Наша людина у світовому океані

Коли питаєш дітей, ким вони хочуть стати, як виростуть, ті переважно називають професії, які заведено називати романтичними, – космонавта, льотчика, моряка тощо. Але коли виростуть, екс-малята стають юристами, бухгалтерами чи інженерами.

Наша людина у світовому океаніГерой нашого матеріалу не зрадив дитячим ідеалам: раз і назавжди вирішив для себе, що буде моряком. 31-річний ужгородець Дмитро (не захотів називати свого прізвища) ще в сім років зрозумів, що не може жити без моря, а тому вже під час навчання у школі готувався вступати до морської академії.

– Коли я був у першому класі, – розповідає Дмитро, – мій дядько-моряк, що живе в Одесі, взяв мене на одну добу в море. Він тоді працював на бункеровщику, який заправляє судна прямо на рейді – така собі плавуча бочка з мотором. У той день я твердо вирішив, що буду моряком, бо зрозумів, що це справжня чоловіча робота. Я з дитинства боявся, що мені доведеться все життя йти на одну й ту ж роботу, їздити на одному автобусі й заходити в той самий кабінет. І тому навіть підсвідомо намагався цього уникнути. Вже в першому класі я знав, які вступні іспити слід скласти, аби вступити до «мореходки», а тому в останні два роки навчання в школі перейшов до фізико-математичного класу.

Як у випускному класі учнів запитали, хто до якого вишу вступатиме, половина сказала, що хоче вчитися на математичному, частина – на фізичному, і лише один твердо відрубав, що вступатиме до Одеської державної морської академії. Не важко здогадатися, що це був герой нашого матеріалу.

Свій перший дальній вихід у море Дмитро не забуде ніколи – це був добрий урок для студентів-практикантів, які вперше на кілька місяців полишали суходіл. «Це був серпень. В Одесі тоді стояла 35-градусна спека, а рушали ми в Сирію, де ртутний стовпчик узагалі сягав за 45. Утім тільки-но судно спорядили, як з’ясувалося, що наш вантаж перекуплений, і ми прямуємо до Португалії. В Одесу ми повернулися наприкінці листопада. Був уже добрий морозець, а подекуди й сніг лежав. Ми спускалися трапом в самих шортах і тапочках, а на березі нас зустрічали батьки з теплим одягом. Після цього, куди б я не їхав, завжди маю з собою кілька комплектів одягу на всякий трафунок».

Нині Дмитро є помічником капітана на контейнеровозі. Вже 4 контракти працює на одному й тому ж судні, який курсує між Японією і Китаєм. 4 місяці він ув морі, 4 – удома, в Ужгороді. Каже, що такий відносно вільний графік можуть собі дозволити дуже мало моряків. Переважно дома вони бувають лише 2 місяці, а коли починав працювати, то взагалі доводилося бувати в морі по 7–8 місяців – і лише два дома.

Працює Дмитро в багатонаціональному екіпажі. Каже, більшість моряків уважає, що так легше. Спочатку ходив у море з екіпажем, де були тільки українці. То ті одразу ж розбиваються на групи, що не сприяє нормальній атмосфері на судні. А враховуючи те, що українці й росіяни люблять випити... Коли вчасно не покласти цьому край, то вийде, що половина екіпажу працює, інша – в запої. Нині в екіпажі Дмитра офіцерський склад формують з поляків, росіян, болгарів та українців, а матросами працюють м’янмарці (М’янма – країна біля Китаю, колишня Бірма. – Авт.). Усі спілкуються англійською.

На запитання, в яких країнах довелося побувати, Дмитро розсміявся – мовляв, ви ліпше спитайтеся, де не був. «Коли заповнював анкети на отримання американської візи, то графи «У яких країнах ви бували» навіть близько не вистачило. Довелося додавати табличку на окремому аркуші, бо за 8 років плавання я не був лише на східному узбережжі Південної Америки і в Австралії».
На запитання, яка країна найбільше сподобалася, Дмитро не вагаючись відповідає – Україна. Це питання йому задають найчастіше, особливо ті, хто б не проти змінити місце проживання. На це в нього одна відповідь:«Де б я не був, усюди люди встають зранку й ідуть на роботу». І додає майже притчу: «Минулого рейсу мені довелося бути у В’єтнамі, де продається безліч екзотичних фруктів. Чимало з них я куштував, однак навіть там немає найкращого фрукту у світі – яблук, що ростуть у нашому саду у Ставному».

Та все ж із зарубіжних країн найбільше запам’яталася Дмитрові Індія. Найбільше його вразило, що фактично всі тамтешні жінки одягаються у традиційний національний одяг – сарі, тоді як у більшості інших країн представниці слабкої статі намагаються радше бути схожими на голлівудських зірок.
Чимало розповідав про Японію, в якій останнім часом доводиться часто бувати. Каже, що тамтешній люд дуже скрупульозний і відповідальний: якщо кажуть, що завантажать контейнери до такої-то години, то обов’язково зроблять це швидше. У Китаї ж, приміром, усе – навпаки. В останньому, до слова, його вразила, звичайно ж, демографічна ситуація, адже не секрет, що Китай перенаселений, а тому держава чітко регулює кількість дітей у сім’ях. Якщо маєш двох – не можеш працювати на державній роботі й позбуваєшся багатьох соціальних пільг. Цікаво, що більшість китайців хочуть мати в сім’ї лише сина, бо це велика честь для родини. Жінки іноді роблять аборти доти, доки не будуть упевнені, що народиться син. А тому вже найближчим часом чоловіче населення країни значно перевищуватиме жіноче. Зрозуміло, що ні до чого доброго це не призведе...

Доводилося Дмитрові курсувати і до африканських країн. «Свого часу ми возили контейнери між Південною Африкою та Анголою. «Найбільше вразили африканські вантажники. Всі як один мускулисті, довершеної постави. Складається враження, що нічого не роблять – лише сидять у спортзалі та стероїди ковтають». А от Південноафриканська Республіка вразила Дмитра негативно. Виявляється, там один із найвищих рівнів злочинності у світі. А тому, сівши в таксі, Дмитро одразу почув пораду водія зачинити вікно, бо, за його словами, на першому ж світлофорі в нього вкрадуть сумку.
Чи легко по кілька місяців бути у морі? – запитую хлопця. Каже, що нині на кораблях екіпаж зменшено до мінімуму. На судні, де працює Дмитро, нині 18 чоловік, а в Радянські часи їх би було вдвічі більше. А отже, й відробляти доводиться, як то кажуть, за двох. «Часто просто забуваєш, що ти в морі і що навколо лише вода; виникає таке відчуття, ніби працюєш десь в офісі».

Серед морських традицій Дмитро згадав лише проходження екватора. У різних країнах це світкується по-різному. У змішаних екіпажах амагаються це робити якомого делікатніше, щоб не образити, не принизити людину іншої національності. А взагалі – можуть і постригти під Котовського, і мазутом обмастити, чи змусити пити морську воду. Однак часто трапляється, що перетин екватора й не помічають, адже люди працюють фактично без вихідних, тому часто – просто не до свят.
Як відомо, моряки чи не найзабобонніший народ. Щоправда, Дмитро до таких не належить. Каже, що у забобони не вірить, бо все переважно залежить від людей. А загалом, морські вірування традиційні: «Тринадцятого числа нічого доброго не чекай, не довіряють важливі справи безталанним, а якщо прийшла факсимільна карта погоди і на курсі корабля прогнозують тайфун, то це означає, що буде тайфун (сміється. – Авт.)». До речі, забобон про жінок на кораблі уже не популярний. Ба більше, є випадки, що жінки навіть працюють капітанами. Свого часу на судні, де працював Дмитро, буфетницею працювала жінка, і нічого поганого ні з кораблем, ні з екіпажем не сталося.

До речі, про буфет... Раціон, за словами Дмитра, на кораблі звичайний, щоправда, все залежить від компанії, якій належить судно, а також від країн, де доводиться купувати їжу. Приміром, нині, курсуючи між Японією і Китаєм, поживу беруть в останньому, бо там утричі дешевше, ніж у Японії, а тому харчуються непогано. А от свого часу працював між Лівією та Європою, то й харчування було набагато гіршим – ціни ж бо європейські. У середньому ж на харчування моряка компанія витрачає 5 доларів на добу.

Як відомо, морська справа небезпечна, однак Дмитру наразі щастить. Кораблі, на яких він плаває, жодного разу не зазнавали лиха. А от у серйозні шторми доводилося не раз потрапляти. «Ми тепер працюємо в районі, де часті тайфуни. Тоді-то, скажу вам, і згадуєш усі забобони, а заодно й молитви», – напівжартома каже наш моряк.

Не доводилося Дмитрові стикатися й із доволі поширеним нині явищем – піратством. «Були лише хулігани з ножами, які напали на наше судно в південноафриканському порту. Найбільше ж піратів біля Сингапуру та Сомалі – воно процвітає там, де йому потурає уряд. У нас же на судні стандартні протипіратські заходи. Головна зброя – пожежні шланги».
Андрій ГАНУСИЧ, "Старий Замок "Паланок"
01 березня 2007р.

Теги:

Коментарі

НОВИНИ: Соціо

23:51
30 родин із прифронтової Харківщини оздоровилися та відпочили на Закарпатті за час дії програми "Турбота"
23:19
Словаччина хоче відновити пасажирське залізничне сполучення із Ужгородом, яке припинилося 80 років тому
18:22
"Укрзалізниця" ще цьогоріч планує запустити потяг "Київ – Кошиці"
15:29
/ 5
Як "танець з бубном" за вітряки на Руні гудуть сільрада, лісівники та закарпатська влада
14:15
/ 1
Приватний поїзд "Прага – Чоп" сьогодні здійснив свій перший рейс
11:22
/ 3
Запис мого діда і сепаратне святкування Паски
11:11
/ 1
У Ракоші Вишківської громади попрощалися з полеглим Героєм Святославом Корнійчуком
20:19
/ 4
В Ужгороді на об'їзній депутати-"слуги" планують "роздерибанити" понад 1 га землі із заниженням вартості в 10 разів
21:59
/ 20
На Закарпатті було зроблено спробу дестабілізації шляхом перекриття доріг "через мобілізацію". Поліція звільнила проїзд
18:44
/ 36
Головою Ужгородського міськрайонного суду переобрано Віктора Данка
18:38
На війні поліг Віталій Петах зі Страбичова Мукачівської громади
02:00
/ 29
Комбат Руслан Каганець: "Без людей виграти цю війну неможливо. Ми не зробимо мільйон роботів із штучним інтелектом, які за нас воюватимуть"
00:32
/ 1
Відсьогодні на Закарпатті розпочалася нерестова заборона
21:48
Біля Солотвинського солерудника виявлено смітники, пластикові пляшки в карстових проваллях і забруднення потоку Глод
16:44
/ 3
В Ужгороді пойдуть чемпіонат України з велоспорту-МТБ та чемпіонат області
11:26
/ 4
На війні з росією поліг Ігор Сакало з Горінчова Хустського району
10:53
У лютому споживчі ціни на Закарпатті в цілому не зросли – статистика
11:15
"Щасливі діти" запускають новий цикл відновлювальних ретритів для мам із дітьми "Сила Карпат"
10:56
/ 6
В Усть-Чорній на Тячівщині попрощалися з полеглим Героєм Октавіаном Коненком
22:53
/ 3
У понеділок в Сваляві проведуть в останню дорогу полеглого 21-річного Героя Василя Томащука
22:20
/ 2
У Великій Копані попрощалися з Віталієм Чонкою, що загинув на Запоріжжі ще торік у червні
15:31
У лютому в порівнянні з торішнім груднем ціни на продукти харчування та безалкогольні напої зросли на 1,4%
14:57
Торік на Закарпатті прийняли в експлуатацію житла на 17,8% більше, ніж у 2022-му
14:10
/ 1
Кабмін перерозподілив освітню субвенцію на 2024 рік: місцеві бюджети Закарпаття втратили 2,4 млн грн
23:00
/ 3
На війні поліг ровесник Конституції України Василь Цьока з Крайникова Хустської громади
» Всі новини