Іван Штефанюк: "Щоб ефективно боротися зі злочинністю, потрібно об'єднати зусилля правоохоронців, мерії і навіть громадськості"

- Іване Матвійовичу, вам є з чим порівнювати. Робота прокурора Ужгорода має свої особливості?

- Безперечно. По суті, я був прокурором у трьох районах і можу відзначити, що в Ужгороді показник злочинності та й узагалі правопорушень значно вищий. При цьому люди більш обізнані зі своїми правами, активніші, відтак за минулий рік нам довелося розглянути 1269 заяв і скарг громадян. В Ужгородському районі, приміром, проходила тільки третина від цієї кількості. Густонаселеність, розвинута інфраструктура автоматично означають і більше проблем. Хоча, з іншого боку, в місті працюємо з одним виконкомом, а в районі доводилося з 31 сільрадою. Тож є свої плюси і свої мінуси.

- За останні кілька років ви - перший прокурор Ужгорода, який став відвідувати сесії міськради. Вдалося налагодити конструктивну співпрацю з мерією?

- Прокурор зобов’язаний брати участь у засіданнях сесії, виконкому, депутатських комісій тощо. Є стаття 121 Конституції, Закон про прокуратуру, зрештою, наказ Генерального прокурора України, які це регламентують. Моє завдання - бути присутнім і, якщо потрібно, своєчасно реагувати. Інколи приймаються дійсно життєво необхідні для міста рішення, проте вони не зовсім стикуються із законом. У таких випадках вживаємо заходів прокурорського впливу.

- Сто днів на посту - достатньо, щоб вникнути в проблеми й підбити перші підсумки. Які пріоритетні напрями діяльності ви для себе визначили? Що треба підтягнути?

- Як і для всіх правоохоронних органів, для прокуратури надзвичайно важливою є боротьба зі злочинністю. У місті гострою є проблема зі злочинами проти власності: вони становлять 59% усіх зареєстрованих, і, на жаль, розкриття їх дуже слабке - менше 25 відсотків. Тільки квартирних крадіжок у 2009-му порівняно з 2008-м побільшало майже на третину. А ще на чверть зросла кількість пограбувань (хоч розкриття й покращилося), на половину - шахрайств. Тому я підготував інформаційного листа на ім’я мера з пропозицією винести проблему профілактики й боротьби зі злочинністю на розгляд сесії. Йдеться про те, щоб розробити спеціальну програму, залучити кошти, сконсолідувати зусилля правоохоронців, міської влади і навіть громадськості задля покращення ситуації. Зрештою, в цьому зацікавлені всі. І не обов’язково виділяти великі суми з муніципального бюджету. Якщо бізнесмен має гроші будувати щось у центрі міста, то, думаю, знайде й на відеокамери зовнішнього спостереження, які суттєво полегшили б розкриття правопорушень і сприяли їх запобіганню. Наявність відеокамер, у принципі, можна поставити як одну з умов прийняття об’єкта в експлуатацію, що особливо важливо в криміногенно неблагополучних мікрорайонах. Є населені пункти, де така схема вже запущена. Міська влада, видаючи дозволи, може впливати й на заклади, що працюють цілодобово. Бо вони теж - фактор ризику. От недавно чоловік у другій половині ночі вийшов з такого клубу, наздогнав дівчину і зґвалтував її.

Варто б підсилити і взаємодію міліції з ЖРЕРами, щоб ті встановили міцні залізні двері на під’їздах, освітлили їх належно. Самі мешканці можуть подбати про кодові замки - це вже зайва перешкода для “домушника”. Взагалі, багато важить ініціативність громадськості, адже виконком має право уповноважувати активних її діячів складати адміністративні протоколи за порушення правил благоустрою, розпивання спиртних напоїв у невстановлених місцях тощо. Себто якщо активізувати роботу по цих напрямах, діяти спільно, то ситуація покращиться.

Турбує і те, що кожен п’ятий злочин у нас рецидивний - скоєний особами, які вже мали проблеми з законом. Тут є й вина органів міліції, котрі мляво реагують на порушення адміністративного режиму з боку раніше судимих, не ініціюють питання щодо заміни умовного покарання на реальне в таких випадках. Недопрацьовують у цьому плані й органи виконання покарань за місцем проживання підсудного. Вважаю, що не досить активна міліція й стосовно притягнення винних до адміністративної відповідальності за дрібні хуліганства, розкрадання майна, сімейні дебоші, котрі потім закінчуються тілесними ушкодженнями. Непокараність, як відомо, провокує вседозволеність, тому навіть незначні правопорушення не можна залишати без уваги. Ці та інші питання, спираючись на аналіз статистики за 2009 рік, ми обговорили на координаційній нараді за участю першого заступника міського голови Миколи Адамовського, керівників усіх міських правоохоронних органів, у тому числі ДПІ, КРУ, митниці, МНС. Разом затвердили план заходів, спрямованих на подолання згаданих проблем. До речі, я звернув увагу на ще одну біду - високий відсоток суїцидів в Ужгороді. Протягом минулого року їх скоєно 27, у тому числі 5 - через падіння з висоти. Буквально недавно, 5 лютого, з 13 поверху на пр. Свободи випав 18-річний юнак. Досі у нас ніхто не аналізував причини такого сумного явища, але вони, очевидячки, не тільки соціального характеру. Особливо страшно, що з життя добровільно йдуть молоді люди. Це вже загрозливо, треба працювати як над профілактикою, так і за конкретними фактами.

- Крім згадуваної координаційної наради, нещодавно ви окремо розглядали ще й ситуацію зі злочинністю в молодіжному середовищі. Були якісь тривожні дзвіночки, що спонукали до цього?

- Є незначне зростання правопорушень, скоєних неповнолітніми, маємо навіть 3 рецидивні дитячі злочини. Утім тут, знов-таки, метою було, швидше, зосередити всіх причетних на профілактиці. Саме тому це питання обговорювали окремо із залученням представників управління освіти, служби у справах дітей, управління у справах культури, спорту, сім’ї та молоді тощо. Вжили конкретних заходів щодо захисту майнових прав неповнолітніх, щодо постановки на облік неблагополучних сімей. Особливої уваги потребують і малозабезпечені родини, ті, де діти позбавлені батьківського піклування, де хтось із батьків відбуває покарання або повернувся із “зони”. Також виконавча служба отримала завдання узагальнити дані щодо злісних неплатників аліментів, будемо ставити питання про порушення проти них кримінальних справ.

Узагалі, за законом прокуратура займається ще масою інших справ. За нами - і захист гарантованих Конституцією України прав громадян (зокрема щодо виплати зарплати, охорони життя і здоров’я), еконо-мічних та інших інтересів держави. Всього упродовж 2009 року за результатами наглядових перевірок дотримання законодавства прокуратурою Ужгорода порушено 30 кримінальних справ, задоволено 92 протести, внесено 101 подання та приписи, за постановами прокурора притягнуто до дисциплінарної та адміністративної відповідальності 224 посадові особи, відшкодовано 8,9 млн. грн. Серед іншого відстоюємо в судах інтереси ДПІ у плані стягнення несплачених податків, ПФ - пенсійних внесків, міськради - з приводу відшкодування орендної плати за землю. Хоча, з іншого боку, з тією ж міськрадою доводиться позиватися через скорочення груп продовженого дня. Я розумію, що в умовах нинішніх реалій і катастрофічної нестачі коштів це, мабуть, був вимушений крок, проте люди скаржаться, і наше завдання - стежити, щоб рішення відповідали закону. Словом, спектр діяльності широкий, функцій чимало. Зокрема і кримінальні справи розслідуємо - двоє наших слідчих протягом минулого року завершили їх 36, у тому числі 13 - про злочини у сфері економіки. 33 справи вже направлено до суду, за більшістю з них прийняті судові рішення, не пов’язані з винесенням виправдовувальних вироків або поверненням на додаткове розслідування. Загалом по закінчених кримінальних справах злочинами заподіяно збитків на понад 200 тис. грн., з яких на стадії досудового слідства обвинувачені добровільно відшкодували 140 тис. грн. Крім цього, ми ще й підтримуємо функцію державного звинувачення і лідируємо в області щодо реагування на судові помилки. Хоча, мушу зауважити, працювати нелегко: наш Кримінально-процесуальний кодекс застарів, якщо не сказати, що покрився плісенню.

