Мої мандри у село "чорних" нелегалів‚ білого каменю‚ вирубаних черешень...

Відвідати прикордонне село Новоселиця Перечинського району Закарпаття збиралась давно -викликали зацікавленість розповіді людей та нещодавно прочитана книга “Новоселиця” (сторінки минувшини і сьогодення)‚ яка вийшла у 2002 році.

Мої мандри у село "чорних" нелегалів‚ білого каменю‚ вирубаних черешень...Його символ - білий колір‚ який почав тьмяніти від проблем. По-перше‚ довколишні ліси‚ які донедавна прикрашав сліпучо-білий весняний цвіт черешень‚ багаті на гриби‚ зокрема на боровики‚ котрі в народі називають білими грибами. На тихе полювання сюди приходять не тільки з довколишніх сіл‚ а й з обласного центру. 3 грудня 2000 року сільський грибар Віктор Шевченко назбирав у лісі кошик білих грибів. У періоди грибних сезонів у селі діють пункти прийому. Виручені гроші від продажу грибів поповнюють гаманці селян. По-друге‚ Новоселицю через поклади називають селом білого каменю. Тут всі оселі білі‚ поштукатурені мармуровим кришивом. По-третє‚ у засобах масової інформації та у повідомленнях правоохоронних органів даний населений пункт асоціюється з “чорними”. Справа в тому‚ що на його території з 1954 року розміщена прикордонна застава “Новоселиця”‚ де намагаються перетнути державний українсько-словацький кордон нелегальні мігранти. Прикордонники часто стають перепоною у здійсненні їхніх “рожевих” мрій - правопорушників затримують. Районом‚ та й загалом по Закарпатській області ширяться чутки‚ що нелегалів “кришують” правоохоронці‚ люди‚ за що мають на цього непогані прибутки. По-четверте‚ цікаво було побачити‚ як і чим живуть люди у гірській українській глибинці‚ і дізнатися‚ чи покращився їхній добробут у 2006 році‚ який був оголошений Президентом України Роком села.

14 грудня минулого року я зателефонувала Новоселицькому сільському голові Тимку Михайлу і спитала чи буде він на місці‚ і‚ так як він є господарем‚ покаже родзинки‚ стане гідом рідного порогу. Не для кого не є секретом‚ що добре слово не зашкодить у будь-якій справі‚ а вдала реклама може привернути увагу туристів до села‚ яке донедавна було Богом забуте (у 2001 році село вперше відвідав перший керівник області - голова ОДА Геннадій Москаль)‚ а радянська влада визнала його безперспективним. Два роки тому тут зробили перші кроки у розвитку туризму: звели гірськолижний витяг‚ запланували й зведення бази.
Та‚ як кажуть‚ не тут то було! Мій приїзд чомусь викликав підозру‚ що мене хтось “замовив”‚ “підкупив” і я приїхала у село “відробляти гроші”. Опісля у мене навіть пропало бажання взагалі щось писати про це село. І тільки через місяць‚ вгамувавши свої емоції‚ взялась за перо. Насамперед тому‚ аби‚ показати‚ чому журналіст - небажаний гість у глибинці‚ а також показати відношення до нього людей‚ які вважають, що обов’язком журналіста є з’ясування міжусобиць, подавати це як конфлікт і роздмухувати його до світових масштабів. На думку спала народна приповідка: „Чужими руками добре жар загрібати”.

— Михайле Михайловичу‚ мені стало відомо про збір підписів проти вас. Як прокоментуєте це? - запитала за кілька днів після своїх мандрів голову в телефонній розмові.

— Хто вас замовив? Копаєте і копаєте! Нам треба зустрітися! Я підозрював‚ що вас замовили‚ а тепер переконався‚ що це так‚ - не вгамовувався він.

- Тимко продає-роздає землю направо-наліво‚ тому і підписи збирають люди за його відставку‚ - пояснила жителька Новоселиці Олена.

ЗАПЛУТАНИЙ КЛУБОК ПРОБЛЕМ

У телефонній розмові з паном Тимком домовились‚ що своїм ходом приїду з Перечина до Дубринич‚ а там він зустріне мене з власним транспортом. За хвилин 20 на маршрутному таксі дісталась до села Дубринич. Іду пішки метрів 500 до перехрестя‚ де межують два райони - Перечинський і Великоберезнянський. Зважаю на щит з написом “Новоселиця 8” і повертаю наліво. Телефоную пану Тимку. Він каже‚ що зараз під’їде чоловік на авто. Стою. Чекаю. Розглядаю околицю. Привертає увагу з десяток різної автотехніки‚ яка заїжджає-виїжджає на територію якогось великого підприємства. З’ясовую‚що це ремонтно-будівельне управління “Прикарпатзахідтранс” державного підприємства “Західтранс”. За хвилин 20 з прохідної підприємства виходить сивочолий дядько і гукає мене по імені. Підходжу, знайомимось. Олександр Буковський - начальник РБУ. Запрошує зайти до свого кабінету.

- Тимко подзвонив мені і попросив зайнятись вами‚ з’ясувати мету вашого візиту, бо я‚ як депутат Перечинської райради‚ курирую Новоселицю. Нам треба знати‚ для чого саме їдете в Новоселицю? Довкола повно сіл! - скоса поглядаючи і з якимось дивним тоном почав розмову пан Буковський.

“Тут щось не так”‚ - підказувала мені інтуїція.

- Щодо питання розвитку села Новоселиця‚ то у мене є єдина думка‚ - сказав Олександр Олександрович. - Оскільки Новоселиця була забута всіма‚ то зараз є можливість підняти її‚ якщо не з руїн‚ то‚ принаймні‚ покращити життя селян. Це можливо зробити тільки з розвитком інфраструктури для гірськолижного спорту. Наразі база не збудована. Підприємець Зленко з Ужгорода у свій час‚ підписавши договір оренди на 80 соток землі‚ звів канатний підйомник і відпрацював пробний лижний сезон 2005-2006 року. Робота минулого сезону показала‚ що бажаючих відпочити поблизу і займатися активним видом спорту є багато. Новоселиця знаходиться у 43 км від обласного центру і у 15 - від Перечина. Окрім того‚ сніговий покрив тут триває упродовж 4-5 місяців. Такого прекрасного місця по його географічному розташуванні і конкуренції поблизу не буде. Цим село і виграє.

- Коли туристи можуть приїжджати і лижатися досхочу?

- Туристами вважаємо тих‚ хто приїжджає і їх можна десь розмістити. А поки що бази нема. Але відповідь на це запитання може дати підприємець Зленко. Ви з ним повинні зустрітися.

Пан Буковський‚ вийшовши з паном Зленком на зв’язок‚ повідомив йому‚ що тут є журналіст‚ з яким той має зустрітися і висловити свою точку зору. У телефонній розмові пану Зленку повідомила про свої наміри поїздки у Новоселицю. Буковський продовжив вводити мене у курс справ ситуації‚ де наявний конфлікт:

- Сесія Новоселицької сільської ради прийняла рішення про виставлення на аукціон 8 гектарів спуску. Якщо цей спуск буде розпроданий частинами під окремі ділянки‚ то можна поставити хрест на даній гірськолижній базі. Практика у Закарпатській області‚ зокрема на Великоберезнянщині‚ показує‚ що схили‚ які не зайняті упродовж сільськогосподарського періоду‚ використовуються селянами для посадок, для випасу худоби. Земля не пустує. У гірських районах вона - дефіцит‚ на вагу золота. Яка необхідність продажу спуску по частинах? Аби люди побудували дачні хатинки?! А де будуть кататися туристи? Якщо землі в урочищі Вурбанове будуть розпродані‚ то це буде великою бідою. І боюся‚ що хорошому починанню буде кінець. Я з дитинства гірськолижник‚ і знаю толк спуску. І ще такий момент. Якщо 8 гектарів будуть продані одним лотом‚ то як земля буде використовуватися у літній період? Довкола ж ліси! Де люди випасатимуть худобу?

- Який вихід з цієї ситуації бачите Ви? І чи прислухається до Ваших порад сільський голова?

- Вихід один. Зленко нехай викуповує 80 соток і зводить базу. Я буду сприяти у цьому. Тимко згідний з моїми пропозиціями‚ але не все залежить від нього. Депутатський корпус‚ не вникаючи у проблеми села‚ бачить одно: як заробити гроші на одному подиху.

- І що в цьому поганого?

- Якщо 80 соток землі продадуть Зленку‚ то сільська казна поповниться певною сумою. Бо я сумніваюся‚ що вдасться найти іншого покупця на 8 гектарів. Земля дорога. А інвестори вкладають гроші у проекти‚ які відразу ж дають прибутки.
На диво‚ після того‚ як мій співрозмовник вилив свої емоції‚ з полегшенням вдихнув. Напруга трохи спала. Ми сіли у його службове авто і попрямували в Новоселицю. На напівдорозі наздоганяємо двох жінок‚ які долають шлях з Дубринич пішки. У літньої жінки у чорній хустці заплакані очі. Каже‚ що у неї горе - поховала 30-річного сина.
На початку села‚ яке гори взяли у свої долоні‚ справа‚ встановлено хрест. Довкола все вкрито тонким шаром снігу. “Ось бачите‚ внизу снігу не було‚ а тут є. Деколи сніг випадає до двох метрів. На відміну від інших місцевостей‚ тут сніг випадає і не тане”‚ - пояснює Олександр Олександрович.

Одночасно до сільської ради під’їхала машина з державними номерами. Хазяїн автівки в кілька кроків випередив нас і першим зайшов до кабінету сільського голови‚ показав посвідчення. Тимко попросив залишити кабінет і зачекати у кабінеті секретарки. Знайомлюся з нею‚ Марією Рейпаші‚ авторкою книги “Новоселиця”. “Но ви знали коли прийти‚ я їду в Ужгород‚ мені ніколи з вами говорити”‚ -сказала пані Марія і залишила нас з паном Буковським. Упродовж години він привідкриває завісу над перебігом районних подій‚ які стосуються землі‚ лісу‚ кадрових призначень. “Тут бракує Шерлока Холмса”‚ -подумалось. До кабінету декілька разів заходить схвильований сільський голова‚ на полицях шаф шукає якісь папери‚ метушиться. Просить ще зачекати‚ пояснює‚ що в нього в кабінеті сидить працівник СБУ . За годину правоохоронець вийшов з кабінету.

- Одна жінка зареєструвалася у селі. Попросила видати їй довідку‚ що вона тут зареєстрована. Виявилося‚ що ту довідку вона надала у Пенсійний фонд‚ аби їй 25% гірських нараховували до пенсії. Але ж нашої вини у цьому нема! - почав обурюватися Михайло Тимко. - Пенсійний фонд не доглядів. Ми не мали права не видати людині довідку. І ось тобі на - есбеу перевіряє‚ - розвів руками і на кілька секунд затримав проникливий погляд на мені...

НА ЮЩЕНКА НЕМА ГРОШЕЙ

У невеликому кабінеті голови є необхідні меблі - стіл‚ стільці‚ шафа. Голі стіни скрашує портрет Шевченка. Щодо відсутнього портрету Президента України‚ який‚ як правило‚ є у всіх державних установах‚ Тимко сказав: “Нема грошей на нього (на Ющенка. - Автор). А портрет Шевченка висить‚ відколи збудована нова сільська рада‚ 20 років тому”.

Тремтячий Тимко курить цигарку за цигаркою‚ декілька разів поспіль питає мене про мету приїзду в село. У черговий раз пояснюю. Задаю кілька навідних запитань: село розвивається чи вимирає? Люди живуть чи виживають? Де працюють? Чи є перспектива у місцевого зеленого туризму? Порушую питання і щодо нелегальних мігрантів. Прошу підтвердити або спростувати інформацію щодо сприяння людьми “чорним”. Здається‚ мої запитання Тимко не чує‚ нервує. Дає книгу “Новоселиця”‚ якісь папери і каже‚ що там про все написано. Пан Буковський стоїть осторонь і за всім цим спостерігає‚ за хвилину-другу прощається‚ каже‚ що мусить їхати в Ужгород‚ до того ж підмітив‚ що пан Тимко без його присутності буде почуватися вільніше.

Мені довелось докласти чималих зусиль‚ аби з’ясувати бодай кілька питань. Бо новоселицький клубок проблем такий заплутаний! До того ж сільський голова‚ то запалював вогонь‚ то приборкував полум’я‚ на запитання давав дво-‚ а то і тризначні відповіді‚ що мене геть заплутувало. Аби читач зміг мати бодай якусь уяву про це село‚ при написанні матеріалу використала чимало інформації з вищезгаданої книги.

ЗЕМЛЯ‚ ГАЗ‚ ІНВЕСТОРИ

Новоселиця - молоде село. У писемних джерелах вперше згадується в 1696 році. Поселень було кілька. Упродовж трьох століть розвивалося дуже повільно. Можливо‚ тому‚ що довкола ліси і дуже мало родючої землі. Нині Новоселиця - село однієї вулиці. Номерів -140. Мешканців - неповна півсотня. Смертність перевищує народжуваність. За словами Тимка‚ з початку 2006 року до 14 грудня народилося тільки троє немовлят‚ а померло 10 чоловік. Село хоча і невелике‚ але на відміну від ідентичних сіл Перечинщини‚ має свою сільську раду‚ ФАП‚ дев’ятирічку‚ церкву‚ кілька торгових точок‚ кафе‚ барів. До 2000 року у селі був тільки один телефон. Наразі тут 70 телефонних номерів. Кожна третя хата має сателітки. Новоселці пишаються‚ що тут у 1791 році у сім’ї місцевого священика народився видатний просвітитель краю‚ директор Ужгородської гімназії Іоан Чургович‚ діяльність якого була спрямована на розвиток моральності та духовності людей‚ на створення народних училищ‚ будівництво народних шкіл.

- У 2003 році у село приїхав підприємець Зленко‚ - згадує Тимко. - Оглянув гори‚ схили. На сесії сільської ради було прийнято рішення про надання йому в оренду з правом викупу 80 соток землі на зведення гірськолижної бази. Витяг звів‚ від його експлуатації заробив багато грошей‚ а ось базу зводити не поспішає. Ми пропонували йому або щось робити‚ або розірвати договір. Але він хоче мільйон за той витяг. Знає‚ що такі гроші за нього ніхто не дасть‚ тому і тягне резину. Навіщо нам такий інвестор? Вимкніть диктофон і я скажу дещо. Коли голові РДА я сказав‚ що сюди їде телебачення (на увазі мали мій приїзд. - Автор)‚ так голова РДА сказав‚ аби я вам так і передав: “Не треба нам таких інвесторів. Заженемо бульдозер і всі його туалети згребемо у потік”. Нашим селом зацікавилися солідні інвестори з Києва‚ Дніпропетровська. Вони готові вкладати гроші‚ але хочуть‚ аби земля була в їхній власності‚ а село газифіковане. Нещодавно на сесії було прийнято рішення про продаж 11 га землі для зведення туристично-рекреаційного комплексу. Завдяки вирученим коштам від продажу землі‚ а це понад 4 млн. грн.‚ вдасться газифікувати село‚ покращити добробут селян‚ створити для них робочі місця‚ побудувати спортзал‚ де молодь могла б займатися. У селі уже купують і облаштовують хати під міні-готелі для туристів. Село має перспективу у розвитку зеленого туризму. Чесно кажучи‚ після Зленка про село почули‚ ним почали цікавитися бізнесмени‚ - Тимко почав приборкувати щойно роздмухане полум’я і додав, що „він із Зленком у добрих відносинах. Однак село потребує більш грошовитих інвесторів.”

УЖЕ КІЛЬКА РАЗІВ НАМАГАЛИСЯ ЗАБРАТИ В МЕНЕ ЗЕМЛЮ

Аби пролити світло на неоднозначні відносини між підприємцем і сільським головою, я звернулася до Василя Степановича Зленка за коментарем. Ось його точка зору:

- Можу твердо сказати, що я відкрив Новоселицю, покращив добробут його жителів. Кожного новоселця збагатив мінімум, як у 20 разів. Якщо до мого проекту хата у Новоселиці коштувала тисячу гривень, то зараз – мінімум 30 тисяч доларів. Село привернуло увагу туристів, люди відкривають нові торгові точки. До того ж я зробив світло у селі, купив люстру для церкви, заплатив за розширення меж села. Спочатку все йшло добре, були порозуміння між мною та Тимком, людьми. І ось минулої зими всіх жаба задавила: бажаючих відпочити і полижатися було багато. На мої прибутки впала заздрість. Дійшло до того, що Тимко на сесії заявив таке: „ У нас є лижня, яка Зленку приносить великі прибутки, а ми не маємо на зарплату”. Але ж я їм не няньо! Я підприємець. Закон не порушую, чесно сплачую податки. Скажіть, а на кого мене нарікати, що цієї зими нема снігу, відсутність якого позначається на моєму бізнесі?
Щодо мільйона, який ніби я прошу за витяг. Брат Тимка звертався до мене і казав таке: „ Вася, є люди, які готові заплатити за витяг хоч і 100 тисяч доларів”. На що я йому відповів: „Нехай ті люди за 100 тисяч куплять собі кафе”. Чому так сказав? Бо витяг коштує дорожче. Але я не збираюся його продавати, а продовжую реалізовувати свій проект, зокрема і будівництво бази. Наразі документи на викуп 80 соток землі, яку орендую, проходять експертизу. Скажу, що уже декілька разів землю намагалися у мене відібрати, а спуск продати через аукціон. Але цього робити не можна – земля сільськогосподарського призначення, згідно чинного законодавства, продажу не підлягає.

БІЛИМ ЧЕРЕШНЯМ МОЖНА СПІВАТИ "ВІЧНАЯ ПАМ’ЯТЬ"...

Як засвідчено у книзі “Сади Закарпаття”‚ Новоселиця займала перше місце в області по кількості черешень у лісі. Пенсіонерка Марія Іванівна‚ з якою їхала у маршрутному таксі до Дубринич‚ сказала‚ що донедавна тією красою природи не можна було нарадуватися: “Ранньою весною довкола все чорне. Природа пробуджується‚ бруньки на деревах ще набухають‚ а Новоселицькі ліси -білі-білі‚ як фата на молодиці. Це цвіли черешні. Черешня -цінне дерево‚ то їх і по вирубували. Тій красі‚ схожу на казку‚ можна співати “Вічную пам’ять”. З цією прикрою реальністю погодився і Михайло Тимко:
- Наші ліси фірмачі вирубували з таким розмахом‚ що мало з гір не зробили полонини. Щодня вивозили по 10-15 лісовозів деревини. Нанесено великої шкоди довкіллю. Асфальтована дорога перетворилася на суцільні вибоїни‚ ями. Це було щось страшне. Коли у новосельців урвався терпець‚ перекрили дорогу‚ рух 30-тонним машинам‚ поставили умови фірмачам‚ аби привели дорогу в порядок. Ті обіцяли‚ що все зроблять‚ але залатали тільки глибокі ями. Наразі санітарні та планові рубки проводить одна фірма. Благо‚ що хоч того руху‚ шуму нема.

БОРОТЬБА ЗА БІЛИЙ КАМІНЬ

Як уже згадувалося вище‚ Новоселицю називають селом білого каменю‚ “який є багатством і бідою новоселців. Багатством - бо вже більше трьох десятиріч потужними машинами вивозять по всій Україні цей білий молотий камінь‚ а бідою - бо від вибухів здригаються хати і люди‚ коли вибухівкою зривають гору Скалку”‚ - написано у книзі. За словами Тимка‚ нині навколо кар’єра і дробильного апарату тривають судові процеси‚ аби розставити крапки над “і”‚ і з’ясувати‚ кому все ж таки належать природні багатства.

МЕДАЛЬ ВІД ДЕРЖАВИ ЗА НЕЛЕГАЛІВ

Минулого літа місцевий житель Михайло під час тихого полювання побачив біля річки кілька “чорних”. Він пішов на заставу і повідомив про це. За кілька хвилин група затримки затримала 10 чи 11 нелегальних мігрантів‚ які призупинились поїсти і помитися перед тим‚ як нелегально перетнути кордон. За такий громадянський вчинок згодом Михайла нагородили медаллю.

- Якби за такі вчинки держава давала грошові премії‚ то і нелегалів було більше викрито. Для людей має бути стимул‚ - розмірковує Михайло Тимко. - При нашій сільській раді діє громадське формування щодо вияву чорних на території села. Молоді хлопці‚ які є членами формування‚ спочатку віднеслись серйозно до роботи‚ але потім кажуть: “А скільки можна працювати на ентузіазмі? Дадуть грамоту - і все”. Сільський голова каже‚ що йому відома інформація про бізнес на нелегалах. Спростував чутки‚ що новоселці сприяють їхньому переховуванню. Він стверджує‚ що через Новоселицю чорних переправляють мукачівські ділки.

Аби дізнатися‚ як охороняється державний кордон‚ вирішила побувати на заставі. Син голови підвозить нас. Вийшовши з машини‚ мороз за мить пронизав усе тіло. Довкола лежить сніг на сантиметрів 12. Михайла Михайловича зустріли тут радо. Кажуть‚ що він з ними давно співпрацює‚ допомагає.

Офіцери привітні‚ розглядають мене з цікавістю. Кажуть‚ що жодного випадку не було‚ аби на заставу прийшов журналіст з власної ініціативи. “Представники преси у нас - рідкісні гості. Приїжджають тільки з високоповажними гостями. Їх знімають‚ з ними спілкуються‚ а на нас ніхто уваги не звертає‚ - скаржаться вони. - Нас не треба хвалити‚ але приємно було б про себе прочитати у газеті чи побачити себе по теліку”.
У жовтні на відкриття застави після капітального ремонту приїжджав голова Департаменту прикордонної служби України Микола Литвин‚ - розповідає заступник начальника прикордонної застави “Новоселиця” лейтенант Олег Олександрович Фіщук‚ родом з Вінниччини‚ призначений чотири місяці тому. Показує подарунок від генерала Литвина - символічний ключ із скла. - Застава діє з 1954 року. Жодного разу тут не проводився ремонт‚ - продовжує далі. - Підприємець‚ виходець із Новоселиці‚ який згодом став місцевим чиновником‚ залучивши своїх колег‚ однодумців‚ допоміг у проведенні ремонту будівлі‚ казарм‚ облаштуванні території‚ а від себе подарував духовку для випічки хліба. Було придбано і нову мебель.

А щодо того‚ що на території села затримується багато нелегальних мігрантів‚ так це значить‚ що застава працює. Наше завдання - виявляти і затримувати правопорушників‚ - резюмував лейтенант.

ДО ТЕМИ НЕЛЕГАЛЬНОЇ МІГРАЦІЇ

Я звернулася за коментарем до начальника Перечинсьного райвідділу УМВС щодо “фришування правоохоронцями нелегалів”. “Якби я знав‚ що хтось з райвідділу кришує чорних‚ то завтра той не працював би у органах”‚ - запевнив Павло Готра. Приділити цій темі більше уваги підполковник Готра відмовився. “Це парафія міграційної служби і СБУ. До того ж ви‚ журналісти‚ дуже хитрі - за допомогою нас заробляєте гроші‚ а гонорарами не ділитеся”‚ - на повну серйозність сказав він.

Тема нелегальної міграції для Перечинщини – актуальна. Мас-медіа приділяли їй чимало уваги, особливо після 30 листопада 2005 року, коли в жительки села Сімер був виявлений черевний тиф. За день-два збудник інфекції спеціалісти виявили у колодязній воді у Сімері та у водогоні, яким вода доставляється до Перечинського ліцею. Люди почали панікувати. Фахівці побоювалися, що „тифом може заразитися пів-Перечинщини”. Міський голова Перечина навіть звернувся до перших осіб України з проханням ввести надзвичайний стан у місті та селах району. На щастя‚ завдяки районній санепідемстанції спалаху інфекції вдалось уникнути.

За однією з офіційних версій‚ у лісі між селами Сімер та Тур’я-Ремета були закопані трупи чорних нелегалів. З них буцімто і витік збудник інфекції і потрапив у воду. Правоохоронці через ЗМІ звернулись до людей припинити бізнес на нелегалах‚ аби убезпечити від фатальних наслідків себе та державу (у селах Перечинщини серед білого дня можна було побачити “чорних”‚ які спокійно ходили в магазини за продуктами. Наразі про подібні випадки не чути, але правоохоронці чине щотижня затримують нелегалів).
Тетяна ГРИЦИЩУК, "НЕДІЛЯ"
27 лютого 2007р.

Теги:

Коментарі

НОВИНИ: Соціо

23:51
30 родин із прифронтової Харківщини оздоровилися та відпочили на Закарпатті за час дії програми "Турбота"
23:19
Словаччина хоче відновити пасажирське залізничне сполучення із Ужгородом, яке припинилося 80 років тому
18:22
"Укрзалізниця" ще цьогоріч планує запустити потяг "Київ – Кошиці"
15:29
/ 5
Як "танець з бубном" за вітряки на Руні гудуть сільрада, лісівники та закарпатська влада
14:15
/ 1
Приватний поїзд "Прага – Чоп" сьогодні здійснив свій перший рейс
11:22
/ 3
Запис мого діда і сепаратне святкування Паски
11:11
/ 1
У Ракоші Вишківської громади попрощалися з полеглим Героєм Святославом Корнійчуком
20:19
/ 4
В Ужгороді на об'їзній депутати-"слуги" планують "роздерибанити" понад 1 га землі із заниженням вартості в 10 разів
21:59
/ 21
На Закарпатті було зроблено спробу дестабілізації шляхом перекриття доріг "через мобілізацію". Поліція звільнила проїзд
18:44
/ 36
Головою Ужгородського міськрайонного суду переобрано Віктора Данка
18:38
На війні поліг Віталій Петах зі Страбичова Мукачівської громади
02:00
/ 29
Комбат Руслан Каганець: "Без людей виграти цю війну неможливо. Ми не зробимо мільйон роботів із штучним інтелектом, які за нас воюватимуть"
00:32
/ 1
Відсьогодні на Закарпатті розпочалася нерестова заборона
21:48
Біля Солотвинського солерудника виявлено смітники, пластикові пляшки в карстових проваллях і забруднення потоку Глод
16:44
/ 3
В Ужгороді пойдуть чемпіонат України з велоспорту-МТБ та чемпіонат області
11:26
/ 4
На війні з росією поліг Ігор Сакало з Горінчова Хустського району
10:53
У лютому споживчі ціни на Закарпатті в цілому не зросли – статистика
11:15
"Щасливі діти" запускають новий цикл відновлювальних ретритів для мам із дітьми "Сила Карпат"
10:56
/ 6
В Усть-Чорній на Тячівщині попрощалися з полеглим Героєм Октавіаном Коненком
22:53
/ 3
У понеділок в Сваляві проведуть в останню дорогу полеглого 21-річного Героя Василя Томащука
22:20
/ 2
У Великій Копані попрощалися з Віталієм Чонкою, що загинув на Запоріжжі ще торік у червні
15:31
У лютому в порівнянні з торішнім груднем ціни на продукти харчування та безалкогольні напої зросли на 1,4%
14:57
Торік на Закарпатті прийняли в експлуатацію житла на 17,8% більше, ніж у 2022-му
14:10
/ 1
Кабмін перерозподілив освітню субвенцію на 2024 рік: місцеві бюджети Закарпаття втратили 2,4 млн грн
23:00
/ 3
На війні поліг ровесник Конституції України Василь Цьока з Крайникова Хустської громади
» Всі новини