В Ужгороді відзначили 92-річницю проголошення Соборності України та 65-у річницю утворення Закарпатської області (ФОТО)

У сесійному залі Закарпатської обласної ради відбулося урочисте засідання, присвячене 92-річниці проголошення Акту Злуки – Соборності України та 65-ій річниці утворення Закарпатської області в складі України.

У ньому взяли участь керівництво обласної ради, обласної державної адміністрації, депутати обласної ради, представники професійних спілок, політичних партій, громадських, ветеранських, молодіжних організацій, релігійних конфесій, національно-культурних товариств, обласних організацій творчих спілок України та інші.

Звертаючись до учасників цього представницького форуму, заступник голови ОДА, головуючий на зібранні Іван Качур привітав усіх з цими величними святами та оголосив урочистості відкритими.

У виконанні академічного камерного хору "Кантус" (керівник – народний артист України Еміл Сокач) звучить Державний Гімн України.

Від імені поважного зібрання покладаються корзини живих квітів до пам'ятників Тарасу Шевченку та Президенту Карпатської України Августину Волошину.

Відтак головуючий запросив до слова першого заступника голови облради Володимира Закуреного.

Дві вагомі історичні події з однією волею

Володимир Петрович у своїй промові підкреслив, що нинішнє зібрання приурочене до відзначення двох визначних подій у житті українців – 92 річниці проголошення Акта злуки Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки та 65-ти річчя утворення Закарпатської області у складі України. Різниця у часі між ними - якихось 27 років, але вони тісно і логічно пов'язані між собою.

Також, мабуть є знаковим, що вони увійшли в історію однієї і тієї ж дати – 22 січня. Цього дня 1919 року проголошено Злуку, цього ж дня 1946 року - Президія Верховної Ради УРСР приймає Указ "Про утворення Закарпатської області у складі Української РСР" і цього ж дня цього ж року Президія Верховної Ради СРСР приймає аналогічний Указ.

Ці - величні і знакові за своїм змістом події, сповнені патріотичного піднесення, налаштованості на звершення конкретних справ в ім'я розбудови незалежної України. Сьогодні ми усвідомлюємо, якою дорогою ціною здобута наша свобода - можливість жити, мислити і діяти вільно. Це - справа не одного дня, не одного року і не одного покоління.

Знаковим в історії краю був 1918 рік, коли в селищі Ясіня теперішнього Рахівського району була створена Українська Народна Рада так званої Гуцульської республіки, яка тоді також прийняла рішення про возз'єднання з Україною.

Наступна спроба відбулася 21 січня 1919 року. На Хустському з'їзді народних представників знову пролунав заклик до возз'єднання з Україною. І як в унісон, 22 січня, в місті Києві на Софійському майдані було проголошено Акт Злуки Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки. Цій даті судилося навічно вкарбуватися в історію України величним національним святом - Днем Соборності.

В Універсалі, - далі вів промовець, - Директорії Української Народної республіки наголошувалося, цитую: "...Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України-Галичина, Буковина, Закарпаття і Наддніпрянська Україна. Здійснилися віковічні мрії, для яких жили і за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна республіка. Віднині український народ увільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об'єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної, незалежної української держави, на добро і щастя українського народу".

Проте, як відомо, тоді українському народу не вдалося реалізувати свій історичний шанс.

Втрата державності знову перетворила соборність українських земель на ідеал, невтілену мрію, одвічне бажання. На щастя, ті часи для України вже минули. Твердо віримо, що назавжди!

Наступні 20 років стали для Закарпаття, яке увійшло до складу Чехословацької держави, плідними не тільки в розбудові економіки краю, інфраструктури, але й також в подальшому утвердженні у свідомості населення української ідеї.

Саме в цей період, - наголосив Володимир Петрович, - сформувалось покоління молодих громадських та політичних діячів. Одним – випадало бути оборонцями Карпатської України, іншим – стати учасниками І з'їзду народних комітетів. Багато з їх числа на Красному Полі біля міста Хуст "поклало душу й тіло" за Карпатську Україну, творення якої було найвищим проявом національної свідомості краян. За історичними документами, це був складний період, який вимагав від людей неабиякої політичної зрілості, національної свідомості, мужності і відваги.

Від імені обласної ради, від себе особисто Володимир Закурений щиро подякував усім тим, хто боровся за єдність нашого народу, єдність поколінь. Усім, тим, хто стояв біля джерел утворення Закарпатської області в складі України, біля джерел новітньої української державності, тим, хто не шкодуючи часу, сил, здоров'я та й життя, прискорював об'єднання всіх українських земель від Карпат до Слобожанщини під національним прапором України.

Читати українську історію треба з бромом...

Відомий український письменник та політичний діяч Володимир Винниченко писав у травневі дні 1918 року, цитую: "Читати українську історію треба з бромом, до того, - це одна з нещасних, безруких, безпорадних історій, до того боляче, досадно, гірко, сумно перечитувати, як нещасна, зацькована, застрашена нація тільки те й робила за весь час свого державного (чи, вірніше, півдержавного) існування, що одгризалася на всі боки: од поляків, руських, татар, шведів.Уся історія – ряд, безупинний, безперервний ряд повстань, війн, пожарищ, голоду, військових переворотів, інтриг, сварок, підкупу". Цей вислів цілком підходить і до процесу утворення та подальшої історії наймолодшої області України - Закарпатської.

Історичні джерела свідчать, що Закарпаття у складі чужоземних держав завжди було економічно відсталим. Наявна промисловість мала кустарний характер та й була зруйнована в роки Другої світової війни.

Тому всі ми повинні вічно пам'ятати полум'яних борців-антифашистів, партизанів-підпільників, а також понад 10 тисяч наших земляків, які у складі Радянської Армії, Чехословацького корпусу, руху опору в різних державах наближали визволення нашого краю, яке завершилось 28 жовтня 1944 року. Відтоді вся влада перейшла до рук органів народної влади, які утворювалися у кожному населеному пункті.

У непростих умовах закарпатці повсюди приймали конкретні резолюції про возз'єднання Закарпаття із Україною, обирали делегатів на Перший з'їзд народних комітетів Закарпатської України. У цьому представницькому форумі, який відбувся 26 листопада 1944 року в місті Мукачево, взяли участь 663 делегати і 126 гостей. Серед них було чимало селян, робітників, учителів, священиків, студентів.У їх присутності був підписаний Маніфест про возз'єднання Закарпатської України з Радянською Україною, під яким підписалося близько 300 тисяч дорослих закарпатців, та обраний вищий орган державної влади –Народна Рада, яку очолив Іван Туряниця. У його урочистому зверненні йшлося про: "три радості" нашого народу за тисячу років: перша – визволення краю від фашистських поневолювачів, друга - Перемога та завершення другої Світової війни, третя - підписання договору про возз'єднання Закарпатської України із Радянською Україною".

Відродження краю

Маємо визнати, - підкреслив перший заступник голови облради, - що вже в перші роки входження нашої області до України центральна влада та органи місцевого самоврядування активно взялися за реконструкцію старих і побудову нових галузей промисловості.

Наявність значних природних ресурсів, зокрема лісу, сприяли швидкому розвитку насамперед лісової і деревообробної промисловості, меблевої і лісохімічної галузей. Друге місце посідала харчова промисловість, для розвитку якої також було достатньо місцевої сировини. На третьому місці знаходилася новостворена легка промисловість.

На базі природних ресурсів прискореними темпами почала розвиватись місцева промисловість, зокрема, виробництво будівельних матеріалів.

У планах економічного розвитку області особлива увага приділялась новим галузям енергозабезпечення, промисловості, насамперед таким як: машинобудування, металообробка, приладобудування. Розширювалася географія промислового виробництва, розміщення його в гірських районах.

Паралельно здійснювалася підготовка кадрів з місцевого населення, підвищувався культурно-технічний рівень на підприємствах, зміцнювалася трудова дисципліна у колективах.

Позитивною рисою було і виконання підприємствами соціальних програм – будівництво житла, культурно-побутових центрів, шкіл, дитсадків тощо. Таким ми пам'ятаємо промисловий розвиток.

Дещо іншими, більш складними та повільними темпами, розвивалася друга складова економіки краю – сільське господарство. Однак працелюбні закарпатці і в умовах колгоспної системи відзначалися рекордними врожаями овочів, зернових. У наших умовах практика довела життєву дієздатність особистих підсобних господарств. І колгоспна система господарювання, закономірно, зазнала повного краху.

Не можна не згадати, що у нашій, новоствореній області центральна влада організовувала суспільно-політичне життя, яке цілком базувалося на засадах політики КПРС, яка, у свою чергу, через партійні організації взяла під жорсткий контроль усі сфери життя. Її стержнем було виховання нової радянської людини. На практиці це означало недооцінку національної культури, традицій, звичаїв тощо.

Центральна влада добре розуміла, що позитивні зрушення неможливі без підвищення культурно-освітнього і наукового рівня населення. Місцеві органи управління створили нову структуру шкільної системи – початкові семирічні і середні школи з українською, російською, угорською та молдавською мовами викладання.

Виявлялася велика турбота про оволодіння молоддю робітничими професіями на базі створених професійно-технічних училищ і технікумів. Важливим було те, що після закінчення навчання випускники забезпечувалися роботою. Кузнею високоосвічених кадрів стає і Ужгородський державний (а тепер – національний) університет, який також зробив вагомий внесок у прискорення науково-технічного прогресу не тільки в області, але й за її межами.

На вищий ступінь розвитку було поставлено і систему охорони здоров'я. Жодне село області не залишилося без фельдшерсько-акушерського пункту.

Люди – головна складова усіх звитяг і перемог

Над вирішенням усіх сказаних питань, - мовив Володимир Петрович, - щодо розвитку регіону ціленаправлено, творчо та плідно працювало багато, багато людей. У своєму виступі я не маю змоги назвати кожного із них. Але хочу щиро подякувати і низько вклонитися всім тим, хто був у обласному і районному керівництві, народним депутатам, депутатам органів місцевого самоврядування всіх рівнів, науковцям, керівникам трудових колективів, закладів освіти, охорони здоров'я, культури, правоохоронних органів, промислових підприємств, аграрного сектору за їх самовіддану, нелегку, але таку потрібну для всіх закарпатців працю.

Однак тодішня система організації економіки ґрунтувалася на штучних, придуманих тоталітарним режимом принципах, що й призвело до кризи в загальнодержавному масштабі на початку 80-х років.

Із 1991 року область вступила в новий період розвитку вже у складі незалежної України. Цей період був для нас, закарпатців, складним і неоднозначним. Керівництво держави не змогло забезпечити безболісний перехід на нову систему господарювання. Економічні реформи на Закарпатті, як і в усій Україні, не дали бажаних результатів. Організацію виробництва на загальноприйнятих світових засадах перемогла корупція, базарна торгівля і заробітчанство.

Безперечно, цей короткий екскурс у наше минуле свідчить про те, що пройдений нами шлях – важкий, часом суперечливий. Але хто не пам'ятає свого минулого, той не зможе вірно побудувати своє майбутнє!

Приємно відзначти, що в останні роки ситуація почала змінюватися на краще.

Від намірів – до діла

Вибори-2010 скинули з наших душ тягар марних сподівань. Тепер усе залежить від нас, тому події розгортатимуться швидко, енергійно та результативно. Гарантією цьому є Програма економічних реформ на 2010 – 2014 роки Президента України Віктора Федоровича Януковича "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава", на базі якої депутати Закарпатської обласної ради затвердили Програму економічного і соціального розвитку Закарпаття на 2011 рік. Тобто, визначено чіткий орієнтир, і ми знаємо яким курсом рухатися далі.

Тому на урочистостях з нагоди цих знаменних дат, які відзначає громадськість краю разом з усім українським народом, ми з гордістю, сміливо дивимось краянам у вічі і щиро згадуємо ту історію, яку писали наші діди, задля щастя своїх дітей, внуків і нас з вами.

Основні показники роботи господарського комплексу області у 2010 році свідчать про динамічне покращення економічного та соціального розвитку. Так, у січні – вересні минулого року область поліпшила місце у загальнодержавній комплексній оцінці соціально-економічного розвитку регіонів України і за підсумками аналізу 39-ти показників зайняла в ній 7-е загальне місце серед 27 областей і міст держави проти 9-го у першому півріччі та 14-го у січні – вересні 2009 року. Приємно відзначити, що ця тенденція продовжувалася і в минулорічному четвертому кварталі.

Нинішнє керівництво обласної ради та обласної державної адміністрації, депутати обласної ради глибоко усвідомлюють ті завдання, які поставлені перед ними Президентом України, урядом, задля зміцнення нашої держави. Без зайвої політизації спільно працюємо над їх реалізацією, не забуваючи при цьому про виконання наказів виборців.

Володимир Петрович при цьому зазначив, що є ряд невирішених проблемних питань життєдіяльності наших краян. Але спільними зусиллями вдасться збудувати гідне майбутнє.

Вустами очевидців та сучасників

Зворушливою була розповідь очевидця подій 65 річниці давнини, делегата І з'їзду Народних Комітетів Закарпатської України Олексія Логойди, який детально розповів про важкі роки, котрі довелося пережити, та про дні, осяяні віковічною мрією закарпатців - жити і трудитися в одній сім'ї з Україною. Користуючись нагодою, Олексій Олексійович від імені усіх делегатів, яких сьогодні, на жаль, не так уже й багато залишилося в живих, щиро подякував облраді, облдержадміністрації за належну підтримку та турботу, а також за сприяння у публікації видання біографічного довідника "Навіки в пам'яті історії".

Цікавим був виступ ректора Мукачівського державного університету, професора Юрія Мигалини. Він нагадав про витоки ідеї Соборності України, про гетьманів, які сприяли її утвердженню та одвічну мрію закарпатців об'єднатись зі східними братами. "У найбільш віддалені часи наш край, - наголосив він, - був окраїною тої чи іншої імперії. Та , незважаючи на це, зберіг мову, звичаї, культуру і тягу до об'єднання. Молодь, яка отримувала освіту, розуміла стан справ і прагнула змінити статус Закарпаття, як території, що входила до складу чужої держави. За що не раз платила життям". Та, на переконання ректора, сучасність важливіша за минуле. Однак тільки пам'ятаючи минуле, виношуючи з нього уроки, можна будувати щасливе майбутнє. День Соборності України та річниця утворення Закарпатської області в складі України - це, насамперед, - як підкреслив ректор, - пам'ять про те, що сила нашої держави - в єдності. Сьогодні ми віримо, що територіальна цілісність України, скріплена кров'ю мільйонів незламних борців, навіки буде непорушною. Ми повинні бути свідомі того, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – розбудови економічно й духовно багатої, вільної демократичної України, щоб показати нашим пращурам, що ми – гідні нащадки. А зробити це можливо лише доброю працею в ім'я святої пам'яті борців за волю України. Уже ніхто не сумнівається в тому, що український народ у змозі поліпшити життя у своєму домі власної держави. Плекаймо все, що направлено на ідею загальнонаціональної єдності.

Промовистим був і виступ першого заступника голови ОДА Івана Бушка, який сказав, що сьогодні, на 20-му році Незалежності, ідея Соборності не менш актуальна. Український народ має змогу об'єднати всі свої зусилля для розбудови нероздільної незалежної Української Держави.

У боротьбі за Соборність України — вагомий внесок і наших земляків. Ми схиляємо голови перед пам'яттю січових стрільців, що полягли на Красному Полі під Хустом за Карпатську Україну. Ми горді за державницькі рішення першого Сойму Карпатської України, який обрав Августина Волошина своїм Президентом. Наші краяни високо цінують історичні рішення 1-го з'їзду Народних Комітетів Закарпатської України.

Сьогодні наш край відзначає День Соборності та утворення Закарпатської області з певними досягненнями в різних сферах суспільного життя.

За підсумками 11 місяців 2010 року область займає за 5 показниками 1-3 місця в державі. Зокрема, регіон має найвищі в Україні темпи зростання промислового виробництва та найменшу в державі питому вагу збиткових підприємств, займає 2 місце за рівнем оплати спожитої електроенергії та приростом численності населення, а за обсягом введеного в експлуатацію житла в розрахунку на 10 тис. населення - 5 місце в державі.

Одним словом, в економіці краю намітилися сталі позитивні тенденції, закріплюються досягнення. Хоч є, безперечно, і недоліки та проблемні питання, на реалізацію яких направлені зусилля, всіх гілок влади, за широкої участі і сприяння бізнесових структур та громадськості краю.

То ж нехай жива історична пам'ять, - зазначив Іван Бушко, - наша щоденна праця, наші мрії і задуми, почуття національної гідності, спрямовані у завтрашній день, єднають нас, додають сил і наснаги в усіх справах в ім'я процвітання рідної України, нашого отчого краю.

Далі, відповідно до розпоряджень перших керівників області голови облради Івана Балоги та голови ОДА Олександра Ледиди, які зачитали - керівник виконавчого апарату облради Михайло Попович та заступник керівника апарату ОДА Олексій Варцаба, було нагороджено відзнаками низку краян.

Почесною грамотою обласної ради за вагомий внесок у соціально-економічний розвиток міста, сумлінну працю і з нагоди Дня Соборності України та 65-ї річниці утворення Закарпатської області нагороджено приватного підприємця, члена виконавчого комітету Берегівської міської ради Івана Войтовича, депутата Ужгородської міської ради, директора готельно-ресторанного комплексу "Унгварський" Івана Волошина, депутата Хустської міської ради, засновника приватного підприємства "Хуст-Пласт" Євгена Гриня, художнього керівника народного самодіяльного камерного хору Воловецького районного будинку культури Івана Керецмана, директора Виноградівської дитячої школи мистецтв ім.. Бейли Бартока Віктора Марушку, заступника директора ТОВ "ЕВК" Рахівського району Василя Орто, голову Мукачівського міського об'єднання Всеукраїнського товариства "Просвіта" Василя Софілканича, ветерана праці, депутата Великоберезнянської районної ради Михайла Скубенича.

Після чого урочисте торжество закінчилося щирою "Молитвою за Україну" у виконанні Академічного хору "Кантус", з яким молився весь зал.

Прес-служба Закарпатської облради

Теги: соборність, Акт Злуки, воз'єднання, універсал

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати