Художник сповідається полотнами

Як інформує каталог творів, художник є членом міжнародного бомонду, його твори можна було побачити на виставках світу у Празі, Чикаго, Мюнхені, Берліні тощо.

належить до художників, сформованих в українському мистецтві. Його стиль, інтегруючи різні методи, має цілісність і монолітність. Міра і баланс інтимності, романтизація у портретах, елементи гіперреалізму з акцентом чуттєвості напрочуд органічно поєднуються у творах художника. Втім, відчувається місток з дитинством, яке пройшло в унікальних вимірах карпатської культури.

"Дивлячись на портрети, бачу аналогії з українським портретом: гарно впіймані людська теплота, психологізм; у пейзажах сильна впевненість у тому, що робиш, відчувається імпресіоністичний план", – відгук підслуханий ненароком у виставковій залі під час прегляду робіт. "Ця виставка, на якій експонується близько 50 моїх робіт, - лишень маленька частка того, чим я володію, – відмітив пан Сергій. – Мене цікавить універсальність у житті – отож, жанровий діапазон творчості не обмежується тільки портретом і пейзажем, які майже завжди пишу під музику".

Далі залюбленим у професійне мистецтво відкрився цілий всесвіт у фарбах, образах, ідеях. Унікальні враження дарує тонка пастельна техніка, якою виконана ціла галерея портретів. Властиво, ця фламандська техніка : від підмальовки, прописок і лесувань є індивідуальним авторським секретом. Відразу ж впадає в око витончена майстерність і ніжність живописного портрета, де ефект світлотіней додає лініям замальованих натур глибокого психологізму.

Ліризмом і тонко продуманим лінійним інструментуванням наче виспівує автопортрет "Це сонечко, тобі". Невимовну емоційну енергію, рішучий рух чуттів-думок несуть у собі портрети впізнаваних нами "героїв нашого часу". Чудові жіночі портрети – один світлий, а другий у темній гамі, випромінюють теплий ліричний настрій. Внутрішня одухотвореність образів приємно вражає вже забутою красою і гармонійністю, прозорим і ясним колоритом, що відповідає камерності звучання інструментальної музики. Привертає увагу м’яке і ніжне пом’якшення обрисів у портретах та художні прийоми у пейзажах Глущука. Модель майже не коментується складними атрибутами, антураж не відіграє ніякої ролі, характеристика рис позбавлена будь-яких рис однозначності. Мистець майстерно передає мінливий образ моделі: ліниву дитячу усмішку і стан втішання, замріяність, тендітність й духовну напруженість, наївність, щирість тощо.

Як на мене, анатомія художньої мови Сергія Глущуказ прочитується у дискурсі постмодерного часу як знак актуалізації класичних понять здорової логіки та сприйняття (таких, як малюнок, лінія, симетрія, пропорція, техніка світлотіні тощо). Попри позірну опозиційність у сучасному живописі до безмірно експресіоністичних, потворних, агонізуючих еротичних символів, за якими зникає взагалі сенс мистецтва як духовного освоєння світу й самореалізації особистості під кутом зору вічних ідеалів Краси та Гармонії,

розвиває архетипи романтизму в розумінні Шарля Бодлeра, який вважав, що романтизм – це "не стиль, не живописна манера, а певний емоційний склад".

Приємно, що виставка живопису Сергія Глущука дарує рівновагу і радість духу, що, як вважав колись Сенека, є ідеалом емоційного стану людини, та осягнути цей ідеал здатні лише мудреці.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати