Закарпаття онлайн - http://zakarpattya.net.ua

В Ужгороді нарешті закрили бар, який 15 років діяв без жодних документів (ФОТО)

Після відповідної публікації на сайті Закарпаття онлайн, яка підбила підсумки кільканадцятирічних поневірянь сусідів цього кримінального закладу усіма мислимими і немислимими владними інстанціями, міській владі Ужгорода спільно з ужгородською міліцією вдалося-таки закрити сумно відоме кафе «Азарт».

Як уже розповідало Закарпаття онлайн, вищезгадана кримінальна "точка" відкрито і нахабно працювала мало не в самому центрі обласного центру Закарпаття – на вулиці Другетів, 83. При цьому, насправді, за документами закладу не існувало – лише квартира. Жодного дозволу на облаштування закладу громадського харчування у житловому приміщенні, дозволів на торгівлю, відповідних патентів і ліцензій, як і будь-яких стосунків з податковими та соціальними органами бар не мав. При цьому його власник – мешканець приужгородського села Невицьке Мілан Гартман – мав нахабство навіть спорудити поруч зі своїм нелегальним закладом так само нелегальну криту терасу, де, ігноруючи будь-які закони, час доби і прохання сусідів, проводив гучні, з музикою на всю вулицю, дні народження, випускні та весілля.

З неприхованим нахабством пана Гартмана, за спиною котрого, не дуже і ховаючись, проступала постать певного можновладного "покровителя", впродовж років не могла справитися навіть міська влада Ужгорода. Недвозначні звернення, які в межах своїх повноважень адресував у прокуратуру міста Ужгорода виконавчий комітет Ужгородської міської ради, завершувалися формальними відписками цього органу, тоді як "знеструмлений" і "опломбований" бар без, навіть, формальних зупинок у роботі продовжував  "добивати" сусідів гучною музикою і дратувати власною безкарністю законослухняних підприємців. А прості міліціонери Ужгородського МУ ГУ МВС України в Закарпатській областю, котрі змушені були виїжджати на виклик за цією адресою, щоразу мимоволі ставати заручниками чужих корисливих забав...

"Сколь верёвочка не вейся, всё равно совьёшся в кнут", співається у відомій пісні Володимира Висоцького. Майже 15-річна "вєрьовочка" "Азарту" скрутилася в персональний батіг для Мілана Гартмана після того, як його відверто кримінальна діяльність (можна собі тільки уявити, скільки грошей на корисні потреби недоотримали від цієї багаторічної "діяльності" міська та державна скарбниці!) із сфери протистояння зі зневіреними і знесиленими жінками-сусідками (яким під кінець уже відверто погрожували цеглою по голові, а на вихідні просто залишали зачиненими у спільному дворі за незаконно спорудженими воротами) став надбанням ЗМІ. Не зацікавлений у "публічності" "кришувач" кримінального бізнесу вирішив не виходити на світло і залишив "азартне" дітище невицького ділка сам на сам із законом.

Потрібно віддати належне як міській владі, так і міській міліції Ужгорода в особі її нинішнього очільника Івана Цьоки – їх дії, сформульовані і скоординовані на недавньому засіданні виконкому, були чіткими і рішучими: заклад, який так і не зміг надати ЖОДНОГО(!!!) документа на підтвердження правомірності своєї діяльності, було закрито. Колізії, щоправда, на цьому не завершилися: знеструмлений в примусовому порядку бар через кілька годин знову запрацював, задекларувавши своє чергове нахабство гучною музикою на максимальну гучність при відчинених навстіж дверях і вікнах. Як з'ясували ужгородські міліціонери, яким "за гарячими слідами" довелося повторно складати протокол про порушення, власник "Азарту" просто приєднався за допомогою подовжувачів до іншого джерела струму.

Третій день поспіль мешканці прилеглих до колишнього "Азарту" будинків засинають і просинаються в тиші: без матів деградованих клієнтів нелегальної "бужні", без увімкненого на максимум п'яного караоке, без погроз з боку знахабнілого через безкарність "підприємця". Нині тут панує спокій... Спокій і закон... Як і належить бути в цивілізованому, європейському місті...

Міська влада Ужгорода запевняє, що на законних підставах "Азартові" реанімуватися вже не судилося – закон прямо забороняє відкриття подібних закладів у такому місці. Зрештою, було би просто нечувано, якби заклад, який упродовж півтора десятка років відкрито знущався над людьми, порушував закон і грабував міський бюджет, отримав індульгенцію у вигляді офіційного дозволу на торгівлю. А тому "анонімним" "кришувачам" кримінальної "точки" не варто навіть турбуватися. Якщо, звичайно, вони не хочуть, аби їх ім'я та прізвище стало надбанням кримінальних хронік в закарпатських ЗМІ...

Finita la comedia...