Євгенія Ганус: "Любов учнів до предмета починається з учителя..."

Лінгвістична гімназія ім. Т.Г. Шевченка, окрім високих учнівських досягнень з гуманітарних дисциплін, славиться ще й сильною - негуманітарною - кафедрою хімії, яка щороку "дає" переможців та призерів предметних олімпіад усіх рівнів аж до всеукраїнського. Серед них і учні молодої й, без сумніву, талановитої вчительки Євгенії Ганус, вихованки заслуженого вчителя України, двічі Соросівського лауреата Катерини Маркуш.

Євгенія Ганус: "Любов учнів до предмета починається з учителя..."

Євгенію Олександрівну я вперше побачила на міському етапі конкурсу “Учитель року-2010″. Вона підкорила зал непідробною захопленістю предметом, який викладає, нестандартними прийомами навчання й дивовижною ерудицією - недарма ж її назвали вчителем-ерудитом. Уже тоді хотілося розповісти про неї широкому загалу. Втім на вчительку чекали обласний етап конкурсу, де її також визнали кращою, та всеукраїнський, а далі їм на зміну прийшли клопоти, що супроводжують закінчення кожного навчального року, тож наша зустріч стала можливою лише тепер, коли вже все позаду.

- Євгеніє Олександрівно, звідки ваша захопленість хімією?

- Це як кохання з першого погляду. Якось у 7-му класі до нас на заміну прийшла Катерина Євгенівна Маркуш. Одного уроку виявилося достатньо, аби я твердо вирішила: буду такою, як вона - вчителькою хімії в першій школі. Катерина Євгенівна мене буквально полонила і закохала в свій предмет. І цей факт, і подальша практика зміцнили мене в переконанні, що любов учнів до предмета починається з учителя, котрий має бути цікавий їм насамперед як особистість.

- Доти які були уподобання?

- Те, що буду вчителькою, вирішила ще класі в 5-му - певно, далося взнаки те, що чимало рідних із боку моєї мами були і є педагогами. А далі, сказати б, я обирала профіль.

- І які перебрали варіанти?

- У 6-му класі любила Тюнду Юліївну Ман (на жаль, через рік вона трагічно загинула). “Може, на географічний?” - думала тоді я. Подобались також російська мова і література - їх навчала захоплена своїм предметом Олена Василівна Єгорова. “А може, на філфак?” - продовжувала вибирати я. У 7-му класі, на день самоврядування, навіть провела свій перший урок. У нас мала бути геометрія. Ми ще не вирішили, хто її вестиме, чекали, що це зробить сам учитель - Іван Юлійович Копча (якого ми всі дуже любили і яким захоплювались). А доти я як заступник старости, котра занедужала, взялася наводити лад у класі. На це зайшов Іван Юлійович: “Чудово, Женю, ти вже почала, продовжуй урок”. Я, прагнучи його наслідувати, викликала до дошки одразу 2 учнів. Зрештою була рада, що знала матеріал (я того дня, на щастя, вивчила обидві теореми), тож змогла перевірити знання однокласників. Урок вдався й тому, що присутніх було тільки 12 чоловік, і звісно, завдяки тому, що заняття проходило за присутності Івана Юлійовича. Проте він усе подав як мою заслугу. Загалом я засвоїла багато уроків від цього вчителя. Окрім математики, він навчав нас багатьох речей. Зокрема того, як поводитися біля дошки, коли відповідаємо (розповідати потрібно не лише вчителю, а й усім присутнім) та коли робимо записи на ній (не застеляти собою написаного). Але все вирішила зустріч із Катериною Євгенівною.

- Як ішли до своєї мети?

- Над усе любила хімію і вчила здебільшого лише її. А оскільки зрештою Катерина Євгенівна стала нашим постійним учителем, то захоплення предметом поглиблювалося. Тож мені нерідко перепадало від інших педагогів, що я зосереджена в основному на хімії.

- А батьки сприймали ваше захоплення?

- Вони - Валентина Юріївна та Олександр Павлович Якутіни - завжди мене підтримували. Так, мама казала: “Професію і чоловіка обиратимеш сама - це має бути твій вибір, тому що робиш його на все життя, і яким би він не був, ми тебе завжди підтримаємо”. Я своїм батькам дуже вдячна, що вони не встановлювали мені ніяких рамок. Багато моїх однокласників до останнього вагалися, куди піти після школи, проте всі знали: Якутіна йде на хімічний. Так і сталося - вступила на хімфак в Ужгородський університет. Щоправда, на денне відділення не потрапила. Тому вирішила рік відучитися в 19-му училищі на інформатиці, яка мені теж подобалася. Та коли прийшла в приймальну комісію забирати документи, мені їх не схотіли віддавати, а запропонували навчання на вечірньому відділенні. Я вагалася. І знову допомогла Катерина Євгенівна: “Погоджуйся. Мені потрібен лаборант. Тож зможеш водночас і навчатися (а програма та сама, що й на стаціонарному відділенні), і працювати”. Абсолютно не шкодую, що так сталося, бо поки стаціонарники лише вчилися, я ще й набувала практичного досвіду.

Свій перший самостійний урок провела вже на 1-му курсі. У 2-й чверті довелося заміняти Катерину Євгенівну. Оскільки студенти на той час уже закінчили педпрактику, то на заміну відправили мене. Я завзято взялася за підготовку, накидала, про що розповідатиму учням. Увечері мені телефонує учителька: “Бери ручку і записуй, що робитимеш”. - “Давайте я розповім вам, що запланувала, а ви скажете, чи все так”. Вислухавши мене, наставниця відповіла: “Усе дуже добре, але якщо ти це все встигнеш за один урок, я тобі просто поаплодую”. Звісно, всього не встигла, але увагу учнів втримати вдалося. Більше того, замість 2-х уроків на одній паралелі мені довелося провести 6 на двох. “Шість, то й шість”, - подумала, ще не підозрюючи, яке це неймовірне навантаження… Додому прийшла ледь жива, але щаслива. Це був мій перший педагогічний день.

- Нині який ваш стаж?

- Загальний - 19 років, педагогічний, відколи працюю педагогом-організатором під керівництвом Валентини Володимирівни Полянської та пліч-о-пліч із Софією Лелекач, - 17 і 8 років викладаю хімію. У мене завжди було дві пристрасті - хімія і КВН. Ця захопленість теж від моєї вчительки. Хімічні КВНи Катерина Євгенівна запровадила з приходом у школу 1969 року. Відтоді це подія в нашому закладі - в нього грають усі 10-класники всіх поколінь після закінчення курсу неорганічної хімії, і він збирає не лише учнів та вчителів, а й батьків. Школяркою я очолювала кавеенівську команду, почавши працювати, допомагала готувати змагання веселих та найкмітливіших. А з 2 курсу веду їх, оскільки ведучий, окрім гарної дикції та дотепності, повинен добре знатися на хімії, останні ж 4 роки КВНи проходять за моїм сценарієм.

- Як виробляли власний стиль викладання?

- А робота над ним триває й досі. Мої учні мені підказують, як чинити так, щоб вони краще розуміли предмет. Нерідко запитують мене: “Як вам не набридає стільки років розповідати одне й те саме?” - “Вам цікаво розказувати, наприклад, той самий анекдот людям, котрі його ще не чули?” - “Так”. - “Отак і мені цікаво”. Це учням дивно, а кожен учитель знає, що до однієї й тієї ж теми можна підходити по-різному. Навіть у різних класах на паралелі. Та й час вносить корективи. Наразі в роботі залюбки використовую комп’ютерні технології. Вони допомагають урізноманітнювати навчальний процес, але водночас не повинні замінити пошук. Набагато більший ефект досягається, коли учні самі складають таблиці та схеми всім класом, крок за кроком, а не отримують їх у готовому вигляді. Тоді й розуміють їх і вміють ними користуватися. Мій чоловік (Віктор Ганус - учитель фізики лінгвістичної гімназії, виховав багатьох призерів усіх рівнів олімпіад з фізики, тепер курирує Малу академію наук, щороку має переможців обласного конкурсу-захисту дослідницьких робіт МАН, - авт.), котрий для мене є беззаперечним авторитетом не лише в сім’ї, а й у педагогічній діяльності, з котрим ми поділяємо і радість від успіхів, і негоди, на чиє плече я завжди можу спертися, ще на початку моєї педагогічної діяльності казав: “Ти не повинна давати готових рішень, ти маєш до них підводити”. Що й намагаюся робити.

- А коли звернулися до гри як необхідного елементу уроку?

- Ще з моїми першими учнями, аби “повернути їхні думки в клас” після канікул, активізувати попередні знання. Це спрацьовувало. Тепер же години на вивчення хімії скоротили, наприклад, у 7 класі на неї відведено лише 1 урок. Тому, аби зацікавити учнів, під час актуалізації знань практикую ігри-хвилинки, наприклад, “Відгадай задумане”, “Вірю-не вірю”, конструктор-пазл “Періодична система хімічних елементів” та використовую нестандартні підходи до розв’язування вправ і задач за допомогою дійових осіб, як-от: неуважного лаборанта Васі, вченого Інокентія та навіть учнів цього класу. Причому ефект буває такий, що діти просять побільше на домашнє завдання.

- Невже таке можливо в час, сказати б, чи не суцільної байдужості учнів?

- Я не скажу, що це роблять усі поголовно. Але відсоток таких відчутно зріс. Раніше була проблема із домашнім завданням, за невиконання якого я ставила “1″, на що учні нерідко запитували: “Одиниці” ви ставите за невиконання, а чому не ставите “12″ за виконання?” Тепер ставлю. Так поступово зникає проблема невиконання домашнього завдання. А бажання дітей учитися самостійно стимулюю творчими домашніми роботами, наприклад, зі складання тестів, кросвордів на задану тему, написання “листів у майбутнє” за допомогою хімічних символів. Крім того, практикую завдання випереджувального характеру, котрі учні отримують блоком (на кілька уроків) і самі вирішують, коли і який обсяг їм виконати. Роботу без помилок оцінюю на “12″, а якщо є похибки, віддаю на доопрацювання, щоб урешті-решт учень отримав високий бал. Таким чином ті, хто працює, заробляють собі бали, що впливає на підсумкову оцінку.

- Не доводилося чути: для чого нам ваша хімія, якщо вона не потрібна для вступу?

- Звичайно, доводилось, але, на щастя, вже в 11 класі. На що пропоную знавцям англійської мови знайти себе у складанні тестів чи кросвордів англійською мовою до даної теми з підручника або за власним рефератом чи українською мовою до англійських текстів, наприклад, за підручником для студентів-екологів. І часто чую: “Ой! Я складала англійською тести і зрозуміла тему”. Чого і домагалися. А водночас я вчу їх хімії, вони мене - улюбленої англійської. Щоправда, часом виникає проблема із розповсюдженням завдань, коли тексти, що є в одному екземплярі, в когось “осідають”. Вирішую її за допомогою “листів щастя” через мережу Інтернет: “Надішли цей лист 5-м друзям, кому бажаєш щастя (”12″ із хімії), і тобі самому пощастить (сам отримаєш “12″ за правильно виконані завдання)”.

- Як ставитеся до дитячих жартів, витівок?

- Якщо вони не мають на меті когось принизити, з когось понасміхатися, то цілком спокійно, з гумором. А якщо навпаки, то навпаки! Я ж училася в неординарному класі, де хлопців було вдвічі більше, ніж дівчат, тож учителям із нами було важкувато. Ми дуже часто придумували і втілювали в життя різні “приколи”. А нашому класному керівнику Ігорю П’ятківському (ми в нього були першими) доводилося вислуховувати за нас і від учителів, і, нерідко, від керівництва. Та Ігор Якович (це ми завжди цінували) жодного разу не зірвався на крик! Він розмовляв із нами як із рівними, методично та наполегливо читав нотації, звертаючись до нашої юнацької совісті. Врешті-решт нам ставало соромно, і ми обіцяли так більше не робити. Й завжди дотримували слова! Саме так ми справді більше не робили - наступного разу все було зовсім інакше. Але при цьому жартували без наслідків, не злісно, не прагнучи принизити чиюсь гідність. За це, мабуть, і любив свій клас Ігор Якович, а ми - його (і любимо дотепер!) Маючи за приклад класного керівника, я так само намагаюся вибудовувати стосунки зі своїми учнями, які ґрунтуються на взаєморозумінні й повазі до думки кожного, хоча, зізнаюся, не завжди це виходить.

- А як щодо застосування отриманих учнями знань на практиці?

- Якщо раніше педагог розглядався як передавач інформації, то нині його завдання - навчити дітей орієнтуватися у величезному потоці інформації. Тому вважаю за краще не давати їм розв’язувати тести чи кросворди, а спонукати їх самих до складання. Таким чином, навчаю їх користуватися літературою, знаходити потрібну інформацію. Я за своїх учнів спокійна: вони отримали певний обсяг знань, і коли він їм знадобиться, зуміють його відновити та скористатися ним.

- Роботу вчителя оцінюють під час атестацій, конференцій, семінарів, конкурсів…

- …але по-справжньому він може відкритися тільки перед своїми учнями, лише вони можуть бути найсуворішими, проте й найсправедливішими суддями його роботи. Щасливі учні тільки у щасливого вчителя, а вчитель, у свою чергу, щасливий не лише від роботи з дітьми, а й тоді, коли його цінує і підтримує та заохочує керівництво. Саме тому я рада, що в лінгвістичній гімназії, котру очолює Михайло Михайлович Мегеш, разом із чудовими колегами-хіміками Катериною Євгенівною Маркуш та Ольгою Петюшкою (до речі, моєю однокурсницею) маю змогу реалізовувати свої творчі задуми.

- Кажуть, учительське щастя складається з учнівських перемог. Це так?

- Так. Моя гордість - мої олімпійці Женя Голуб та Сергій Кохан, котрі кілька років поспіль виборювали 3-ті місця на IV етапі Всеукраїнської олімпіади з хімії (звісно, це не лише моя заслуга, а й батьків учнів та моїх колег); призери ІІІ етапу Стас Грещишин, Андрій Сенько та Павло Данилюк, а також переможці ІІ, міського етапу Вадим Мацола та Дмитро Бойчун. Усі вони - обдаровані юнаки, котрі проявили себе не лише з хімії, а й з фізики, математики, української мови. Нині хлопці успішно навчаються у вишах у різних містах України. Я спілкуюся з ними, як і з багатьма іншими своїми випускниками, і щиро радію їхнім досягненням.

- Буквально днями ви випустили чергових своїх учнів. Що відчуваєте?

- Ще одне покоління пішло в доросле життя. Я щиро вірю: все в них вийде, бо ці діти дуже цілеспрямовані, знають, чого хочуть від життя, і добиватимуться свого до останнього.

- Ваше педагогічне кредо: “Здивувати - отже, перемогти”. Ви не втомилися дивувати? Як довго збираєтеся це робити?

- До кінця педагогічної діяльності. Інакше не буду цікава як учитель. Якщо немає чим здивувати, нема чого йти на урок. Здивувати, в моєму розумінні, - значить перемогти байдужість, невіру в свої сили, небажання вчитися; допомогти запам’ятати і зрозуміти, стимулювати творчий пошук, передати учням любов до хімії. А передати учням любов до хімії означає перемогти!

Олена Макара, "Ужгород"
14 червня 2010р.

Теги: гімназія, хімія, вчитель, школа

НОВИНИ: Соціо

23:51
30 родин із прифронтової Харківщини оздоровилися та відпочили на Закарпатті за час дії програми "Турбота"
23:19
/ 1
Словаччина хоче відновити пасажирське залізничне сполучення із Ужгородом, яке припинилося 80 років тому
18:22
"Укрзалізниця" ще цьогоріч планує запустити потяг "Київ – Кошиці"
15:29
/ 6
Як "танець з бубном" за вітряки на Руні гудуть сільрада, лісівники та закарпатська влада
14:15
/ 1
Приватний поїзд "Прага – Чоп" сьогодні здійснив свій перший рейс
11:22
/ 3
Запис мого діда і сепаратне святкування Паски
11:11
/ 1
У Ракоші Вишківської громади попрощалися з полеглим Героєм Святославом Корнійчуком
20:19
/ 5
В Ужгороді на об'їзній депутати-"слуги" планують "роздерибанити" понад 1 га землі із заниженням вартості в 10 разів
21:59
/ 21
На Закарпатті було зроблено спробу дестабілізації шляхом перекриття доріг "через мобілізацію". Поліція звільнила проїзд
18:44
/ 36
Головою Ужгородського міськрайонного суду переобрано Віктора Данка
18:38
На війні поліг Віталій Петах зі Страбичова Мукачівської громади
02:00
/ 30
Комбат Руслан Каганець: "Без людей виграти цю війну неможливо. Ми не зробимо мільйон роботів із штучним інтелектом, які за нас воюватимуть"
00:32
/ 1
Відсьогодні на Закарпатті розпочалася нерестова заборона
21:48
Біля Солотвинського солерудника виявлено смітники, пластикові пляшки в карстових проваллях і забруднення потоку Глод
16:44
/ 3
В Ужгороді пойдуть чемпіонат України з велоспорту-МТБ та чемпіонат області
11:26
/ 4
На війні з росією поліг Ігор Сакало з Горінчова Хустського району
10:53
У лютому споживчі ціни на Закарпатті в цілому не зросли – статистика
11:15
"Щасливі діти" запускають новий цикл відновлювальних ретритів для мам із дітьми "Сила Карпат"
10:56
/ 6
В Усть-Чорній на Тячівщині попрощалися з полеглим Героєм Октавіаном Коненком
22:53
/ 3
У понеділок в Сваляві проведуть в останню дорогу полеглого 21-річного Героя Василя Томащука
22:20
/ 2
У Великій Копані попрощалися з Віталієм Чонкою, що загинув на Запоріжжі ще торік у червні
15:31
У лютому в порівнянні з торішнім груднем ціни на продукти харчування та безалкогольні напої зросли на 1,4%
14:57
Торік на Закарпатті прийняли в експлуатацію житла на 17,8% більше, ніж у 2022-му
14:10
/ 1
Кабмін перерозподілив освітню субвенцію на 2024 рік: місцеві бюджети Закарпаття втратили 2,4 млн грн
23:00
/ 3
На війні поліг ровесник Конституції України Василь Цьока з Крайникова Хустської громади
» Всі новини