У бриджі закарпатці навіть угорських гросмейстерів перемагають

На Закарпатті ще з союзних часів і понині функціонує найдавніший в Україні клуб, проходять чемпіонати країни та міжнародні турніри. Саме один з таких завершився у неділю. Принагідно ми вирішили розповісти про успіхи наших бриджистів та саму гру і її становлення у краї. 

 "Бридж хоч і карткова гра, але не азартна, а інтелектуальна"

 Бридж гра досить давня. Він був звичним проведенням дозвілля в царській Росії. Але якщо в преферанс (така собі спрощена версія бриджу) різалися прості солдати та офіцери нижчого рангу, то бридж освоювали справжні аристократи. Попередні покоління може пригадують радянську гумористичну сценку, здається, із  "Кабачка 12 стульєв". Там звучить дещо іронічна фраза про те, що "каждая дама із вишшего общєства должна куріть, іграть в брідж, і іметь любовніка".

Але за часів СРСР аристократія разом із бриджистськими традиціями або виїхала, або ж "пішла у підпілля" до кращих часів. На перший план серед ігор, де треба помізкувати, вийшли шахи-шашки-доміно. Відродження почалося вже за часів перебудови. І примітно, що перший клуб в СРСР запрацював саме в Ужгороді. Адже на Закарпатті після революції та після другої світової згуртувалися родини із давньою родословною. Цікавилося грою і молоде покоління. "У бридж грали в Союзі повсюдно. – додає один із співзасновників клубу Пьотр Голіцин. – Але за гру світила стаття кримінального кодексу. Тому все відбувалося підпільно. І лише у 1987 нам якось дозволили першими в СРСР відкрити клуб!".

Масовості у цьому виді спорту не дочекаєшся через одну вагому причину. Гра таки досить складна. Суха статистика свідчить, що по бриджу написано більше посібників та навчальної літератури, ніж зі всіх видів спорту разом взятих! Крім того, бридж за різноманітністю варіантів та кількістю можливих розвитків подій складніший за шахи у кілька десятків разів. Крім того, гра обов'язково парна (або навіть командна – залежно від турніру), тобто не все завжди залежить від одного гравця: це додає перчинки. А в останні європейські дослідження щодо цієї забави взагалі важко повірити: точно доведено, що люди старшого віку, котрі грають в бридж, мають значно меншу схильність до хвороби Альцгеймера (розумове деградування).

Але що найбільше захоплює молодих у бриджі, так це те, що на відміну від решти карткових ігор, елемент "удачі" зведений майже до нуля! Це не азартний покер, де можна блефувати, не преферанс, де при поганій карті нічого не вдієш, не "збиральницький" джокер, де можна прикупити потрібні картинки. У бриджі грають за столом четверо. Навпроти сидить твій партнер. По боках – опоненти. Всі отримують по 13 карт в руки. Починається раунд із "торгу". І ваша пара, і противники намагаються почергово домовитися про козир, показуючи карточки із заявками (фото 1). Це стратегічний момент: визначити, чи здавати торг і грати за козирем суперника, чи заявляти про те, що ваша пара відбере "на одну більше" при власному козирі. Після цього починається розіграш. Результат записують у протокол (до речі, в Ужгороді вже втретє діє електронна система підрахунку балів). І (увага!) карти після завершення раунду не змішують, а ставлять у такому ж порядку до спеціальних коробочок (фото 2) і передають на наступний стіл. Ви ж отримуєте на другий раунд інших суперників, але карти, якими вже хтось грав.

Тобто навіть якщо у тебе була погана карта, але ти правильно її розіграв – при порівнянні в кінці турніру тобі запишуть позитивні очки. Словом, краще один раз побачити, ніж кілька разів почути. Сам автор відвідував школу бриджу і нам лише на другий місяць занять дали карти в руки! Причому це був пришвидшений курс! І справді, теорію треба знати добре: не те ляпнеш при торгові – дезінформуєш партнера й він прийме не те рішення. Крім того, важливо тренувати пам'ять, адже під час самого розіграшу мусиш тримати в голові 54 карти, їхнє ймовірне розташування на руках в опонентів.

І незважаючи на всю складність гри, лише в Ужгороді регулярно займається бриджем дюжина пар. Трохи менше поціновувачів – у Мукачеві. Багато хто тренується в Інтернеті. Але без виїздів на "живі турніри" не може ніхто. "Причому дуже радісно з того, що старше покоління розбавлене у нас молодшими гравцями. – розповідає один із основних ентузіастів цього спорту в області Пьотр Голіцин. – Маємо сильних 30-40-річних бриджистів, підтягуються й молодші. Я навіть вів гурток в УжНУ: дехто залишився в клубі й понині. І все ж хотів би, аби молодь активніше долучалася до такого інтелектуального виду, щоб влада більше розуміла перспективність бриджу. Бо у Європі існують гуртки у школах, окремі секції тощо".

Столиця українського бриджу

Крім внутрішніх обласних турнірів протягом року в краї проходить 5-6 міжнародних і всеукраїнських. Закарпаття цього року вкотре приймало чемпіонат України. Вже шостий раз в Ужгороді проходять міжнародні змагання "Кубок Карпат". До нас охоче їдуть як зі всієї України, так і з сусідніх держав, як гравці середнього класу, так і визнані майстри. Наприклад, цього року на "Кубку Карпат" виступали угорські гросмейстери Ласло Хонті та Каталін Мезеї. Але навіть на їхній досвід та регалії знайшлася протиотрута. Адже змагання виграла мукачівська пара Андрій та Георгій Химинець, а гості з Угорщини опинилися на другій сходинці. Третє місце у киян   (пара Ковальчук-Коляденко). До речі, за масовістю змагання стало рекордним – 28 пар: такого Україна ще не знала!

Тож всі охочі дізнатися більше про гру, подивитися на турнірні баталії можуть завітати до ресторану в готелі "Інтурист-Закарпаття", де щовівторка о 19.00 відбуваються клубні змагання. Бріижисти запевняють: кожного новачка готові вчити. Навіть провести безплатні повноцінні курси.

Теги: бридж, гросмейстер, змагання

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати