Оксана Кушіцька: "Так доля склалася, що в США зайнялася газетною справою"

Наша землячка із Міжгірщини Оксана Кушіцька керує чи не найбільш впливовою україномовною газетою Чикаго та Північної Америки «Українське Слово». Більше того, вона з чоловіком створила два медіа-холдинги – український та болгарський, які включають у себе як український та болгарський тижневики, так і щорічні бізнес-довідники, радіопрограми та телешоу.

Днями пані Оксана приїхала до Ужгорода, завітала до прес-центру "Закарпатки" і розповіла про свій життєвий та професійний шлях у США, становлення газети та багато інших цікавих речей.

 

Складала іспити, не знаючи англійської!

 

– Для вас журналістика – покликання?

 

– Та ні! Я й не мріяла ніколи бути журналістом. Ба й нині не вважаю себе бозна яким професіоналом. Я радше медійний менеджер. Але так доля склалася, що вже в США зайнялася газетною справою й стала засновником та шеф-редактором найбільшого україномовного видання не лише у Чикаго, а й на теренах США, Канади.

 

– З чого ж починали?

 

– Спершу закінчила педучилище в Чернівцях, згодом – українську філологію в УжНУ, вчителювала в Чорнотисівській ЗОШ Виноградівського району. Тоді вважала журналістів обраними, як поетів, котрі витають у вищих матеріях. Тепер же переконалася, що журналістський хліб аж ніяк не легкий.

 

– У США одразу почали з газетярства?

 

– Шлях до газети і теперішнього стану справ був дуже непростий. Зараз, оглядаючись у минуле, вважаю, що лише Боже провидіння, віра у себе й важка праця дозволили отримати такі результати. В середині 90-х, після 10 років педагогічного стажу, змушена була залишити школу й податися на заробітки до Угорщини, згодом з малолітньою донечкою Оксанкою надумала поїхати в Америку. На диво, без проблем дали візу. У США довго не могла знайти роботу: англійською не володіла, досвіду ніякого... Але взяли таки в еміграційний відділ, бо знала українську, російську, угорську. Там і познайомилася з Світлозаром – майбутнім чоловіком, болгарином, який запропонував перейти працювати в банк. Попередньо треба було скласти тести: я робила їх майже всліпу, завдання розуміла лише з огляду на цифри та формули. І пройшла! Тож працювали у банку з чоловіком, а він паралельно видавав газету болгарської громади Чикаго.

 

Перший випуск газети діаспора "зарубала"  

 

– І тоді ви сказали "...а що, українці гірші"?

 

– Десь так! Із перших днів у США бачила, що хороших українських газет немає. Порадилася з чоловіком, а він каже: "Робімо, залишимо щось після себе!"

 

– Зверталися з цією ідеєю до діаспори?

 

– Не одразу. У Штатах цінується такий підхід, що треба показати не лише паперові наміри, а й реальні дії. Тож ми   заснували газету на власний кошт. Виглядало все кумедно: чоловік-болгарин, котрий має досвід, але не знає української + комп'ютерник-дизайнер – росіянин, котрий знає, як робити газету, але не знає нашої мови + я – мову знаю, але навіть приблизно не розумію, як писати статті. Втім перший випуск з горем навпіл видали. Чорно-білий, на 16 сторінках... Досі зберігаємо пілотний номер. Нині згоріла б від сорому за нього. Але тоді це було вже щось – готовий продукт!

 

– Перші відгуки були?

 

– Ми тоді розповсюдили тисячу примірників. Але передовсім сподівалися, що з готовим продуктом підійдемо до церков, українських спілок та організацій, Конгресового комітету українців Америки, і вони зрозуміють потрібність проекту та оцінять зроблене. Натомість від останніх почули ...прискіпливу критику. Хоча ми пояснювали: це лише початок, намагалися довести, що люди хочуть побачити рідне слово, а помилки можна виправити! Просили всього 700 доларів на місяць! Марно. Тоді чоловік сказав: "Робимо проект самі, але обіцяємо собі, що не будемо більше нічого просити". Для мене ж найбільшим стимулом до роботи стало те, що "засідателі" прогнозували стовідсоткове закриття проекту.

 

– А ви вже на ринку?..

 

– Десятий рік українці в діаспорі мають свою трибуну, порадницю, сповідницю на шпальтах "Українського Слова", в ефірі "Нового Радіо". У травні 2012-го святкуватимемо 10 років. Нині газета дуже популярна. Хоча 4 роки ми працювали собі в збиток. Методом проб і помилок виводили тижневик на пристойний рівень. Журналісти працювали попервах "за дякую". Є такі, котрі залишилися до сьогодні! Друковану (72 повноколірні сторінки) та інтернет-версію "Українського Слова" нині читають не лише в Америці, Україні, а й у багатьох інших країнах світу, де живе українська діаспора. Віднедавна географія читачів розширилася. "Українське Слово" обживає нові штати, де компактно проживають українці: Іллінойс, Пенсильванія, Нью-Йорк, Нью-Джерсі, Массачусетс, Коннектикут, Огайо, Мічиган, Міннесота, Меріленд, Флорида, Каліфорнія, Техас, Вісконсін...

 

– Як завойовували увагу українців у Чикаго?

 

– Українська громада у Чикаго велика – 600 тисяч, але як достукатися до неї? Логічно припустили, що наші люди завжди збираються у церквах і ходять по магазинах. Почали роздавати газету там. Вивчали реакцію. Враховували побажання. Писали про те, що наболіло, про несправедливість, яку бачили журналісти. На нас іноді й тиснули, мовляв, вносимо деструктив у життя громади. Але вистояли... 

 

Реклама – двигун 

 

– Як газета заробляла?

 

– Спершу ми вкладали власні гроші. Загалом я витратила десь 50 тис. доларів за неприбуткові роки. Але в Штатах не те, що газета, а будь-який бізнес попервах збитковий. І лише у разі правильного підходу відчуваєш віддачу, прибутки. Добре, що ми зрозуміли: газета не може жити без реклами.

 

– Чи рекламуєте спиртне, сигарети, ворожок-магів?

 

– Рекламуємо все, що легально зареєстроване. Ми ж повинні якось виживати. Але при цьому обов'язково вказуємо: друкується на правах реклами, газета не несе відповідальності. Ось як у вашій, так і у нашій газеті купують площу маги та ворожки. Церковні громади у Чикаго висловлювали невдоволення. Я ж пояснювала, що якби українські 22 церкви в місті бодай по 25 доларів у тиждень давали на газету, ми не мусіли б цього робити! А так – вибачайте.  

 

– На чому акцентуєте увагу в самій газеті?

 

– Пишемо про бізнес, політику, спорт, науку й техніку, релігію, дозвілля й розваги, а також спеціальні тематичні дослідження. Переконана, газета повинна бути сімейною: кожен має знайти щось цікаве для себе. Виходимо раз на тиждень, акцент робимо на цікавинках, світлинах, широко висвітлюємо життя як української громади в Чикаго, США,інших країн, де волею історії і долі осіли українці, так і життя всіх регіонів України. Адже кожен емігрант хоче хоч трохи знати про те, що коїться не лише на рівні держави, а й у його рідних краях. При цьому намагаємося шукати не кримінальні новини, а більш нейтральну інформацію.  

 

Закарпаття цікаве мінералкою, деревиною і перспективами Євро  

 

– Чи представлене якось Закарпаття на сторінках вашої газети і що знає про нього діаспора?

 

– Про Закарпаття розповідаємо на тематичних сторінках "Україна: день за днем", "Україно моя неозора!", "Україна incognita" тощо. Наш край якось залишається там нерозвіданим, не позиціонується як Західна Україна. Може, тому, що закарпатців у Чикаго мало. Думаю, незабаром заповнимо цю інформаційну прогалину.

 

– Ви зустрічалися з керівниками області. Якими питаннями цікавилися?

 

– Якщо коротко: мінеральна вода, деревина, перспективи Євро-2012. Яка ситуація з природними ресурсами, яких не має жоден інший регіон. Ще цікавить підготовка до чемпіонату Європи з футболу і перспективи Закарпаття та інфраструктура, яка залишиться опісля турніру. 

 

– Розкажіть про свої інші проекти...

 

– Наш "Ukrainian Media Group" намагається функціонувати як повноцінний медіа-холдинг. Крім газети, яка має 40-тисячний тираж, вдало функціонує сайт ukrslovo.net. Ми видаємо щорічний "Український бізнесовий довідник" (глянцевий діловий журнал на 144 сторінках). Там представлені підприємці, котрі хочуть привернути увагу українців. 1 березня цього року почало освоювати ефір наше "Нове Радіо". Викладаємо ролики он-лайн, аби кожен зміг у зручний час переслухати радіопередачу. Також у планах ток-шоу про українців усього світу, про їхні життєві шляхи, дороги до успіху тощо. Словом, задумок багато: намагаємося не зупинятися на досягнутому. 

Тарас Ващук, "Закарпатська правда", Karpatnews.in.ua

30 жовтня 2011р.

Теги: Кушіцька, чікаго, США

Ділитись На головну Додати в закладки Версія для друку Переслати

Додати коментар

Імя або нік:

Коментар:

Введіть число
* Будьте уважні, в разі помилки коментар буде скасовано.