

«Грою підопічних приємно здивований»

— Олександре Володимировичу, як оціните виступи «Говерли-Закарпаття» в першій частині турнірного шляху?

— Скажу відверто, грою своїх підопічних приємно здивований. Напевно, мало хто очікував від нас таких турнірних звитяг. Результат нашої роботи почав відображатися на виступах команди вже з перших турів, з’явилися непогані шанси зачепитися за високі позиції в чемпіонаті. З огляду на це, ми отримали завдання виходу до еліти за підсумками поточного сезону. Поки що виконання цієї цілі складається вдало. І як після цього стати незадоволеним результатами команди?.. Хоча її грою, звісно, не можу бути задоволений повністю — є аспекти, які потрібно вдосконалювати.

— Незадовго до старту нового сезону вам довелося «складати» команду нашвидкуруч. Звідки ж прийшов результат?

— Нам вдалося зібрати хлопців, об’єднаних однією метою. Частина з них прагнула довести свої амбіції в футболі, інші — навпаки, поки нічого не довели, проте хотіли вписати своє ім’я в історію українського футболу. До того ж, ми дуже багато й тяжко працювали з метою довести міць. Та й невдовзі після того, як зібрали команду, хлопці швидко знайшли спільну мову між собою.

— Провідною командою в чемпіонаті за підбором виконавців «Говерлу-Закарпаття» не назвеш. Той-таки «Севастополь» і «Металург» — колективи, в котрих виступають іменитіші та досвідченіші гравці…

— Дуже багато приділяємо уваги тактичним напрацюванням. Вважаю, саме це, в сукупності з самовіддачею та бажанням, допомагає здобувати позитивний для нас результат. До того ж, не побоюся цього сказати, найперше — нам вдалося створити справжній колектив. Футболісти намагаються якомога більше часу проводити разом, спілкуватися та розважатися у вільний від тренувань час. Це також важливий компонент, який відіграє вагому роль у виступах команди.

— Пригадую такі ваші слова: мовляв, шанси «Говерли-Закарпаття» на вихід до дивізіону найсильніших команд України розцінюєте як 20-відсоткові. Втім, першу частину чемпіонату команда разом з «Металургом» завершила з достатнім відривом від переслідувачів. Тепер ваша думка змінилася?

— Цієї ж думки дотримуюся й зараз. Багато хто іронізує з цього приводу, проте я дивлюся на ситуацію максимально об’єктивно. На правах людини, котра провела у футболі фактично все своє свідоме життя, про деякі речі вголос говорити не маю права. Певен, знайдуться ті, котрі розділятимуть подібні погляди й цілком зі мною погодяться. Треба зрозуміти: наші конкуренти за підвищення у класі — потужні в усіх аспектах клуби, які, попри сьогоднішнє турнірне становище, безперечно, боротимуться до кінця.

«Три поразки: несправедливість, нісенітниця, закономірність»

— Уболівальники нарешті побачили надупевнені перемоги команди — 5:0 над білоцерківським «Арсеналом», 3:0 у матчі з «Миколаєвом». Чи можна говорити про ріст вашої команди впродовж першої частини чемпіонату, зважаючи на результати в заключних матчах?

— Краще б ми продовжували в ритмі стартових поєдинків… Виграли б мінімально у «канонірів», натомість забили б хоч один м’яч «Кримтеплиці», «Севастополю» та «Львову»… За кілька місяців ніхто не згадає, яким чином та за якої гри були здобуті дорогоцінні залікові бали. Недарма я хлопцям щоразу повторюю: кожна перемога — коштує однаково.

— Безумовно, доводилося чимало роздумувати щодо провальних матчів сезону: попри стабільну гру закарпатців, такі все-таки були.

— На підсумковому зібранні команди ми спілкувалися на цю тему з футболістами. Усі пам’ятають три поразки «Говерли-Закарпаття»… Утім, невдачам слугували різні фактори: у Севастополі наша команда на програш не заслуговувала, поразку від «Львова» інакше, ніж нісенітницею, не назву. Єдиний матч, у якому наша команда справді закономірно поступилася, — з «Кримтеплицею». Чимало часу провів за кермом цієї команди, однак саме від колективу з Молодіжного ми зазнали, напевно, найболіснішого удару…

— Чи можна говорити, що сьогоднішній добір виконавців складає кістяк колективу, який потенційно гратиме в елітному дивізіоні?

— Я б не поспішав з такими висновками. Треба зрозуміти, що прем’єр-ліга — зовсім інший рівень — там значно вищі вимоги до футболістів. Тому й не дивно, що команди, котрі виходять до елітної ліги, кардинально оновлюють склад. Тут і там — це два різні футбольні світи. Проте можу сказати, що кістяк у нас усе-таки сформувався. У зимове міжсезоння до команди приєднаються ще кілька виконавців, котрі й складуть основу.

«Для декого футболка нашої команди стане сувеніром»

— Після останнього матчу з «Геліосом» у таборі команди запанував відпочинок. Усе ж футболісти пішли саме в заслужену відпустку?

— Звісно, гравці роз’їхалися з відчуттям виконаної справи. Утім, деякі з них більше не вдягнуть футболки нашої команди (її вже покинули шестеро гравців: Олександр Овчинніков, Єгор Бідний, Мирослав Лютнянський, Чарлес Невуче отримали статус вільних агентів, а також до своїх клубів повернулися орендовані Сергій Кучеренко та Олег Міщенко. — М.К.). Чистка рядів — неминучий процес у будь-якому клубі.

— Чим же так завинили ці футболісти?

— Насправді, після того, як отримали амбітне завдання на сезон, з’явилася велика відповідальність, а деякі гравці психологічно не витримують такого шаленого тиску. Зрозумійте, для нас нічия — це негативний результат, плюс проти «Говерли-Закарпаття» усі суперники налаштовуються по-особливому. Звідси з’являється моральне навантаження, котрого деякі футболісти не витримують. Можливо, у майбутньому ця «хвороба» минула б, однак нам потрібні виконавці, які даватимуть результат уже зараз. У поміч — трансферне вікно.

— Це будуть придбання з прицілом на прем’єр-лігу?

— Безумовно. У команді існують проблемні позиції, які потребують якісного підсилення, тому наразі ми працюємо над тим, аби повністю укомплектувати команду. Передусім, до неї приєднається щонайменше один опорний півзахисник. Річ у тім, що Мірко Райчевич бездоганно працює у відборі, проте з одним гравцем такого плану в обоймі не обійтися. Є також проблема на правому фланзі півзахисту. Намагалися награвати на цій позиції багатьох виконавців, однак зробити своєрідне віддзеркалення Дмитру Трухіну, котрий відмінно виконує свою роботу на протилежній бровці, нам, на жаль, не вдалося. Також не візьмуся називати оптимальною атакувальну ланку.

Теги: Севідов, Говерла, тренер

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати