Зі 100 тисяч закарпатців 60 хворі на туберкульоз

Медики самі з туберкульозом не справляться

- Якою нині є ситуація із туберкульозом в нашій державі та на Закарпатті зокрема?

- Якщо говорити про Україну, то у нас доволі високі показники захворюваності. Торік, за даними статистики, в Україні було 74 хворих на туберкульоз на 100 тисяч населення. Цей показник дещо нижчий ніж у попередні роки, проте все ж дуже високий. Причому слід розуміти, що це дані офіційної статистики – далеко не всі хворі звертаються до лікарів. Натомість міжнародні експерти, які моніторять епідеміологічну ситуацію в Україні стверджують, що маємо близько 100 хворих на 100 тисяч населення.

У нашому краї згаданий показник коливається в межах 60 хворих. Це, безумовно, менше ніж по Україні, однак повірте, теж досить багато. Наразі, на Закарпатті, можемо говорити про стабілізацію ситуації. Нажаль, преше півріччя цього року не показало зниження захворюваності та рівня смертності від туберкульозу. Відповідно, можемо стверджувати, що немає соціально-економічних передумов для поліпшення ситуації. Силами одних медиків добитися кардинальних змін з епідемією туберкульозу просто неможливо. Треба пропагувати здоровий спосіб життя, боротися з безробіттям, підвищувати санітарно-епідеміологічну профілактику тощо.

- Чи можна стверджувати, що людина з вищим соціальним становищем, кращими статками не перебуває в зоні ризику цієї хвороби?

- Тубекульоз – це інфекція, яка поширюється повітряно-крапельним шляхом, отже будь-яка людина може захворіти на неї. Єдине, у людини зі статками – менше шансів, оскільки вона добре харчується, має вищий рівень санітарної культури. Усе чинники, які зменшують ймовірність захворіти туберкульозом..

- Як часто хворіють на туберкульоз закарпатські діти і чи багато ви сьогодні отримуєте відмов від щеплення?

- Кількість щеплень діток, як і загалом по Україні, зменшилася. Основна причина – навіть не відмови, як це було кілька років тому, а перебої із постачанням вакцини БЦЖ. На сьогоднішній день вакцини в області практично немає – лише залишки. Щоправда, обіцяють, що з 1 серпня, нарешті, буде. Що стосується захворюваності, то вона у нас на рівні минулого року. Однак усі діти, які захворіли цьогоріч – невакциновані і, нажаль, усі з ромських сімей.

- Знаю, що останніми роками поліпшилася ситуація із забезпеченням тубдиспансерів медикаментами...

- Так, нині протитуберкульозні препарати постачаються за рахунок державного бюджету і ми до недавнього часу не відчували нестачі. Усі хворі, як стаціонарні, так і ті, що лікуються амбулаторно, були забезпечені і ліками, і харчуванням. Якщо й була потреба у медикаментах так званого другого ряду, а вони дуже вартісні, то за рахунок обласного бюджету, або ж за кошти самого закладу ми їх докуповували.

Щоправда, нині ми зіткнулися з деякими проблемами, які будуть особливо відчутними за місяць-другий. Справа в тому, що МОЗ відмінило фактично усі закупівлі, оскільки правоохоронні органи розбираються із окремими тендерними процедурами. Тому, як нам повідомляють із Києва, цьогоріч ми зможемо отримати медикаменти лише у листпаді-грудні. Враховуючі ті залишки, які ми маємо на сьогодні – їх не вистачить, а тому звертатимемося до обласної влади з проханням виділити на це кошти з місцевого бюджету.

Також на днях в області працювала моніторингова група, яку очолювала головний державний бактеріолог Ганна Барбова, яка була вражена професійним рівнем спеціалістів, які у нас працюють. Однак експерти зі столиці вказали нам на незадовільний стан матеріально-технічного забезпечення нашої лабораторії. Проблема з будівлею – вона потребує реконструкції, а також технічних засобів, бо вони у нас нині на рівні 19-го — початку 20 століття. Тому обов'язково звертатимуся до колег-депутатів, керівництва області з проханням провести матеріально-технічне переоснащення нашої лабораторії.

- Час від часу в області постає питання про розташування медичних закладів із хворими на туберкульоз в межах того чи іншого населеного пункту Закарпаття. Чи існує небезпека заразитися туберкульозом у мешканців міст та селищ де вони знаходяться?

- Розміщення всіх подібних закладів повинні відповідати діючим санітарно-епідеміологічним нормам. Тубдиспансери не повинні розташовуватися в межах населеного пункту. Отже, в перспективі ми повинні перенести всі наші заклади за межі міст та сіл. Певні кроки робляться вже нині. Будується нова лікарня на 100 ліжок в Нижній Апші – це перший на Закарпатті типовий проект, який повністю відповідатиме усім санітарно-епідеміолгічним нормам. Вважаю, що подібні заклади потрібно організувати у Виноградівському районі, де туберкульозне відділення знаходиться на території лікарні, у Довгому на Іршавщині, де тубдиспансер взагалі розташований в центрі села, що, зрозуміло, викликає обурення громади. В області треба створити три комплекси, подібних апшанському. Вони б забезпечили стаціонарною допомогою усіх хворих на туберкульоз на Закарпатті.

Реформу не можна проводити потай

- Ви є депутатом Закарпатської обласної ради. Наскільки, на вашу думку, її нинішній склад готовий вирішувати актуальні питання охорони здоров'я, втілювати в життя реформу медицини?

- Перш за все, у діючому складі обласної ради доволі багато представників від медицини. Це авторитетні люди, які добре знають свою справу. Тут ніхто не дивиться на партійне походження – у нас спільні позиції щодо розвитку охорони здоров'я в нашій області. Це ж можу сказати і про облраду загалом – не пригадую, аби з якимись медичними пропозиціями виникали проблеми, щоб хтось за щось не проголосував. Ми завжди до сесії узгоджжуємо проекти рішень, вивчаємо їх, ознайомлюємо з ними керівників ОДА та облради і, як правило, на сесії всі питання по охороні зоров'я проходять гладко.

- Зараз багато говориться про оптимізацію в медичній сфері. Ви підтримуєте такі кардинальні кроки?

- Нинішня система охорони здоров'я не задовільняє нікого. Ні медиків, ні владу. Відповідно, вона не може влаштовувати і пацієнта. Тому українську медицину просто необхідно реформовувати.

Нині заклади охорони здоров'я несуть на собі надзвичайно велике соціальне навантаження, через що медичне ліжко виходить дуже дорогим. Особливо в дільничних лікарнях. Натомість це доволі слабо впливає на рівень здоров'я населення. Переконаний, що ці соціальні функції повинна виконувати не медцина, а відповідні соціальні служби – хоспісна допомога, будинки престарілих тощо. Гроші ж повинні йти на лікування хворого, медичні технології і на заробітну плату медиків. Нам просто необхідно викоренити такі вражаючі приклади хабарництва, коли лікар, маючи 1000 гривень зарплати, чекає, поки вдячний хворий принесе яйце чи курку.

Тому оптимізація є на часі і її необхідно впроваджувати. Лишень не треба це робити потай, обманюючи когось. Необхідно вести активний діалог з громадськістю, доносити до людей інформацію, аби населення було зацікавлене в реформах. Слід розуміти, шо всяка оптимізація – це покращення надання послуг. Це не скорочення витрат на охорону здоров'я, не скорочення персоналу та ліжок, а підвищення якості медичної допомоги.

- Нещодавно ви перебували з робочою поїздкою в Чехії, в краї Височіна. Що корисного та цікавого дізналися від чеських колег?

- Група депутатів, серед яких були голова облради Іван Балога, відвідали станцію швидкої медичної домопоги в обласному центрі Іглава та побували на вікдритті у Височіні перинатального центру. Ці дві медичні теми надзвичайно важливі для Закарпаття. По-перше, маємо проблеми із матеріальним та кадровим забезпеченням станцій швидкої медичної допомоги, а, по-друге, наша область — одна з небагатьох в країні, де немає обласного перинатального центру. І це при тому, що рівень малюкової та метеринської смертності на Закарпатті досить високий. Тому, вирішивши ці два вузлові питання, ми б змогли на порядок покращити стан надання медичної допомоги в краї.

Саме тому голова Закарпатської облради Іван Балога та гетьман краю Височіна домовилися про стажування наших спеціалістів у Чехії, оскільки ми побачили як працює тамтешня система. Повірте, там є чому повчитися.

Також, як відомо, з бюджету краю Височіна цьогоріч виділено 5 мільйонів чеських крон на розвиток соціальних закладів нашої області. У 2011-му ці кошти спрямували на дошкільні навчальні заклади. Наступного року, за пропозицією чеської сторони, на яку ми радо погодилися, будуть фінансуватися закарпатські установи охорони здоров'я. Я пропоную, аби це були заклади первинної ланки – ФАПи та сімейні амбулаторії у гірських та малорозвинених населених пунктах краю.