Принц скрипки

Нещодавно у Виноградові, у приміщенні клубу "JJ" виступав всесвітньовідомий  скрипаль і композитор Едвін Мартон. Разом із Дімою Біланом та Євгеном Плющенком він став переможцем "Євробачення '2008" від Росії. А народився музикант у Вилоку на Виноградівщині.

Концерт організувало угорське консульство з ініціативи місцевої райдержадміністрації у рамках культурних програм Євросоюзу, де нині головує Угорська Республіка. Очільник району Карло Резеш, зокрема, зауважив, що ця непересічна подія лише сприятиме дружбі та партнерству прикордонних регіонів двох сусідніх країн.

До речі, справжнє ім'я артиста – Лайош Едвін Цурі, а сценічне отримав у 2003 році від бабусі Ілони Мартон. "Мій батько – угорець, він навчався в Ужгородському музичному училищі, де і познайомився з моєю мамою, – розповідає Едвін в одному зі своїх інтерв'ю. – А я народився незаплановано, мама завагітніла у 18 років. Грошей у молодят не було. І батько вирішив: потрібно перемогти на музичному конкурсі, щоб заробити – тоді дитина й народиться. Він став другим, отримав грошову винагороду. Тому я у 1974 році і з'явився на світ".

Сім'я переїхала жити в Угорщину, коли Едвіну виповнилося два роки. Вся його родина – музиканти. Бабуся грала на контрабасі і кларнеті у джаз-бенді, дідусь і батьки – на скрипці, сестра Андрея – на фортепіано. Нині вона, до речі, виступає в оркестрі "Монте-Карло", який супроводжує виступи Едвіна. А батьки викладають у музичній школі угорського міста Вац.

Грати на скрипці майбутній композитор почав у 5-річному віці. "Я закохався в одну дів¬чинку в нашому дитячому садку. Мені дуже кортіло, аби вона звернула на мене увагу! І мама порадила зіграти їй серенаду. Я цілий рік вчився грати мелодію на скрипці. Пам'ятаю, що це була угорська народна дитяча пісенька Süss fel nap – "Грій, сонечко!", і успіх перевершив усі мої сподівання – дівчинка мене поцілувала! Тоді я прийшов додому і повідомив батькам, що гратиму на скрипці все життя..."

 Едвін, однак, розповідає, що не завжди був старанним. Іноді втомлювався від постійних вправ. А одного разу навіть навмисно зламав інструмент. Тоді відпочивав чотири дні. Часом вдавався й до хитрощів, якось записав свою гру на касету, і поки вона звучала, пішов грати у футбол. Однак через 45 хвилин потрібно було повертатися, бо касета закінчилася. Батькам таки вдалося переконати хлопця, що музика потребує щоденної важкої праці.
 
Едвін Мартон згадує, що одного разу його прослухав відомий скрипаль і педагог Леонід Коган. Це було якраз перед смертю великого російського музиканта. Маестро порадив батькам продовжити навчання сина. Едвіна взяли до Центральної музичної школи при Московській консерваторії імені П. Чайковського. Йому тоді виповнилося всього 9 років.
  
Він і досі пам'ятає, як йому страшенно не вистачало батьків: "Я мешкав в інтернаті – нас було 16 хлопчиків в одній кімнаті. Важко жилося. Але саме там я по-справжньому навчився грати на скрипці. Вставати доводилося іноді о четвертій ранку, аби зайняти найкраще місце у класі, де ми займалися, бо хотів стати відмінним скрипалем. Бувало й таке, що доводилося навіть прати шкарпетки старшим і прибирати в їх кімнатах".

Едвін провчився у Москві вісім років, був блискучим учнем – уже в семирічному віці виконував складні твори Моцарта. Після того повернувся до Будапешта, де закінчив музичну академію імені Ференца Ліста. Потім поступив у нью-йоркську музичну школу "Джуліард-скул". Тоді й захопився сучасною музикою.

"Мій сусід по кімнаті був ді-джеєм. Я відчув, що теж повинен писати і робити щось таке, чого ніхто досі не робив. Так почав створювати власну музику. Першими творами були "Страдиваріус" та "Miss you". Вийшло непогано, а відома компанія "BMG" навіть видала мій перший альбом", — розповідає скрипаль.

У 1997 році Едвін переміг на Всесвітньому конкурсі молодих скрипалів Golden Violin Award у Канаді, де в якості нагороди отримав можливість грати на скрипці Антоніо Страдиварі. "Це унікальний інструмент, і не лише за своїм звучанням, а й тим, що триста років тому на ньому грав сам Нікколо Паганіні. Відчуття були дивовижні. Я, пам'ятаю, навіть усю ніч не спав в очікуванні побачити цю скрипку, до якої навіть боявся спочатку доторкнутися. Це була моя найзаповітніша мрія. І вона таки здійснилася. До речі, Паганіні – мій кумир. Він був першим поп-артистом, у нього був перший фан-клуб, його прихильники їздили за ним із міста до міста".
 
Наступні перемоги Едвіна – золота медаль "За віртуозність" у Римі й, нарешті, всесвітня премія Emmy Award, яку отримав у Нью-Йорку 2006 року за найкращу "Музику для спорту".

До речі, скрипка Страдиварі (1698 року), на якій грає Едвін Мартон, їздить окремо у броньованому спецавтомобілі під охороною з системою GPS – така мова швейцарського банку, який застрахував інструмент на 4 мільйони доларів. На звичайних концертах він використовує точну копію. Саме останню якось через необережність зламав Діма Білан під час підготовки до "Євробачення".
  
Із російським фігуристом Євгеном Плющенком Едвін уперше зустрівся в 2000 році, коли вони разом виступали на шоу у Цюріху. "Познайомилися на банкеті, обмінялися контактами. А через декілька місяців тренер фігуристів Олексій Мішин зателефонував мені й запитав, чи погоджуся я надати свою музику для виступів. Звісно, мені було дуже приємно це почути. Євген після цього виграв понад 30 золотих медалей, у тому числі золоту в Турині у 2006 році. Тоді ми показали цілу історію на льоду, її побачили понад 300 мільйонів людей".

Нині Едвін живе у Будапешті, їздить із турами по Європі і Росії. Співпрацює з такими поп-зірками, як Seal, Zucchero, Supertramp, Gloria Gaynor. Найвідоміші його твори – сучасна обробка теми з фільму "Хресний батько", "Угорська рапсодія", "Tosca", "Ромео і Джульєтта" та багато інших.

Скрипаль вважає, що класичні твори ніколи не помруть. І не бачить нічого поганого у тому, що вони отримують інше, сучасне звучання. "Поп-музика – це музика для людей, які живуть зараз, у цьому столітті. І я її теж дуже люблю".

Едвін брав участь і у запису саундтреку до одного з фільмів Стівена Спілберга. Про нього британська письменниця написала книгу "Принц скрипки. Таємне життя Едвіна Мартона".
 
 На  Закарпатті відомий скрипаль буває нечасто. Востаннє виступав у берегівському ресторані "Золота пава" років вісім тому. "Я дуже радий, що знову приїхав сюди, на землю, де моє коріння, – сказав він. – Обов'язково і ще не раз до вас повертатимусь..."

Теги: скрипаль, Едвін Мартон, Білан

2 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати