Можливо, найкраще те, що не сталося?

«Беслан, що не відбувся» - так називали провідні політики і ЗМІ події на стадіоні «Авангард» 26 грудня 2004 року. Більш ніж очевидні для всього міста, вони, очікувалося, мали завершитись гучним і справедливим покаранням. Проте справа нівелювалася, як і … не менш гучний лозунг Майдану «Бандитам – тюрми!»..

Порушену за фактом масових заворушень, опору міліції і наявністю зброї кримінальну справу розглядала прокуратура Львівської області (задля об’єктивності!). В суді справа розсипалась, у тому числі й у зв’язку з неправильною кваліфікацією дій. Відтак подальше розстеження проводила закарпатська прокуратура. До цієї справи приєднали і справу про побиття у свалявському готелі 40 студентів з Львівщини, які агітували за кандидата в президенти Віктора Ющенка. Відтак виявилось, що з більш ніж двох сотень «молодиків характерної зовнішності», які були на «Авангарді», залишився… один Володимир Паульо (Чалий). Він і отримав «покарання» -- умовний термін за більш ніж три десятки інкримінованих злочинів. Зброя ж, яка була на стадіоні, виявилась мисливською, законною і дозволеною. Бейсбольні бити, кастети, фальшиві посвідчення працівників українських правоохоронних органів та Інтерполу кудись зникли. Кажуть, міліція з самого початку погано задокументувала злочин, виникло дуже багато суб’єктивних та об’єктивних обставин. Годі було довести організовану злочинність нічим, принаймні поверхнево, не пов’язаних людей з різних районів області. І 30 листопада минулого року справу закрили… за відсутністю складу злочину.

Хоча, можливо, найвагоміший результат подій дворічної давності – те, що тоді, у тривожний час між другим та третім турами президентських виборів, нічого надзвичайного в Ужгороді не сталося. Бо ж якби, не дай Боже, хтось тоді загинув, чи втішили б рідних кримінальні справи та суворі вироки?

За підписами міліціонерів – «не учасників «Авангарду» напередодні професійного свята з’явилися і звинувачення проти нинішнього керівника УМВС області, очільника протидії «бандитам» (чи «мирним прихильникам закарпатського футболу»?) Юрія Рахівського. І це, вочевидь, теж симптом доби – чи то повернення в минуле, чи профанації сьогодення…


Юрій Рахівський: «Все у нас ще буде!»
Начальник УМВС області сповнений оптимізму

Про справу «Авангарду», результати декларованих два роки тому позитивних змін у закарпатській міліції та звинувачення на адресу правоохоронців «СЗ «Паланок» запитав генерала Юрія Рахівського.

-- Юрію Васильовичу, з яким настроєм зустрічаєте свято?
-- З дуже піднесеним, бо у цьому році ми досягли того, що планували. Хоча за законодавством підвищено суму збитків до 525 гривень, кількість злочинів знизилася, а тяжких і особливо тяжких -- вбивств, тяжких тілесних ушкоджень, розбійних нападів -- на 20%. Поки що не розкрито подвійне вбивство в Ужгороді, але, якщо Бог поможе, до кінця року матимемо результат, бо є хороша інформація. Викрито понад 680 економічних злочинів, повернуто державі 8,5 млн. грн.
Досить гостра в державі проблема з наркотиками, а наша область є транзитною для наркосировини з території країн Західної Європи в Україну. Працівники міліції вилучили більше 300 кг наркотичних речовин, викрили 7 каналів надходження наркотиків.

«На слуху» Закарпаття і у зв’язку з нелегальною міграцією. Разом з СБУ розстежуємо понад 15 кримінальних справ щодо громадян, які переправляли нелегалів. Створена і потужна слідчо-оперативна група з числа співробітників СБУ, міської прокуратури та МВС, яка розстежує ряд кримінальних справ, об’єднаних в одне провадження, які дадуть змогу показати всю схему організації і переправки нелегалів. На жаль, часто до цього причетні і деякі співробітники правоохоронних органів.
Особовий склад, керівники міліції поставились дуже відповідально до своїх обов’язків і до свята міліції ми підійшли з гарними здобутками, за показниками по розкриттю злочинів ми увійшли в десятку кращих по Україні.

-- Як загалом оцінюєте два роки, що пройшли з часів оновлення закарпатської міліції, особливо з огляду на лозунги, які тоді звучали?
-- Нині ми працюємо тільки у правовому полі. Зробили все, що від нас залежало, щоб навести лад на території Закарпаття. Я дуже задоволений як наші працівники забезпечили проведення виборів, надійшло всього 11 заяв про незначні порушення. Міліція змінилася, бо не виконує ніякі замовлення, не підпорядкована жодній партії, угрупуванню, здійснює тільки свої обов’язки. Інше питання, що відповідно до законодавства багато досвідчених працівників міліції пішли на пенсію і нині середній вік наших працівників – 28 років. Проте я бачу іскру в очах багатьох молодих працівників. Хоча зарплата 700-800 грн. для офіцера сьогодні надто мала. Під час знайомства з новим міністром ми про це наголошували.

Проте є ще і співробітники, які відсиділися в тіні і ми від них поступово звільняємось. Протягом року порушено 28 кримінальних справ щодо працівників міліції, які порушили закон. Торік було 38 справ.

- Прийшовши на посаду, ви говорили про те, що не тільки міліція має бути з народом, але й народ з міліцією. Наскільки це втілилося?

- Простий приклад - за «телефоном довіри» надійшли звернення, за якими розкрито 12 злочинів. Це дуже хороший показник. Не пам’ятаю цифр за минулі роки, але здебільшого надходили скарги на окремих міліціонерів, або громадяни бажали залишитися анонімними, щоб не проходити допити, судові розгляди.

- У ці дні виповнюється і два роки подій на стадіоні «Авангард». Чи задоволені ви тим, як усе закінчилося?

- Поки тривають суди я не хотів би коментувати, давайте зачекаємо. Ще розглядається справа Івана Різака в Івано-Франківську. Кримінальні справи якщо закриваються, то мають здатність і відкриватися за нововідкритими обставинами. Побачите – буде все добре!

- Ви вважаєте, що за подіями на «Авангарді» ще будуть реальні покарання?

- Обов’язково!

- Ваші колеги з СБУ та прокуратури висловлюють великі претензії до судів, мовляв, зусилля слідчих не знаходять належної оцінки в судах. Чи і ви їх маєте?

- До судів ні, маю тільки до вчинків окремих суддів з приводу прийняття окремих рішень. Спілкувався я з новим керівником Апеляційного суду Сергієм Демченком і вважаю, треба продовжувати спілкуватися, бо за рішенням одного судді не можемо казати, що весь суд поганий.

- Що можете сказати стосовно публікацій, які з’явилися проти вас?

- Не хочу ні перед ким виправдовуватись! Мені тільки шкода хлопців, які нормально працюють. Цей пасквіль гуляв серед деяких наших співробітників два місяці, вони ніяк не могли його запустити. Зробили це, коли пройшла зміна керівництва міністерства. Співробітники, які зараз поза нашою системою, мають ностальгію за колишніми часами і вирішили очорнити діючих працівників, планували реванш, сподівалися «заскочити в поїзд» і отримати якісь посади. Я категорично і повністю відкидаю все, що там написано. Всі співробітники, які згадані в негативному контексті, подали позови до суду на газету.

- Чи перевірялися вищими інстанціями викладені факти?

- Такої миттєвої реакції я навіть не очікував. Не встигла висохнути газетна фарба, а вже приїхало 20 чоловік з Генпрокуратури. Чекаю офіційні результати перевірки, але поки що жодної кримінальної справи не порушено і ніякої іншої реакції немає.
Не збираюся реагувати на «хворих» людей. Боже борони, щоб я такими методами як ці люди, що організували пасквіль, боровся за крісло. Якщо буду потрібен системі – працюватиму, інакше -- піду спокійно. Ми -- офіцери, повинні мати честь, а не за кусок влади переступати через божі і мирські закони.

"ХІБА Я ПЛАЧУ ПОДАТКИ, ЩОБ ВОНИ КОГОСЬ ЗРОБИЛИ ІНВАЛІДОМ?"

Калюжа крові як результат приводу у міліцію

Про свою недавню пригоду Віктор Ладомиряк, мешканець Перечинщини, каже, що можна було б знімати комедію, якби… не було так боляче.

Більше трьох років він був на заробітках у Чехії. Після повернення життя склалося не надто весело — померла односельчанка, якій він додавав сякі-такі кошти до мізерної пенсії по інвалідності. Незабаром помер вітчим. Куплену машину розбив друг. Ліки від депресії Віктор обрав не оригінальні — якось в Ужгороді добряче випив. Останнє не заперечує. Як і те, що в кіоску біля залізничного вокзалу зачепив рукою і зламав вітрину. Визнає правоту дівчини, яка там працювала і викликала міліцію.

Після експертизи для визначення ступеня сп`яніння, його привезли у міськвідділ міліції, де молодий лейтенант почав складати протокол затримання. Однак він незабаром чомусь вийшов, а замість нього до кімнати прийому відвідувачів, як розповідає Віктор, зайшли двоє у цивільному, молоді хлопці. «Що, бичара, людей обіжаєш?, — звернулися до Ладомиряка. На його здивоване запитання покликали підлітка, який підтвердив, що саме затриманий його бив. Відтак, хлопцеві запропонували вийти, а Віктора почали копати, по голові бити. Стягли зі стільця, один, каже, копав у лице, інший — по ребрах і нирках. "Треба було бачити, як вони м`язами грали! Я закривався руками, питав за що б`ють, хоча до себе ставився самокритично, думав — так тобі й треба, напився, тепер діставай. Але вони перестаралися! Ввійшли в апетит! Один почав погрожувати, що засуне дубинку… і взявся знімати з мене штани! Я виривався. Тоді один ще зацідив ногою в праве око, ще покопали і… ніби нічого не було пішли".

Після, як жартує тепер, виховного процесу, Віктор сидів у коридорі і бачив, як хлопчику, котрий сказав, що Віктор його бив, міліціонер дав печиво. Ще запитав малого, чи часто він так заробляє. Відтак повернувся лейтенант, продовжив оформлення паперів. При цьому ніякого підлітка Ладомиряку вже не згадував, йшлося лише про вітрину. "Я лейтенанта питав за що мене били, а той сказав, що не знає, бо він тут новенький. Дав мені цигарку. З брови кров капала на стіл. На паркеті була калюжа крові. Я попросив папір повитиратися".

Пізніше, вмиваючись і приходячи до тями в коридорі, Віктор чув розмову старшої жінки в окулярах, чергового на підвищених тонах, а відтак з кабінету, де вона відбувалася, нервово вискочив один з тих, хто приймав участь в екзекуції зі словами: "Я від того бичари не буду на колінах пробачення просити".

Віктор докладно й з самоіронією розповідає, як вимагав залишити його на ніч у відділку, як ледве знайшов залізничний вокзал і звернувся там у медпункт по допомогу, як наступного дня знайшов милосердя працівників "швидкої" в Перечині, лікувався, подався в прокуратуру.

Телефонував навіть у газету «Відомості міліції» — питав поради. Каже, не раз його називали лохом — за те, що піднявся проти такої "машинерії", вивчали все його попереднє життя, намагаючись знайти "компромат". "Як тільки йшлося, що побила міліція – все починало відбуватися як у сповільненому фільмі"...

Зараз, коли розстежується кримінальна справа, Ладомиряк каже, що не хоче від "орлів" ніяких грошей, тільки щоб вони більше не працювали в органах — "бодай не зроблять ще когось інвалідом".

"Хай би штраф не знати який призначили, але бити чого? Я ж плачу податки, щоб той міліціонер зарплату отримав, щоб пенсію вони мали хорошу".

Тепер Віктор… шкодує, що на заробітках у Чехії, коли друзі радили просити притулку, аби залишитись в державі, відповідав: "Мене ж там ніхто не бив – чого маю плюгавити Україну?".

Слідчий прокуратури області Валерій Савка, на запитання про цей випадок, повідомив, що є достатньо підстав вважати — працівники міліції таки перевищили свої службові повноваження. Що підтвердила й судово-медична експертиза, дані про лікування — Ладомиряку було нанесено побої середнього ступеня тяжкості. Проте зараз немає змоги завершити слідчі дії — міськвідділ інформує, що "герої" хворіють. Відтак вживатимуться правові кроки щодо встановлення їхнього захворювання.

Начальник УМВС області Юрій Рахівський щодо цього випадку відповів стандартно — проводиться слідство. Як і щодо випадку у Великому Березному, де, за попередньою інформацією, працівники обласного апарату УМВС підкинули наркотики, а пізніше вимагали хабар за те, щоб справу "зам’яти".

За словами заступника прокурора області Івана Зареви, протягом цього року порушено і розслідувано 19 кримінальних справ щодо зловживань працівників міліції, 8 з яких спрямовано до суду, 1 закрита, дві зупинені. Як повідомив Валерій Савка, йде розстеження випадку у Перечині, коли двох громадян побили у райвідділі міліції.

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати