Антон Ковач: «Між художниками та меценатами повинен відбуватися діалог»

Антон Ковач: «Між художниками та меценатами повинен відбуватися діалог»

"У мистецькому ареалі А. Ковача - живопис і графіка, краєвиди і портрети, натюрморти і сюжетні композиції. Твори у художника народжуються швидко - з першого погляду і на одному подиху - "а-ля пріма". Він малює з відчуттям внутрішньої свободи, розкутості, неупередженості малярського бачення. Стилістика його живопису відображає розмаїття, складність і багатовимірність світоустрою" (Олена Приходько, мистецтвознавець)

Такими є відгуки про роботи Антона Ковача, закарпатського художника, викладача коледжу мистецтв. За цими дещо сухими словами критиків, ховається доля митця, який тонкою чуттєвістю, досконалим розумінням гармонії всесвіту та неабиякою наполегливістю у професійному розвитку, цілком виправдано стає в один ряд із найвідомішими закарпатськими художниками - Ф. Манайлом, А. Коцкою, А. Кашшаєм, 3. Шолтесом, Г. Глюком, Е. Контратовичем – майстрами, які становлять гордість вітчизняної образотворчої культури.

Новий рік приніс майстрові нові визначні події, пов'язані з його творчістю. Нещодавно у Київському музеї російського мистецтва відбулась виставка робіт Антона Ковача, яка називалася "Між ілюзією та реальністю". А сьогодні він люб'язно погодився поділитись з своїми думками про розвиток образотворчого мистецтва на Закарпатті та у світі в цілому, про місію митця-художника, про перспективи молодих живописців та своє бачення таїнства творіння, під назвою "образотворче мистецтво".

Сьогодні ми публікуємо першу частину інтерв'ю з Антоном Ковачем. А завтра запропонує читачам так би мовити, заочно долучитись до бесіди з митцем та до споглядання його світів, переглянувши відео.

– Як у Вас виникає бажання відтворити якийсь момент життя на полотні? Чи можете Ви проаналізувати цю мить прояву натхнення?

– У різні періоди це відбувалось по різному. П'ятнадцять років тому в мене первинною була ідея. Під ту ідею я шукав відповідну форму виразу. Зараз, як професіонал у своїй галузі,   я постійно перебуваю у такому ритмі, коли непотрібно створювати якусь певну творчу атмосферу. Буває таке, що інспірація іде з боку моделі, або натури. Буває, що надихає музика. Причому якимись непомітними нотами, настроєм. Потрібно уміти відгородити себе від буденності, яка іноді заважає перебувати у творчому процесі. Буває і таке, що надихає творчість іншого художника.

Я хотів би, щоб у моїй творчості було не просто споглядання натури та відтворення її, а переосмислення її, відображення якихось символічних речей. Просто на певному професійному рівні пишеться мотив. Я не малюю одноманітно, в одному жанрі або в одній формі. Все залежить від теми.

Буває так, що доводиться дуже довго, всі десять років, думати над роботою. Наприклад, зараз я знайшов нарешті форму для роботи, яку почав писати 15 років назад. Час змінюється. Якщо ви відстаєте від часу – мистецтво втрачає "родзинку". Замало бути професіоналом, потрібно бути сучасною людиною з відповідним мисленням.

– Чи бувають у Вас моменти незадоволеності, коли Ви оцінюєте свої попередні роботи не так, як раніше, вважаєте, що зараз написали б якось по-іншому?

– Однозначно. Якщо розділити періоди до 1994 року, 1994 - 1998 роки, 1998 – 2002 рік та останній період (по сьогоднішній день) – то на виставці моїх робіт чітко можна прослідкувати зміни. Зараз я йду більше у бік сучасного модерну, ніж, наприклад, два роки тому.

Ставлення до зробленої роботи має бути критичним настільки, наскільки якість роботи покращується. Тобто, не змінювати кардинально ставлення до світу, а шукати універсальну форму, яка буде підходити тобі та приваблювати шанувальників мистецтва. Хоча я ніколи особливо не розраховую на шанувальників.

Для мене головним є моє, особисте розуміння, що я створюю якісний продукт, що у ньому закладена мистецька вартість, а не просто крок уперед до комерційної успішності. Адже це два різні поняття і вони один з одним рідко співвідносяться. Митець повинен думати про мистецьку цінність, всі інші фактори – другорядні.

– Чи бувають у Вас випадки, коли Ви починаєте створювати один твір, а він у процесі перетворюється на якийсь інший? Наскільки велика роль спонтанності у Вашій творчості?

– Я намагаюсь керувати процесом. Проте я дозволяю собі певні технічні експерименти. Мені цікаво, як матеріал підходить до рішення теми. Саму тему я не міняю, мені просто цікаво, як ця тема зможе виразитись через нові, цікаві технічні підходи, використання сучасних технологій. Тобто, на одну тему я створюю декілька варіацій. Сама тема не має значення. Це може бути щось на зразок вази з грушами на столі. Але ви не уявляєте, скільки різних вражень відчуваєш від роботи, якщо її по-різному трактувати: у різній техніці, у різній композиції, у різному кольорі, у різній тональності. Свободи творчості тут достатньо і без зміни теми.

Мистецтво повинно нести у собі зміст. Існує три складові творчої роботи: тема (ідея), форма і зміст. Щось викинути з цієї тріади, означає взагалі позбавити змісту саме мистецтво. Але я не знаю, що очікує на мене далі. Можливо, моя творчість стане абсолютно некерованою, як наприклад, у надсучасних художників. Це, до речі, не менш цікаво, просто я не готовий до цього.

Коли людина виражається на підсвідомості - цінність не у тому, що вона спрогнозувала процес, а зробила зріз підсвідомого. Це дійсно цікаво.

– Чи можна сказати, що у сучасному мистецтві спостерігається поступове сповзання до "попсовості", а ті роботи, які пропонує, наприклад, "Пінчук Арт Центр", розраховані на вищі кола суспільства, на багатих людей, які використовують їх для утилітарних цілей, для оформлення?

– Епатажне мистецтво, яке пропагує "Пінчук Арт Центр", мені здається, штучно нав'язується. Немає у цьому душі, немає потреби. Люди не готові ні серцем, ні розумом сприймати це. Але воно обговорюється, у нього інвестовані великі кошти. Звісно, "Пінчук Арт Центр" - один з небагатьох в Україні проектів, який залучає свіжі думки. Проте поруч залишаються цікаві художники, які не мають відношення до того процесу. Я важко уявляю, як одне можна замінити іншим.

Щось свідомо розвивають, а щось не розвивають зовсім. Іноді здається, що представники напрямку "контемпорарі" намагаються зробити тебе дурнем. Щоб ти дивився, а тобі тлумачили: ось ці, наприклад, зрубані бичі голови символізують те і те. Ти вийшов з виставки – і що ти виніс у собі? Хіба усвідомлення, що людина переступила межу і наділила тебе якимись особливими емоціями? Я, наприклад, хочу йти з виставки, повний духовними відкриттями, а не здивованим, не розуміючи, навіщо все це? Тоді виходить, у такому епатажі всі засоби нормальні.

Мабуть, сучасна людина стає черствою саме тому, що всі сучасні медіа, і художники, і композитори, і театр, намагаються перейти цю межу, щоб подіяти на глядача. Тобто, ефект стає важливішим за зміст. Але не потрібно забувати, що існує розгортання процесу в часі. І якщо сьогодні епатована тобою публіка підняла тебе, то завтра, позбавлена цього впливу, публіка тебе ж зруйнує.

Є й інший підхід. У цьому приміщенні нас оточують предмети іншої епохи, які передають її тепло. Потрібно було комусь вигадати, наприклад, цю старовинну пляшку. Наприклад, я можу намалювати роботу, присвячену нашій розмові за кавою. Для цього мені не потрібно малювати себе, вас, стіл, камеру, каву. Я використаю такі засоби, які передадуть наші відчуття, використаю колорит кави. І ви, подивившись на полотно, зрозумієте: так, це розмова за кавою.

– Як живеться у наш час закарпатському художнику? Це соціально успішна людина чи швидше аутсайдер?

– Швидше останнє. Останній час показав нам, що серйозні художники перестали бути зрозумілими суспільству. Вони тихенько у майстернях творять велике мистецтво. Їх не цікавить "шумиха". Хороше мистецтво робиться у тиші та самотності, "на острові". І на цьому "острові" не завжди бажаними є люди, які несуть щось зовсім інше. Я особисто не відчуваю потреби "тусуватись" та постійно обговорювати мистецтво.

 

Є художники, які навпаки, "в процесі", на виду, у красивих шарфиках – хоч "на хліб їх масти". А їх мистецтво не несе нічого. Прийде час, коли скажуть: він добре виглядав, але нічого путнього не зробив. Художники ніколи не були активними у суспільстві.

– На якому рівні в Україні знаходиться меценатство? Чи важко художнику в нашій країні знайти підтримку, в тому числі – держави? Адже процес творчості включає і деякі меркантильні моменти, наприклад, написати картину теж коштує грошей?

–  Займатись мистецтвом зараз, особливо, коли через декілька днів ще й підвищать ціну на фарби – дороге задоволення. Не менш дороге задоволення – бути меценатом, колекціонером. Хоча зараз ціни впали у три рази. Зацікавлення мистецтвом років десять тому полягало у тому, що можна було швидко нажити капітал, купивши рейтингову роботу Ерделі або Бокшая в одному місці, продавши в іншому, а різницю покласти у кишеню. Такі люди називались "колекціонерами". Це не колекціонерство. Це спекуляція. Колекціонер збирає роботи, а не продає. Колекціонерів у нас мало. Що стосується меценатів – я таких не знаю. Меценат – це той, хто інвестує у культуру, особливо – у молодих, перспективних художників. Без них, до речі, молоді дуже важко.

Повинен бути діалог: художник повинен прислухатись до колег, а меценат – слідкувати за напрямками у мистецтві, щоб зрозуміти, що потрібно підтримувати. У нас часто обласне управління культури як меценат, фінансує проекти, які немають мистецької вартості. Вони фінансують художників, які більше ходять по кабінетах.

Також у нас немає мистецтвознавців, які можуть професійно аналізувати сучасне українське мистецтво (а це не так просто!) та "вкласти" наше, закарпатське мистецтво у контекст загального, сучасного. У нас критики або обирають одного улюбленця, або починають когось переслідувати по команді "фас".

Колись держава здійснювала два види підтримки художників. Перше – це цільове перерахування коштів на організацію виставок. Друкувались каталоги, афіші, навіть інвестувались кошти у виготовлення рам. Друге – це обласна премія, на яку номінують митців, які за положеннями конкурсу повинні були б пропагувати сучасний рівень мистецтва. Ця премія викликає бурхливі дискусії серед колег-художників. Кожен має свою точку зору, і вона не завжди збігається з об'єктивною. Оскільки існують певні тертя та егоїстичні мотиви.

Раніше державою проводились закупки робіт художників для колекцій, які зараз перепродають багато разів. Але тоді ідеологія держави базувалась на підтримці живописців, які набували державного статусу. Зараз серед художників на перший план виходить боротьба за звання. І дуже добре видно, що серед митців починають обговорювати не цікаві феномени творчості, а кому поділити черговий транш. Якщо людина зайнята творчістю – вона не буде шукати своє місце біля "корита". Тому що душа у такому випадку черствіє.

 Далі буде...

Віталій Голуб, Вся Закарпатська Правда

14 січня 2011р.

Теги: Антон Ковач, художник, картини

Коментарі

2011-01-15 / 20:50:00
Действительно - сейчас псевдоискусство пытаются выдать за истинное искусство. Хорошо, что остались еще такие художники, подобные Ковачу, которые пытаются творить, в истинном смысле этого слова.

Учитель 2011-01-15 / 10:15:00
Добра бесіда.

Янко 2011-01-14 / 22:04:00
Не мій улюбленець, але правду каже

НОВИНИ: Культура

10:52
Сьогодні, у четвер, в Ужгородському скансені відкриється виставка Мирослава Ясінського "Карби"
17:49
В ужгородському скансені відкриється виставка "Світ писанки"
05:49
У квітні в Ужгороді пройде VIII Міжнародний фестиваль "Музика без кордонів"
00:16
У середу в Хусті стартує IІ Всеукраїнський театральний фестиваль "FantaziaFest"
13:31
У скансені в Львові завершують масштабну реставрацію садиби з закарпатської Іршавщини
05:50
Із безодні
22:26
"Закарпатську" "Маріупольську драму" з успіхом показали в Києві
17:55
У Хусті відбулися нагородження переможців і гала-концерт ХІІІ Відкритого фестивалю-конкурсу стрілецької пісні "Красне поле"
15:41
Відвертий щоденник чи казка для європейців: як читати "Війну з тильного боку" Андрія Любки
15:09
У Хусті відбудеться нагородження переможців та гала-концерт Відкритого фестивалю-конкурсу стрілецької пісні "Красне поле"
14:25
Закарпатський облмуздрамтеатр розповів про свої найближчі події
14:26
У суботу в Хусті зіграють прем’єру вистави про Августина Волошина
15:11
Як відомі українські письменники хотіли поселитися на Закарпатті
08:20
/ 1
Обережно, любов
11:16
/ 1
Автор споруд ПАДІЮНу і "Едельвейсу" представив в Ужгороді виставку акварелей
22:08
/ 1
"Маріупольську драму" покажуть в Ужгороді та Києві
10:12
/ 1
У четвер відбудеться концерт Закарпатського народного хору "Загуди ми, гудаченьку"
11:08
Закарпатська філармонія запрошує на концерт "Музичне мереживо бароко"
05:09
У коледжі мистецтв ім.А.Ерделі провели конкурс дитячого малюнку
17:34
/ 1
В Ужгороді відбудеться "вуличний" поетичний марафон
20:11
До Дня Валентина в Ужгороді відбудеться романтичний вечір "Любов в опері"
03:44
/ 2
Кошиці, Пряшів і Михайлівці
11:06
У Румунії вийшла книжка про князя Корятовича
18:00
В Ужгородському замку "камерно" виставили "Художню спадщину Імре Ревеса на Закарпатті"
17:48
/ 2
"Жадан і Собаки" відвідають Ужгород і Мукачево в межах Благодійного зимового туру
» Всі новини