- Судячи з раніше озвученого, у вас досить багато претензій до діяльності міліції. Невже вона так погано працює? Чи, може, все-таки далося взнаки різке зниження планки завданих матеріальних збитків, після якої порушується кримінальна справа? Та й економічна криза сприяє збільшенню кількості злочинів, особливо крадіжок…

- Не можу сказати, що міліція погано працює, та й хвалити її особливо ні за що. З одного боку, згадані вами фактори дійсно сприяють зростанню злочинності, з іншого - і велика плинність кадрів у керівному складі управління, і невисокі зарплати рядових міліціонерів теж не покращують стан справ. Та ці причини не можуть бути приводом для самозаспокоєння, мовляв, маємо те, що маємо. Треба все-таки більше працювати на профілактику, об’єднувати зусилля всіх, кого тільки можна, задля покращення криміногенної ситуації. Ми, наприклад, зараз запропонували управлінню освіти разом із міліцією, службою у справах дітей провести анонімне анкетування старшокласників та студентів з метою виявлення неформальних лідерів, уживання алкоголю та наркотичних речовин. Побачимо, наскільки це буде ефективно. Робити щось треба, адже під лежачий камінь вода не тече.

- Повернімося до вашої репліки, що Кримінально-процесуальний кодекс уже застарів. А що в ньому варто б поміняти?

- Ну, наразі це з галузі теорії, але Генеральний прокурор України підтримав поняття медіації. Якщо не вдаватися в юридичні тонкощі, то, по суті, пропонується внести зміни щодо можливості спростити тривалу процедуру розслідування кримінальної справи. Наприклад, особа, яка скоїла нетяжкий злочин, повністю визнає свою вину і готова понести певне покарання, а потерпіла сторона з цим згодна. В такому разі вони складають угоду, приходять до суду, і суддя оголошує вирок. При цьому не потрібно витрачати скажені кошти на розслідування зі збереженням усіх формальностей. Враховуючи, що майже 2/3 злочинів, які реєструються правоохоронними органами, - нетяжкі й за них, як свідчить судова практика, дається здебільшого умовне покарання або штраф, економія була б колосальна, а шкоди - ніякої.

- Насамкінець, якщо не секрет: якими резонансними справами зараз займається прокуратура?

- Поняття “резонансний” - оціночне, тому важко сказати. Зараз у нас розслідується низка кримінальних справ про злочини у сфері діяльності службових осіб. Наприклад, керівник одного з ужгородських підприємств, яке займається зовнішньоекономічною діяльністю, зловживаючи службовим становищем, заволодів грошовими коштами на суму майже 400 тис. грн. При цьому він діяв в інтересах іноземного партнера, чим фактично довів до банкрутства очолюваний об’єкт. Наразі досудове слідство завершується, крапку в цій історії має поставити суд.

Цікава, на мій погляд, і така справа: керівництво одного з підприємств міста умисно допустило поділ бомбосховища на дві частини з метою подальшого продажу, чим фактично було змінено цільове призначення об’єкта, що входить до державної системи засобів для забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій різного характеру. У зв’язку з цим зараз проводиться перевірка законності відчуження всіх об’єктів цивільної оборони на території Ужгорода.

Не можу не згадати про проблеми, які існують у роботі прокуратури під час розслідування кримінальних справ. Маю на увазі прийняті доповнення ст. 236-8 Кримінально-процесуального кодексу України, норми якої передбачають оскарження постанови про порушення кримінальної справи. Непоодинокі випадки, коли суди виносять рішення про скасування таких постанов, хоча ці рішення не повною мірою відповідають вимогам чинного законодавства. До прикладу, Ужгородський міськрайонний суд по першій інстанції скасував дві постанови про порушення кримінальних справ, хоча злочини вчинялися якраз щодо службових осіб, які за законом покликані виконувати судові рішення. Наразі триває апеляційне оскарження таких безвідповідальних рішень.

Теги: прокурор, юстиція, злочин, правопорушення

0 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати