Адже саме через відсутність належного фінансування була знищена шахта № 9 і разом з нею підземне відділення Української алергологічної лікарні (УАЛ). На черзі – шахта № 8, в підземних виробках якої тепер знаходиться і УАЛ і обласна алергологічна лікарня.
Підстав для таких розмов і побоювань більше, ніж достатньо.
Побіжний екскурс у минуле, коли внаслідок аварійних проривів води в шахту № 9 Мінагропромом було прийнято рішення про її консервацію та ліквідацію, свідчить про недалекоглядність і відсутність чіткого плану як у керівництва самої шахти, так і у високопоставленого столичного чиновництва. Власне на самому солеруднику вже роками не добувається сіль і робота багаточисельного колективу зводилась виключно до спуску-підйому хворих у підземні відділення двох лікарень. Для тисяч хворих на астму – це єдина надія і шанс бути здоровим. Фактично роками шахта утримувалась за рахунок двох лікарень і зі статусу гірничого соледобувного підприємства де-факто стала виконувати роль звичайного надавача послуг зі спуску-підйому хворих у соляні печери.
Грім грянув, коли рятувати шахту № 9 вже було пізно. Унікальне підземне відділення зникло під водою. І тільки через щасливий збіг обставин і поблажливість сил природи вода не потрапила у стовбур шахти №8. Наскільки довго ця ситуація буде стабільною – невідомо. Адже нині з низки першочергових заходів розроблених з метою збереження та захисту шахти № 8 практично нічого не виконується. Згідно з проектом, розробленим ВАТ "Гірхімпром", окрім відновлення шурфів і штолень, влаштування нової насосної станції у першочергові заходи входить і придбання нових канатів, причіпних пристроїв, реконструкція і армування стволів, надшахтних будівель та багато іншого. На виконання цих робіт державою у 2009 році виділено понад 6 млн. грн..
Проте з вище перерахованого для захисту шахти № 8 не зроблено НІЧОГО. Натомість почалася розробка експериментального кар’єру (!!!) над перемичкою купола солі. Цей соляний шар відокремлює дві шахти та перекриває доступ води із затопленої шахти ще діючу.
Хто і чому надав наказ замість відновлення водозахисних штолень та шурфів проводити зняття шару ґрунту в безпосередній близькості до шахти № 8, наразі з’ясувати не вдалося. За словами фахівців, це неминуче призведе до зміни стабільної на сьогодні гідрологічної ситуації і в найближчому майбутньому – затопленню шахти № 8.
Наслідки ліквідації шахти стануть катастрофічними для всього селища – в зону виливу потрапляють сотні житлових будинків, школи, поліклініка, залізнична станція та інші об’єкти. Під землею і водою може зникнути не тільки шахта № 8, де ще лікуються хворі, але й ціле селище. Хто тоді відповідатиме за злочинну безгосподарність, гідрологічні прорахунки чи посадову недбалість?
Можливо, таким чином деякі метикуваті посадовці намагаються поспіхом позбутися незручного і витратного об’єкту, яким є нині Солотвинський солердник. А хто ж подумає про мешканців селища та тисячі хворих на астму?..
Чи, можливо, таким нехитрим способом просто відмиваються державні кошти?
У чию ж кишеню?
Колишня шахта №7
Кар'єр